Псевдореформа від Мінінфраструктури

22 лютого 2017, 08:00
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Запропонована Міністерством інфраструктури реформа внутрішнього водного транспорту в Україні є хибною

Вона аж ніяк не відродить річки, не зробить їх привабливими для інвестицій і бізнесу, а продукцію конкурентоспроможною на світовому ринку.

Розумію, що у Мінінфраструктури на відмінно навчилися відповідати вимогам часу і маніпулювати в інформаційному просторі, не визнаючи при цьому всю згубність своїх "реформаторських" дій. Вони прикриваються правильними гаслами і навіть нашими цифрами, які ми мінімум 8 років показуємо міністерству для прискорення реформ! І я хочу на конкретних фактах пояснити, що саме вони пропонують і в що це може вилитися для країни.

Відео дня

Отже, розрахована на п'ять років концепція міністерства, яка зараз розглядається в парламенті, передбачає:

1. Запровадження річкового збору (законопроект №2475а).

Іншими словами – створення найдорожчої річки в світі! В ЄС не тільки не збираються податки з річкових перевезень, вони ще й дотуються!!! У США фінансуються акцизом на паливо. А в Україні понад плату акцизу на паливо, рентну плату за спецвикористання поверхневих вод хочуть ще збирати данину у вигляді річкового збору. Чого немає в жодній країні світу!

До речі, Комітет з питань боротьби з корупцією звернув увагу на те, що порядок розрахунку та зарахування річкового збору повз бюджет суперечить податковому і бюджетному законодавству. І для усунення корупціогенних чинників доцільно із законопроекту виключити річковий збір.

Тим більше, що "реформатори" не можуть визначитися, який він буде – цей збір. Плутаються у відповідях на конкретні питання з цього приводу. То, начебто, погоджуються при збільшенні перевалки вантажів зменшити збір до 20 центів за тонну, то називають цифру зі стелі – 1-1,5 долара за тонну, що також в п'ять разів вище від сьогоднішніх ставок, то, навпаки, кажуть, що мають намір збільшити викладені в проекті граничні показники в 10 разів.

Це стане джерелом корупції! Всі будуть зацікавлені в тому, щоб якомога більше збирати грошей, сконцентрувавши потоки через створену Адміністрацію річкових водних шляхів.

Цікаво те, що, за словами Міністра інфраструктури Володимира Омеляна, держава не може брати на себе зобов'язання щодо забезпечення більш дешевих річкових перевезень, нібито в бюджеті бракує на це коштів. Однак, паралельно з цим він же сам і заявляє, що ініціює зниження портових зборів до 60%.

Тобто, кошти є! І керівництво Адміністрації морських портів України вже порахувало, що запровадження річкового збору призведе до втрати 6 мільйонів доларів, при тому, що зібрати з річок планують лише 4,5 мільйона!

Виходить, що сумарно держава втратить. Так чому кошти АМПУ, яка їх тільки проїдає, вже сьогодні частково і на п'ять років не перенаправити на інфраструктуру міст, областей і річок? І таким чином не зробити річкові перевезення інвестиційно привабливими?

2. Створення Адміністрації річкових водних шляхів України (АРВП), як клона корупційної АМПУ.

Пам'ятаю, що Адміністрацію морських портів у 2013 році створював ще уряд Азарова під гаслами централізації. Ми ж зараз у країні на найвищому рівні підтримали розвиток у зворотному напрямку – децентралізації. І створення подібної адміністрації на річках суперечить тим децентралізаційним процесам і принципам, які задекларував і Президент України, і Кабінет міністрів. Чому ми змінюємо курс? Виходить, що всі ці роки ми говорили-балакали та дійшли до того, що робив Азаров?!

І тепер нам нав'язують ще одного монополіста на річках, який:

- централізує всі владні повноваження;

- не лише збиратиме податки у вигляді річкового збору, а й сам буде встановлювати їхній розмір;

- відбере у місцевих органів влади прибережні смуги, і будуватимуть інфраструктурні об'єкти на річці зможуть тільки обрані. Такі питання будуть вирішуватися в ручному режимі з усіма корупційними наслідками.

Взагалі поєднання господарсько-комерційних і державно-наглядових (адміністративних) функцій в суб'єкті господарювання є неприйнятною практикою. Тому нам потрібно не тільки змінити концепцію, запропоновану в пакеті "реформаторських" законопроектів, але і реформувати законодавство, що стосується морської інфраструктури.

3. Скасування бар'єрів для заходу суден під іноземним прапором (законопроекти 2713-д/2713).

Необхідність такого кроку міністерство пояснює запуском у країну іноземного інвестора. Але насправді для запуску достатньо змінити статтю 32 Кодексу про торгове мореплавання, що, власне, вже зроблено проектом закону №2712, який прийняли у першому читанні. Після його підписання Президентом іноземці зможуть створювати в Україні робочі місця. Це чудове нововведення, я згоден. А ось послаблювати механізми входження іноземного прапора не потрібно, такий крок остаточно доб'є вітчизняне суднобудування і надію на створення українського флоту, яким колись пишалася Україна.

Більше того, чинна дозвільна система не є головним бар'єром! З офіційної відповіді Мінінфраструктури: протягом трьох минулих років міністерство системно видавало дозволи на каботажні перевезення суден під іноземним прапором, нікому при цьому не відмовляючи. Зверніть увагу, що в 2014 році було задоволено 62 запити на дозвіл, у 2015 році – 15, а минулого року охочих отримати такі дозволи всього зібралося лише 10 заявників!

Тому проблема отримати дозвіл? Ні! Проблема в тому, що українські річки залишаються непривабливими для перевізника. І компанії просто не звертаються за дозволом. Тому немає інвестицій у розвиток українського флоту, ні в інфраструктуру річок! А міністерство відмовляється бачити це.

Ми не просто критикуємо - ми пропонуємо.

"Реформаторам" нагорі варто набратися професіоналізму і визнати, що запропоноване ними не призведе до економічного злету, який вони декларують, а лише створить нові корупційні схеми. Через них ми просто марнуємо час і гальмуємо проведення в державі комплексної реформи транспортної галузі.

Розуміючи ці ризики, ми пропонуємо альтернативу – не знищити за п'ять років суднобудування і поставити хрест на створенні потужного українського флоту, а навпаки – за цей час значно посилити позиції держави!

Альтернативна концепція розроблена спільно з фахівцями в галузі суднобудування та представниками реального сектору річкових перевезень. Наші фахівці отримали досвід не одного року роботи в Україні на Дніпрі, а також перейняли його в Білорусі, Європі та США. При цьому вони неодноразово зверталися з пропозиціями до міністерства інфраструктури, але так і не були почуті. І тому хочеться запропонувати шановному міністру Омеляну проїхатися хоча б по одній річці і переконатися на власні очі у всіх наявних проблемах. Якщо не чує, то нехай сідає в катер і відчує.

Адже сьогодні не стоїть питання: "Чи Потрібен Україні закон "Про внутрішній водний транспорт"?». Він потрібен, переваги річкового транспорту давно всім відомі. Хоча з усіх способів доставки вантажу авіаційний – найшвидший, але і найдорожчий, за ним йдуть автомобільний і залізничний, а річковий – найбільш повільний. І щоб почали перевозити вантажі річками, вартість перевезень має бути не тільки найнижчою, але і достатньо привабливою, щоб помножити інвестиції в розвиток цього напряму.

Нічого нового ми не пропонуємо. Це знає весь цивілізований світ. Не треба винаходити, експериментувати. Треба побачити те, що століттями працює в світі, і перейняти досвід. У нас немає часу на експерименти і на схеми! Необхідно впроваджувати реальні реформи.

Факт, що річки на сьогодні не завантажені і не впливають на інвестиційний клімат країни. Тому на наших суднобудівних заводах відсутні черги замовлень! І ніхто сьогодні не ризикує йти в банки за кредитами, щоб будувати флот! А з такою "псевдореформою" від міністерства тим більше не піде!

Варто поставити питання: чому так відбувається? І що потрібно зробити для того, щоб змінити це, щоб система запрацювала?!

Рішення існуючої проблеми залежить від правильності обраної транспортної стратегії, яка повинна включати три напрямки:

- розвиток судноплавства і потужного флоту України;

- не тільки збереження, але й відродження українського суднобудування;

- розвиток інфраструктури на річках.

Що, звичайно, буде сприяти створенню нових робочих місць саме для українців, підніме економіку і стане локомотивом для інфраструктурних інвестицій, які за даними Світового Банку оцінюються в більш ніж мільярд євро.

Саме такий шлях ми пропонуємо в розробленій альтернативної концепції, яка зокрема, передбачає:

1. Створення Державного водного фонду.

Вирішує дві проблеми: наповнення фінансування та цільове використання коштів. Наповнення буде відбуватися за рахунок:

- 10-20% зборів АМПУ в морських портах. Порти повинні інвестувати в річки, вони зароблять від збільшення доставки вантажів;

- частини акцизу на паливо, яке витрачається саме на річках (приклад США);

- частини рентної плати за спецвикористання поверхневих вод.

Саккумулированные кошти повинні спрямовуватися лише на розвиток інфраструктури на річках, це в свою чергу дасть поштовх для запуску суднобудівних заводів, збільшить кількість робочих місць в суміжних галузях.

На сьогоднішній день в Україні є дев'ять суднобудівних заводів, які зможуть побудувати український флот за п'ять років! А міністерство, насаджуючи свою «реформу», хоче через п'ять років подивитися, що від українського суднобудування залишиться ... Вони нічого не побачать! І знову дадуть «зелене світло» іноземного флоту. Ось так і зраджують національні, державні інтереси.

Мінінфраструктури системно виступає проти запропонованого нами підходу, знову ж таки, мотивуючи свою позицію браком коштів. У той же час, АМПУ в минулому році показало дохід на рівні 7 мільярдів 297 мільйонів гривень, з яких 4 мільярди 659 мільйонів були спрямовані у Державний бюджет України.

Разом з тим, за даними з презентації Мінінфраструктури від 3 лютого цього року, капітальний ремонт шлюзів вимагає всього близько 64 мільйонів гривень, підтримка робочого і безпечного стану шлюзів – ще близько 64 мільйонів, а днопоглиблення – до 150 мільйонів. Тобто менше 6% від коштів, які принесли в бюджет водні перевезення!

2. Наповнення місцевих бюджетів від портової інфраструктури.

Частина портових зборів повинна залишатися на місцях і використовуватися виключно на інфраструктурні проекти: будівництво мостів, доріг і т. д.

Ми розуміємо, що будь-яка підприємницька діяльність завдає шкоди, і питання стоїть лише в справедливої компенсації. Портові міста й області повинні отримувати фінансування на розвиток, адже кому будуть потрібні ті «золоті» причали і днопоглиблення, якщо до порту просто неможливо буде дістатися?!

Тому ми пропонуємо залишати:

- 10-20% портових зборів у містах. На прикладі рідного Миколаєва, де постійно скаржаться на відсутність грошей, щоб відремонтувати мости: можна побудувати поромну переправу і розвантажити місто від транзитного потоку. Плюс будувати більш якісні дороги під вантажівки, щоб не латати їх щороку. При масштабах перевалки вантажів у миколаївських портах в 25 мільйонів тонн можна збільшити бюджет розвитку міста вдвічі! І таким чином ми, нарешті, зможемо зупинити конфлікт між містом і портом!

- 10-20% портових зборів в областях. Навантаження на інфраструктуру в портових регіонах вище, аніж в інших. Тому потрібне додаткове фінансування на об'їзні дороги, станції та інші цілі.

3. Повну децентралізацію!

Розробленою концепцією ми даємо місцевим громадам той необхідний механізм брати безпосередню участь у розвитку регіону та при прийнятті рішень: що треба зробити в містах і областях для створення більш привабливих умов для залучення інвестицій.

4. Імплементацію ефективного і незалежного управління портовою інфраструктурою.

Потрібно розділити АМПУ за формулою: "один порт = одне підприємство", а також створити інститут незалежних членів наглядової ради, який дозволить органам місцевої влади та місцевого самоврядування брати участь у формуванні керівного складу в портах.

Такий підхід змінить монополію на конкуренцію, коли кожен порт відповідатиме за свою ефективність, а суспільство отримає прозорість.

Зрештою, держава має зробити все для того, щоб доставка вантажів в українські порти була економічно вигідною, від цього залежить задекларований нагорі й очікуваний на місцях інвестиційний/інфраструктурний прорив!

Сподіваюся, що в країні знайдуться люди, які забезпечать можливість розвиватися українському малому і середньому бізнесу, не дозволять знищити українське суднобудування і дадуть друге дихання судноплавству. Тоді можна буде говорити про справжню реформу та реальне відродження економіки. Це великий потенціал для країни, не втрачаймо його.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X