Повернення українців буде. І буде масштабним
Хочу продовжити тему людей, які виїхали з України — мігрантів. Я категорично не погоджуюсь із риторикою деяких політиків і блогерів, що більша частина мігрантів залишиться за кордоном після закінчення війни. Ось чому.
Упевнений, що 80% тих, хто виїхав, — повернуться. Ще частина людей, у тому числі військових, можливо виїде після війни, щоб возз'єднатися з сім'ями. Але так чи інакше більшість із них повернеться додому у наступні 3−5 років.
Чому я так думаю:
1. Якщо ти емігрант — ти чужий. Завжди й назавжди для тих, хто народився і виріс у своїй країні. Навіть якщо ти захищений законом, маєш документи або навіть паспорт — твої права тимчасові. Про це свідчать події, що відбуваються зараз з азербайджанцями в росії, де їх виганяють з країни, позбавивши громадянства. Будь-яка країна світу в один момент може почати вважати тебе «небезпечним» і відмовити у правах.
2. Сьогодні ми спостерігаємо гостру нетерпимість до мігрантів у країнах Європи та США, які дедалі більше дрейфують праворуч. І це не абстракція — це політичний тренд, що визначатиме міграційну політику на роки вперед. Дивіться, Польща обрала президента від правих сил. Угорщина, Австрія, Італія, Швеція, Франція, Німеччина — або вже мають, або готуються до правоконсервативних урядів. Угорщина, Словаччина — тут усе зрозуміло. США демонструють нетерпимість до мігрантів. Це означає, що в якийсь момент, наприклад, Польща вирішить, що причиною її економічного спаду (можливо) є мігранти з України. І одним махом вижене всіх, не зважаючи на обставини українців. Уже зараз є передумови для цього. «Понаїхали» дедалі частіше звучить у різних країнах.
3. Військові, які виїхали після війни, не зможуть змиритися зі статусом гастарбайтерів замість Героя війни в Україні. І повернуться. Пенсіонерам скоротять виплати — усі вони повернуться, працездатне населення повернеться, бо можливостей в Україні буде більше після війни, й зарплати вищі. Цей тренд ми відчуваємо вже зараз.
Зрештою, через уроки історії зрозуміло, що краще будувати свою країну, ніж бути п’ятим колесом у возі чужої, де ти не повноправний громадянин, а додаток. І перебуваєш у постійній небезпеці. Згадайте історію 30-х років і гоніння євреїв. Гетто в центрі Європи. Тоді євреїв звинуватили в проблемах Європи, сьогодні мексиканців у проблемах Америки, а завтра українців можна буде так само легко звинуватити в проблемах країни, де вони живуть.
Жити за кордоном — це бути в постійній небезпеці та сподіватися, що нічого не станеться. Але це не означає жити й дихати на повні груди, відчуваючи себе причетним до відновлення і процвітання своєї країни. Де ти завжди будеш у безпеці, бо вдома.
