Гуманітарне розмінування: Іспит, який Україна не має права завалити
Які виклики у сфері розмінування стоять перед нашою країною? Що необхідно робити вже сьогодні та у чому полягає унікальність українського сценарію?
У 2023 році Globsec оприлюднив звіт, який приголомшив світ. Майже 30% території України (174 тис. кв. км) через інтенсивні обстріли російських окупантів та активні бойові дії були вкриті вибухонебезпечними боєприпасами. За площею — це більше, ніж територія Чехії, Швейцарії, Бельгії, Словенії та Люксембургу разом узятих. Але Україна і тут зуміла всіх здивувати своїм прогресом, якого ми за рік досягли на шляху до #УкраїнаБезМін. Проте ми й досі залишаємося найзамінованішою країною на планеті, й станом на липень 2024 року 144 тис. кв. км знаходяться під ризиком. Виклики, які стоять перед Україною, колосальні й безпрецеденті. Тож давайте розбиратися детальніше: які виклики першочергові та чи під силу нам з ними впоратися.
Традиційно гуманітарне розмінування починають після закінчення бойових дій. Але так було до війни в Україні. Ми змушені змінювати «правила гри» і терміново повертати землі у використання, проводячи розмінування попри невщухаючі обстріли з боку росії. Це питання не тільки виживання України, а й забезпечення глобальної продовольчої безпеки, адже зерно та інша сільгосппродукція made in Ukraine — її важлива складова. До повномасштабної війни зерно з України, за даними ООН, годувало понад 400 млн людей у світі. Ми вкотре доводимо світу, що неможливе стає можливим, якщо за справу беруться українці, а позитивний ефект мультиплікується в рази, якщо на допомогу приходять іноземні партнери.
Обсяги робіт з розмінування, які чекають на Україну, величезні. Тільки за останні півтора року, за даними Demine Ukraine, саперами були знешкоджені більше 787 тис. вибухових предметів. А ще понад 2 мільйони боєприпасів, що не вибухнули, залишаються лежати в українській землі та становлять смертельну загрозу.
За даними Мінекономіки, за перші три місяці з початку року було обстежено 80,3 тис. га земель. Повернули в експлуатацію майже 74 тис. га. Це, умовно, «плюс» 350 тисяч тонн пшениці, які аграрії вже цього року зберуть з очищених від мін та вибухівки полів.
Оцінюючи масштаби робіт, необхідно також розуміти специфіку території, яка підлягає очищенню від вибухонебезпечних предметів: мінну небезпеку несуть в собі не тільки сільськогосподарські поля, а й 14 тис. квадратних кілометрів річок, водосховищ та інших водойм, узбережжя Чорного та Азовського морів, ліси та болота, житлова та промислова забудова, об'єкти інфраструктури тощо.
Для того, щоб пришвидшити темпи розмінування потрібні час, люди та техніка. Багато часу, людей та техніки. В Україні зараз працюють 3,5 тисячі саперів та операторів протимінних машин, а потрібно щонайменше 10 тисяч. Кількість машин для розмінування має обчислюватися не десятками, як зараз, а щонайменше кількома сотнями. Бо математика тут дуже проста: сапер вручну очищає 15−20 кв. м на день, а спеціальна техніка для розмінування — 5−6 тис. кв. м.
Необхідно створити екосистему, яка сприятиме розвитку усіх напрямків протимінної діяльності. Гарна новина — перші кроки для цього вже зроблені: наприкінці червня уряд ухвалив Національну стратегію протимінної діяльності на період до 2033 року та Операційний план її виконання на найближчі три роки. Стратегія містить низку дуже важливих ініціатив, які можуть допомогти прискорити процес розмінування України. Зокрема, це й компенсація аграріям за розмінування с/г земель, й уніфікація процедури сертифікації операторів, й запуск ринку послуг протимінної діяльності. Успішність цих заходів залежатиме від багатьох факторів, але найголовнішими з них буде — координація та об'єднання зусиль усіх стейкхолдерів на національному і міжнародному рівнях, а також забезпечення прозорості усіх процесів.
Застосування інноваційних технологій і передових розробок — ще одна важлива складова майбутньої історії успіху українського розмінування. І йдеться не тільки про активне залучення роботів та багатоцільових платформ на кшталт GCS-100 та GCS-200, а й використання ШІ та рішень для аналізу Big Data. Такі рішення вже є, і вони можуть збирати та інтегрувати дані з різних джерел, автоматизувати аналіз цих даних та спростити визначення пріоритетних напрямків та ділянок для розмінування. Також вони будуть корисні для відстежування прогресу, оперативного коригування, спільного доступу до даних різних стейкхолдерів. Це дозволить посилити координацію та співпрацю і зробити процес гуманітарного розмінування швидшим, ефективнішим та безпечнішим.
Втім, поспішати треба не поспішаючи. Пріоритетом номер один має бути безпека на всіх рівнях. І фокусуючись на фізичному розмінуванні й поверненні територій у використання, не слід забувати про важливість інформування населення про ризики, пов’язані із вибухонебезпечними предметами. У січні 2024 року голова МВС Ігор Клименко в офіційному телеграм-каналі оприлюднив страшну цифру: на той момент з початку повномасштабного вторгнення рф 887 людей постраждало внаслідок підривів на вибухонебезпечних предметах. 610 людей дістали травм, 277 — загинули. Якщо не активізувати просвітницьку роботу з населенням, за десять років цифра, за підрахунками Demine Ukraine, може сягнути 9 000 випадків.
Виклики, пов’язані із гуманітарним розмінуванням, вражають масштабами та складністю. Але вони не є нездоланними. Україна має правильно розставити пріоритети та зосередитися на їх досягненні, застосовуючи інноваційні рішення і розвиваючи еко-систему, яка сприятиме посиленню потенціалу країну у протимінній діяльності. Міжнародну допомогу необхідно використовувати, по-перше, ефективно, і, по-друге, прозоро. Ми повинні й далі активно налагоджувати співпрацю із усіма стейкхолдерами, будь то донори, громадські організації, стартапи, навчальні центри, виробники техніки, оператори протимінної діяльності тощо. Тільки таким чином Україна зможе знайти відповіді на виклики, які стоять перед нею, і розчистити шлях до безпечного та процвітаючого майбутнього. Це буде вкрай складно, але українці вже не раз за ці 2,5 роки доводили, що при потрібній мотивації здатні творити дива.
