Робот ніколи не замінить людину
Останнім часом я часто пишу блоги. Доводиться писати, коли бачиш в інтернеті публікації, повз які просто не можеш пройти.
Цього разу справа транспорту не стосується, а звучить стаття так: "Якщо завтра зникнуть чиновники".
Дійсно, питання – а що тоді буде? Так, звичайно, ми зараз живемо в світі цифрових технологій, де здається, що всі людські дії можна замінити "машиною".
По-перше, там, за скопом електронних технологій і екранами все одно буде сидіти людина – як мінімум той, хто "клепає" ці електронні ключі, змушує їх працювати і збирати всю інформацію. Той, хто обробляє дані або, як мінімум, формує програму для обробки даних.
По-друге – технології можуть підводити. Вони ламаються, виходять з ладу. А ще вони бездушні – їм все одно, що вони вас підводять (зауважте – навіть фільми вчать нас не довіряти машинам на 100%). Ось тільки в разі чого ви до них не зможете достукатися крізь екран монітора, і ніхто не відповість вам на питання "чому щось пішло не так?" Система – теж витвір мистецтва людини, і вона дає збій. Як робот Софі, яка зависла після питання – як побороти корупцію в Україні.
Ну, а якщо серйозно – давайте подивимося в глобальній перспективі: життя без чиновника – це "стоп прогресу".
Повна заміна чиновників на всі ці "електронні новинки" -–це те саме, якби робот повністю замінив людину. І це неможливо в нормальному світі (і всі європейські і західні сусіди вже давно це зрозуміли).
Наш прогрес в будь-якій галузі так чи інакше залежить від представників держави, від постанов Кабміну, від тих, хто знизу доверху займається законопроектами і реалізує їх.
Для того, щоб удосконалюватися, потрібні думки і ідеї, потрібно їх реалізувати і втілювати в життя. Горезвісний "ключ" – це межа. А далі що?
Думка не розвивається сама по собі або комп'ютером. Немає чиновників – нікому штовхати ці ідеї вперед, нікому регулювати. На цих досягненнях все і зупиниться. Світ удосконалюється тільки людиною, ідеями, які служать тригером для створення електронних ключів та інших інновацій.
Людський фактор повинен залишатися завжди, в будь-якій галузі, системі і особливо в тому, де йдеться про людину. Скрізь повинні бути межі і баланс – де техніка і роботи – там людина, де людина – там системність. Не варто вдаватися в крайнощі. Світ без чиновників – це подібність технологічної утопії, яка рано чи пізно піде на дно.
Ви хочете, щоб країною керували люди, які роблять помилки чи досконалі бригади роботів?
Держава базується на суспільному договорі і держслужбовці – слуги держави, якій народ делегує право управління. Є декілька моделей, опробуваних в Україні, але демократія хаосу привела до поразки Чорної ради – занепад козаччини, Центральна рада з махновцями і поразка УНР.
Ми будуємо демократичну європейську країну, повільно – відкочуючись в клептократичну автократію, але завдяки майданам – перезавантажуємось та починаємо з початку.
Ми недосконалі – але в країни завжди є шанс змінити нас на молодих і розумних.
Ми точно не будемо триматися за протерті чиновницькі крісла пшонка стайл.
Ми хочемо жити тут і робимо, щоб наші діти жили в кращій країні.
Нас називали космонавтами міцні господарники, але зараз вони відлучені від потоків і ходять на допити. Ми циніки, які тверезо оцінюють процес реформ, і йдемо вперед, незважаючи на скиглення колишніх.
Так, є багато проблем – і крадуть, і брешуть, але нам точно не соромно дивитись в очі пацанів з ДАП чи сім’ям героїв небесної сотні.
Ми не панацея, але ми знаємо, що треба для бізнесу та країни і робимо те, що називається розвиток і поступ.
Ми розуміємо, що не можна вчергове втратити шанс для країни і зробимо все можливе.
Ми – покоління, народжене в чергах перебудови, ходили в школи в лихі 90-ті, закінчували Оксфорди та Гайдельберги, продавали Криворіжсталь та вирулювали з іпотечної кризи.
Ми пройшли Революцію на граніті, Помаранчевий майдан та Революцію гідності. Наші друзі та близькі гинули на бруківці Інститутської та болоті Дебальцево – тому ми не здамося без бою.
