Що буде з курсом у 2018 році

Інтервенція, зроблена в кінці грудня, зараз впливає на валютний ринок збільшенням курсу. Але якщо подивитися на динаміку останніх років, то курс поводиться прогнозовано. Взимку відбувається збільшення курсу, а влітку він зміцнюється.

Така ж тенденція продовжиться і цього року. Ймовірно, до березня курс буде десь 28-29 грн, а потім зміцниться.

Це пов'язано з тим, що взимку відбувається велике споживання енергоресурсів. Коли воно закінчується, то зміцнення йде за рахунок збільшення експорту та дисбалансу по платіжному балансу з експорту-імпорту. Так, що влітку побачимо 26-27 гривень за долар. До кінця року долар може вирости до 30 гривень.

Але є ще один фактор, який не можна скидати з рахунків, - це вибори, які до кінця року вже розгорнуться в повну силу. Влада зацікавлена ​​в більш-менш стабільному курсі валюти. Можливо, НБУ отримає вказівки витрачати резерви.

За підсумками роботи 2017 року, НБУ на міжбанку зібрав в резерви валюти більше, ніж віддав. Влітку 2016 року було така ж ситуація, коли Нацбанк викупив в резерви мільярд доларів.

З урахуванням закладеного низького рівня інфляції, НБУ не вигідно валити курс, адже інфляція повинна бути якимось чином мінімізована. Один з варіантів її мінімізації - це стримування валютних курсів.

Нацбанк буде діяти в інтересах Президента перед виборами. Тому, інтервенції почнуться з осені. Вони стримають курс на тому рівні, який прийнятний для держави. Швидше за все, курс буде нижчим за 29,3 грн, який заклав Мінфін.

Державі навіть вигідно тримати курс. Це і соціальний стандарт, і зменшення боргового навантаження.

У 2019 році Україна повинна буде виплатити майже 8 млрд грн тільки за зовнішніми зобов'язаннями. Це ризик. Але вже у 2017 році Мінфін вийшов на запозичення євробондів в $3 млрд. По-перше, півтора мільярда вже виплатили заздалегідь. По-друге, є зростання номінальної економіки. Якщо в 2016 році ВВП був $93 млрд, в 2017 році – близько $110 млрд, то у 2018 році – приблизно $120 млрд.

Якщо говорити про виплати за зобов'язаннями, то обслуговування боргу становить 4% ВВП. Більшість кредитів по обслуговуванню – внутрішні по ставці 10%. Зовнішні позики досить дешеві. Єдині дорогі борги – це кредити Яресько за ставкою 7,75%, які реструктуризували у 2014 році. Основні відсотки йдуть за рахунок кредитів Яресько та нових зобов'язань по взятим євробондами. По інших кредитах середня ставка 2%.

Рішення МВФ, видати Україні кредит чи ні, не особливо вплине на курс. Бюджет зібраний з невеликим дефіцитом – 2,4%. З урахуванням закладеної низької інфляції, з доходами бюджету проблем бути не повинно. Єдине що потрібно – це реструктуризація поточних боргів, як було у 2017 році. Вийшло, що ми те, що взяли у МВФ, стільки ж приблизно і віддали.

В українській економіці існує проблема. До 2013 року Україна набрала багато валютних кредитів.

Валовий зовнішній борг на 1-е січня 2014 року складав $142 млрд, це фактично було 70% ВВП. Коли ВВП впало до $90 млрд, то фактично валовий зовнішній борг становить більше 100%. Відповідно, це найкризовіше навантаження на бізнеси, які взяли кредит.

Коли почалася криза, бізнес намагався позбутися від боргів в корпоративному секторі і знизив загальний валовий борг з $142 до $113 млрд.

Однозначно реформи потрібно прискорювати. Економіка, вимагає реформ. Подивимося, що буде цього року щодо податку на виведений капітал, який є стимулюючим для економіки. Президент обіцяв його підтримати. Ризики є завжди. Але я оптимістично дивлюся на ситуацію і думаю, що поточний рік буде більш-менш гладким.