Чотири нафтошланги для України

0 коментувати
Хто постачає Україну нафтопродуктами

За останні 15 років система забезпечення України нафтопродуктами радикально змінилася. Країна злізла з російської нафтової голки, створивши розгалужену модель поставок імпортних нафтопродуктів. Жертвою змін стала нафтопереробна галузь, на яку сьогодні припадає близько 20% паливного ринку. Решта поставляється з заводів Білорусі, Росії та Європи. Нижче – портрети чотирьох основних постачальників нафтопродуктів, які закривають 90% потреб України в бензині та дизельному паливі.

1. Білоруська нафтова компанія

Білорусь і її державний спецекспортер Білоруська нафтова компанія – найбільші постачальники моторних палив в Україну. У 2016 році сусіди зайняли 48% ринку, за підсумками 4 місяців 2017-го – 50%. І якщо на ринку ДП це 45,7%, то на ринку бензинів – 55%.

Секрет успіху простий і складний одночасно: дешева російська нафта, інвестиції в модернізацію НПЗ і елементарна географічна близькість. У підсумку Україна є найбільш жаданим ринком серед інших напрямів експорту нафтопродуктів. Наприклад, на українських поставках білоруси заробляють на 50-60 дол/т більше, ніж на експорті через балтійські порти. Тому коли в середині 2016 року росіяни зрізали поставки нафти в Білорусь на третину, відвантаження готових нафтопродуктів в Україну знижені не були.

За половину українського ринку довелося попотіти. Протягом останніх 15 років «сябри» вклали в модернізацію одного Мозирського НПЗ більше, ніж усі сім українських заводів загалом. Розташований в 80 км від кордону з Україною, цей завод ледь не щороку запускає нові установки.

Свій шлях в Україні БНК почала з торгівлі на кордоні, а в останні роки почала проникнення на внутрішній ринок. З 2009 року працює ТОВ «БНК-Україна», яка, втім, не веде активної торговельної діяльності. Компанія швидше надає сервісні послуги покупцям білоруських нафтопродуктів і в цілому підтримку бізнесу на місці. Роботи вистачає, тим більше, що крім клієнтів проблем періодично підкидають і численні українські органи.

Найбільшими покупцями білоруських нафтопродуктів є мережі ОККО, WOG, трейдер ЗНГК, «Альянс Ойл Україна» та багато інших. Але з 2014 року у білорусів з'явився явний фаворит – компанія з дивною назвою «Укрпалетсистем», що розвиває мережу заправок під брендом UPG. Ще недавно гравець другого дивізіону з офісом у провінційному Коростені (Житомирська обл.) на сьогодні належить до десятки найбільших нафтотрейдерів країни. Бензовози UPG можна зустріти у всіх куточках країни, зростає мережа заправок, а за цінами на паливо оператор став в один ряд з лідером економ-сегменту - групою «Приват».

Цей злет пов'язаний тільки з одним – з підтримкою БНК. «Палети», як їх називають на ринку, мають однозначні пріоритети в поставках, для нього у БНК діє система відстрочок платежів. Деталі такого зближення сторони коментують скупо, але на ринку впевнені – це непересічна взаємодія, тут щось більше. У 2015-2017 роках «Укрпалетсистем» відкрила чотири комплекси під брендом «Білоруська нафтова компанія».

2. Група «Приват»

Дніпропетровська група в 2016 році поставила на ринок 1,35 млн т бензину і ДТ, зайнявши 16,6% ринку. Основний обсяг – 1,1 млн т або 14% ринку, припало на продукцію контрольованої «Приватом» «Укртатнафти», найбільшого НПЗ України. Сировиною для заводу слугує нафта і газовий конденсат компанії «Укрнафта», а також нафта, що постачається морем, з Казахстану і Азербайджану.

Вся кременчуцька продукція реалізується через мережу автозаправних станцій «Приват» («Авіас», ANP, «Сентоза» та інші). До неї також можна віднести і заправки «Укрнафти», в якій понад 40% акцій і оперативний контроль багато в чому належить дніпропетровській групі. Консолідована мережа групи нараховує 1540 об'єктів або 26,6% від їх загальної кількості АЗС в Україні.

У січні-квітні 2017 року частка «Привату» на ринку зросла до 18% за рахунок 10%-го збільшення вироблення і скорочення споживання в країні на 1,9%. Але цей гравець здатний на більше. Можна збільшити завантаження «Укртатнафти», для цього є вільні потужності і домовленості з постачальниками сировини. Завод підписав угоду з азербайджанською Socar про постачання 1,3 млн т нафти щорічно на 2017-2019 роки (понад 100 тис. т на місяць) і уклав договір з держкомпанією «Укртранснафта» на прокачування цих обсягів.

З невідомих причин група Ігоря Коломойського не поспішає нарощувати виробництво: у січні-квітні 2017 року було закуплено 210 тис. т азербайджанської і 10 тис. т казахської нафти або вдвічі нижче очікуваних обсягів. Актуальність нарощування поставок імпортної сировини посилюється безперервним падінням видобутку української нафти компанією «Укрнафта», яка планує у кращому разі зупинити спад в найближчі два роки.

Чому не зростає завантаження Кременчука? Очевидні труднощі зі збутом, неодноразові спроби укласти довгострокові контракти на поставку нафтопродуктів успіхом допоки не увінчалися. І це незважаючи на зручність роботи з внутрішнім виробником і якістю Євро-5, якій з 2017 року відповідають кременчуцькі бензини і ДП. Схоже, є і розбіжності між двома партнерами з управління «Укртатнафтою» – Ігорем Коломойським і Олександром Ярославським. Не варто також виключати і те, що зараз не час для збільшення масштабів бізнесу – конфлікт між владою та «Приватом» перебуває в гострій фазі.

3. Proton Energy Group S. A.

У травні 2016 року відновилися поставки дизпалива по нафтопродуктопроводу «Прикарпатзахідтранс», який простоював з 2014 року. У минулому році магістраль качнула 860 тис. т дизпалива, за чотири місяці 2017 року – 340 тис. т. Ринкова частка зросла з 10,5% до 15,4%.

До осені стало зрозуміло, що труба – це тепер єдиний канал поставок російського ДП в Україну (за винятком епізодичних партій по морю), а єдиним експортером стала «Роснефть». Розрив міждержавних відносин змусив російські компанії покинути Україну і взагалі триматися подалі. Але надлишок палива в Росії нікуди не подівся. Настав час трейдерів. Обсяги «Роснефти» і її активи в Україні підхопила швейцарська Proton Energy Group.

Ця компанія була відома на ринку і раніше, але як постачальник по морю. У 2015 році вона стала найбільшим постачальником дизпалива в наші порти з результатом 580 тис. т. Основний обсяг надійшов з НПЗ в Хайфі (Ізраїль), де Proton Energy є єдиним трейдером всієї лінійки нафтопродуктів.

Швейцарці за півроку змінили систему координат українського ринку. Пульс трейдингу перемістився з Коростеня, де розмитнюється білоруський продукт, у Новоград-Волинський, звідки пішли відвантаження російського дизпалива, що постачається по трубі. Швидко сформувався і пул покупців. Крім всюдисущих WOG і ОККО до нього увійшли компанії Socar, «Анвітрейд», «Альянс Енерго Трейд», «Паралель», «Елемент Нафта», «Е.Коннект», «Темір Транс», «Кворум Нафта» та інші.

«З «трубою» зручно працювати: продукт є завжди, платиш гривнею, часто відвантажують день у день», - розповідає один із трейдерів, відзначаючи, що поставка з тієї ж Білорусі розтягується на тижні.

Змінити ставлення до «труби» дозволило залучення міжнародного сюрвейєра «Бюро Верітас», який контролює якість і точність наливу кожної партії. Питання щодо цього до 2014 року постійно виникали не тільки у покупців цього ресурсу, але і у митників.

«У попередні роки, кажуть, що «сочилося» з труби, але зараз цього не спостерігається», - заявив в інтерв'ю інтернет-сайту OilNews начальник Енергетичної митниці Ігор Піковський, маючи на увазі контрабандні поставки.

Конкуренція загострилася до межі, а профіцит продукту став звичайним станом ринку. Це сприяло зникненню «сірих» поставок, які до 2016 року були масовими. Ціни захиталися: на початку 2017 року клієнти Proton Energy повідомили про зниження постачальником торговельних надбавок.

В кінці 2016 року Антимонопольний комітет дав дозвіл компанії Glusco Energy S. A., «дочці» Proton Energy на купівлю українського бізнесу «Роснефти» – 147 АЗС і шести нафтобаз. У периметрі угоди виявився і гігантський Лисичанський НПЗ, що простоює з 2012 року, а сьогодні опинився в декількох кілометрах від лінії фронту. Володар активів неохоче коментує своє придбання, але очевидно, що завод був включений в неї як умова продажу всього іншого, включаючи і великий контракт на поставку дизельного палива. У минулому травні «Глуско Україна» закрила на реконструкцію перший комплекс на столичній Оболоні.

Навесні 2017 року Proton Energy заявила про відновлення транзитних поставок дизпалива в Угорщину. За договором з MOL обсяги можуть досягати 100 тис. т на місяць. У травні за цим напрямом було прокачано 65 тис. т ДП.

4. PKN Orlen

Польський концерн Orlen веде поставки в Україну з двох НПЗ – в литовському Мажейкяї і польському Плоцьку. Серед великих постачальників це єдиний, хто поступово втрачає ринок: у 2016 році його частка була 11%, у 2017-му – 8%.

Головним коником «Орлена», а точніше Мажейкяйського НПЗ, найдавнішого постачальника імпортного бензину в Україну, була якість. Це була безпрецедентна для ринку історія: багато років за контрактами на литовський продукт стояла черга. Продукт їхав здалеку, був дорогим, але українські компанії брали його з задоволенням. Торгувати литовським було просто престижно.

Після купівлі литовського НПЗ поляками в 2006 році «преміальність» передалася і продукту Плоцького НПЗ, звідки почалися поставки не тільки бензину, але і дизпалива.

Пік поставок «Орлена» припав на 2014-2015 роки, коли в Україну концерн продавав по 1,25 млн т продукту. Спад поставок стався з кількох причин. Найбільш глобальна з них – падіння споживання бензину через масовий перехід на зріджений газ. Позначилася і конкуренція: Мозирський НПЗ вийшов на виробництво бензину А-95 стандарту Євро-5, потіснив прибалтійських колег.

Але бити рекорди в останні роки дозволяв не бензин, а дизпаливо. Сталося це на тлі перебоїв з поставками з Росії, тому як тільки в 2016 році цей канал відкрився з новою силою, попит на дорогий продукт «Орлена» знизився вдвічі – з 55 тис. т на місяць минулого року до 30 тис. т цьогоріч.

Проблема і в тому, що вільні ресурси «Орлена» обмежені. У 2016 році польський уряд перекрив багаторічні схеми контрабандних поставок дизпалива. Це призвело до різкого зростання попиту на внутрішньому ринку і основне навантаження лягло на «Орлен».

Списувати «Орлен» з рахунків зарано. Легенда сильна, як і якість литовського бензину, що дає хороші конкурентні переваги на щільному українському ринку. Найбільшими одержувачами литовсько-польських нафтопродуктів залишаються мережі WOG, Shell, KLO, Socar, AMIC. Тримаються за давнього перевіреного постачальника і міцні регіональні мережі: «Надія», «Паралель» та «Нефтек», які багато в чому стали заручниками власноруч створеного культу литовського бензину.


Система забезпечення країни паливом досягла рівноваги і нагадує стілець, що стоїть на чотирьох ніжках. Це обумовлено не тільки наявністю різних постачальників, але й широким спектром видів транспорту – залізниця, трубопроводи, море. Конкурентна боротьба між великими постачальниками і планомірне посилення контролю за переміщенням нафтопродуктів дозволили подолати головну проблему ринку, яка переслідує його багато років – нелегальні поставки. У 2016 році частка контрабандного і кустарного бензину знизилася з 22% до 7% ринку, а щодо дизельного палива проблематика обмежується епізодичними поставками через малі порти. Стійкості ринку допомогло би збільшення завантаження українських НПЗ, однак ця перспектива впирається в необхідність великих інвестицій у модернізацію виробництва і проблемну структуру власності найбільшого заводу в Кременчуці.

Журнал НВ
за спеціальною ціною

Передплата журналу Новое Время до кінця листопаду дешевше на 100 грн! Передплатіть зараз на 12 місяців лише за 559 грн.

Передплатити зараз
Ukraine-2020

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время Бізнес, напишіть, будь ласка, листа за адресою: kolonka@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: