Перспективи митного постаудиту в Україні

1 жовтня 2018, 14:00
1493
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Відродження митного постаудиту – одна з топ-тем засідань митного комітету і зустрічей на різних рівнях, організованих профільною громадськістю, з моменту його варварського поглинання Міндоходів і дотепер.

Особливо голосно заклики до повернення митного постаудиту лунали за часів Олександра Клименка з його табличками із зазначенням індикативних цін, а також після горезвісної ПКМУ №472 Яценюка-Саакашвілі. До чого закликали? Перш за все, до впровадження в Україні міжнародного досвіду.

Митниця визнає вказану декларантом митну вартість та випускає товар у вільний обіг. Чесність підприємця і дотримання інтересів держави визначаються, з відповідними наслідками, під час контролю за переміщенням товару від кордону до кінцевого споживача. Так працює весь цивілізований світ. Для України – це поки що примарна перспектива. Вона, на жаль, так і не стала реальністю, незважаючи на нормативний прорив, який зробив Митний кодекс у 2012 році.

Проривався кодекс, як відомо, не сам. Скоріше, йшов шляхом, давно второваним низкою країн і закріпленим іще в 1973 році в Стандарті 6.6 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, підписаної в Кіото, Митному кодексі ЄС і в низці міжнародних стандартів Всесвітньої митної організації (ВМО).

Якісно новий митний напрям швидко набирав обертів і демонстрував досить високу ефективність. Але, на жаль, як і багато інших функцій, митний постаудит було поховано під уламками ДМСУ.

Хоча Кіотська конвенція, Митний кодекс ЄС і рекомендації ВМО свідчать про те, що саме митні органи наділені повноваженнями на проведення митного аудиту, цю функцію передали Головним управлінням ДФС в областях, де її спіткала доля всієї "служби, яка розвивалася найдинамічніше".

Передачу пояснювали доцільністю інтеграції митного аудиту в процедуру податкової перевірки за принципом "два в одному". Сама ідея поєднання перевірок досить прогресивна. Але її реалізація, яка визначалася загальним міндоходівським підходом асиміляції митниці, призвела до фактичного знищення цього напряму.

Такий результат цілком прогнозований: митний аудит апріорі не міг бути ефективним через явний перекіс на центральному рівні в бік податкового компоненту та відсутність в аудиторських підрозділах фахівців з митної справи.

Разом із тим, на думку конференції ООН з торгівлі та розвитку ЮНКТАД, митний аудит ("post-clearance audit") визнано найефективнішою формою митного контролю, питома вага якої повинна складати 80-90%.

У Франції, наприклад, митники повномасштабно перевіряють на кордоні лише близько 5% імпорту. Решта 95% підлягають контролю протягом 1-3 років після оформлення митних документів.

Наприклад, у тій самій Франції проводяться формальна (вибіркова) і фундаментальна (суцільна) перевірки; у Великій Британії перевірки, обсяги яких визначає митний офіцер, проходять, як правило, тільки ризикові суб'єкти ЗЕД і брокери; в Німеччині, крім звичайного митного аудиту (Zollprüfung), є ще аудит преференцій (Präferenzprüfung) і зовнішній аудит (Außenwirtschaftsprüfung), в полі зору якого експорт, імпорт і банківські рахунки; в Канаді – це Multi-програма та Single-програма; в Японії митний аудит застосовується до так званих контрольованих імпортерів ("managed importers"), які сплатили митні збори на суму від 1 млн єн.

Можливо, навіть добре, що нам доведеться створювати постаудит з чистого аркуша. Важливо писати на ньому правильно. Як мінімум, з урахуванням того, що паралельно з відродженням митного постаудиту треба на законодавчому рівні зробити ефективним контроль за всім ланцюжком переміщення товару від кордону до кінцевого споживача.

У пріоритеті також – розроблення спеціальної системи управління ризиками з ефективними профілями, які дозволять виявляти зв'язки між фірмами, "сірі схеми", канали відтоку грошей за кордон та іншу нелегальну діяльність. Далеко не другорядним є також визначення критеріїв проведення перевірок.

Іншими словами, треба передбачити контрзаходи, аби, з одного боку, через фірми-одноденки та інші "сірі" оборудки не губилися бюджетні кошти та контроль за вантажами, а з іншого – аби прогресивний метод, який ефективно реалізується по всій земній кулі, не став інструментом тиску на бізнес і корупційним роялем, натискаючи на клавіші якого можна було б отримувати неправомірну вигоду.

І наостанок зовсім трохи про примарні перспективи. В ідеальному варіанті – це поступовий перехід до адміністрування митних платежів за результатами постаудиту. З урахуванням соціально-економічних реалій – поки що чистий міраж. І все ж потрібно, напевно, пробувати вводити обов'язкове маркування окремих особливо "чутливих" імпортних товарів за допомогою QR-кодів (з обов'язковим зазначенням номера та дати МД) або починати контролювати ланцюжок поставок "кордон – кінцевий споживач" за окремими групами товарів. Для початку як пілотний проект, щоб випробувати ідею на практиці.

У будь-якому разі, тільки час покаже, яким буде post-clearance audit по-українськи. Але те, що він буде або, принаймні, повинен бути, – неминуча реальність.

Головне

Футбол

Сьогодні, 00:12

article_img
Ліверпуль і Баварія не визначили переможця - відео
Країни

Сьогодні, 05:29

article_img
Зник із радарів японський винищувач
Події

Сьогодні, 10:00

article_img
Смертельна ДТП у Полтавській області: кількість жертв зросла до п’яти

Вибір редакції

Події

Сьогодні, 09:06

article_img
День Небесної сотні. Редакція НВ представляє фільм-спогад
Країни

Сьогодні, 14:01

article_img
Небезпека-2019. Через хвилю відмови від вакцин світу загрожує повернення забутих епідемій
Події

Вчора, 20:45

article_img
Провісник Мережі. Як український кібернетик ледь не створив Інтернет

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

kolonka@nv.ua