Чи буде страшно жити в містах після пандемії?

15 травня 2020, 07:30

Сьогодні у містах проживає 56% людей на планеті, а за прогнозами експертів до 2050 року ця цифра сягне близько 68%. Чи змінить пандемія тенденції урбанізації?

Хвороба формує міста? За аналогією з людським організмом міста сьогодні повинні виробляти імунітет до нових пандемій. Вже очевидно, що реальність змінилась. Міста та їх ефект соціалізації стають небезпечними через збільшену густоту населення, інфраструктуру, що сприяє скупченню та близькому контакту, екологічні виклики.

Відео дня

11 травня, як і будь-яку іншу дату, не можна вважати закінченням поширення вірусу. Дивом він не зникне, впровадження вакцини та її доступність — часозатратний процес, а от ризики можуть навіть зрости серед розслаблених і спраглих до соціального життя людей. Міста сьогодні стоять перед низкою викликів, головним з яких є те, чи здатні вони захистити містян чи радше породжують більше загроз.

Обмеження пересування стало чи не першим заходом боротьби з поширенням вірусу в багатьох містах. У Стамбулі запустили так званий «санітарний флот» для посиленої дезінфекції міського транспорту, а мер Лондона прийняв рішення зробити проїзд у міських автобусах безкоштовним, щоб люди не заходили через передні двері, після смерті 20 водіїв від коронавірусу. В українській столиці до введення карантину метро та наземний транспорт перевозили щодня майже 2,5 млн людей (цифра без урахування приватних перевезень маршрутками). Сьогодні місто зменшило цю цифру в десятки разів — до 40 тис. пасажирів, яким видали спеціальну перепустку. Але після завершення карантину все повернеться.

Децентралізація та планування окремих кварталів та районів — наступне завдання для лідерів міст

Карантини і в майбутньому можуть оголошувати з певною періодичністю без переосмислення транспортної інфраструктури. Наприклад, у львівських трамваях і досі користуються паперовими квитками, а в миколаївських маршрутках і дотепер через десятки рук передають гроші за проїзд. Електронний квиток — важливий елемент, який повинен бути запроваджений усюди для мінімізації контакту. А професії кондуктора вже давно немає в брюсельських чи амстердамських автобусах.

Пандемія стала сигналом до пришвидшення нагальності нових технологічних рішень для оптимізації та безпеки міської інфраструктури. Для цього було б цілком доречно запровадити відслідковування найбільш завантажених маршрутів, щоб в режимі реального часу додавати новий рейс чи розсилати оповіщення людям на зупинках із проханням скористатися альтернативним транспортом задля їхнього комфорту та безпеки.

Поки в українських містах монтують помаранчеві стовбці для виділення смуг міського транспорту, в американських мегаполісах вражаюче зростає попит на нові форми транзиту, як наприклад, сервіси оренди електричних скутерів. Така пілотна програма, до прикладу, започаткована у Санта-Моніці, а місцева влада інвестує у велодоріжки та транзитну інфраструктуру. Натомість у місті Денвер із великим приростом населення запровадили план розбудови пішохідного містечка. Згідно з цим планом до 2040 року у всіх 78 районах міста збільшать озеленення та на 50% має зменшитись кількість тих, хто автівками їздить на роботу та назад.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

До речі, поліцентричність міста — не нове поняття для урбаністів. Мер Парижа, Анн Ідальго, пообіцяла запровадити концепцію «Місто 15 хв» у разі свого переобрання на посаду. Другий тур виборів (перший відбувся у березні 2020 року), до речі, перенесли на кінець червня через спалах коронавірусу. Ідея полягає в тому, що в межах 15 хв від дому житель міста матиме доступ до школи, роботи, супермаркету, клініки, зупинок міського транспорту, місць для прогулянок та культурного відпочинку, спортивних майданчиків, ресторанів.

Децентралізація та планування окремих кварталів та районів — наступне завдання для лідерів міст. До речі, спалах SARS у Гонконгу 2002 року вже сигналізував про необхідність розукрупнення міст, управління густотою населення, впровадження децентралізації сервісів для виживання в світі пандемічних загроз. Це стосується, зокрема, й будівництва нових кварталів в українських містах, ЖК за принципом міста в місті, з численними багатоповерхівками, але обмеженими виходами у разі необхідності евакуації.

Соціальна ізоляція у квартирах українських хмарочосів збільшила навантаження на мережі. Сидячи вдома, жителі міст ще більше усвідомили важливість водопостачання, вивезення сміття, справності тепломереж та надійності пожежних служб. Зношені комунікації потребуватимуть ще більшої уваги, так само як і фінансування. У Кременчуку вже зафіксовані випадки, коли місцеві жителі настільки були перелякані виходити на вулиці, що просто спускали сміття у каналізацію, яку потім комунальним службам довелося чистити. Водночас, для збільшення фінансування охорони здоров’я та премій лікарям, міська влада Кременчука ухвалила рішення відтермінувати капітальні ремонти. Таким чином коронавірус і пов’язана (частково) з ним економічна криза стане ще одним викликом для міст, а саме фінансовим.

Що залишиться містам від COVID-19? Очевидно, що міста, так само як і їхні жителі, виявились не готовими до епідемії, і мова не лише про систему медицини. Міська інфраструктура потребує переосмислення, щоб з одного боку відповідати на зростаючий попит безпеки, а з іншого — забезпечити належний рівень соціалізації та можливостей самореалізації, а відтак і економічного зростання. Перед очільниками міст постають нові виклики швидкої модернізації інфраструктури, коштовних рішень та якісної експертизи.

Коронавірус чітко продемонстрував, що стейкхолдерами змін (і боротьби) є і міська влада, і бізнес, і суспільство. В Україні є низка проектів, де співпраця з бізнесом полегшує роботу соціальних служб у містах, як наприклад, проект «підвішений продуктовий набір» у рамках кооперації ROZETKA, «Нова пошта» і фонду «Життєлюб», який вже запустили у Києві, Дніпрі, Львові, Новій Каховці, Кременчуку, Малині та Харкові. В Одесі та Києві бізнес оперативно організував координаційні центри для підтримки медиків. Чимало дизайнерів одягу «перекваліфікували» свої майстерні на цехи пошиття захисних костюмів, а завдяки внескам звичайних людей вдається знайти фінансування на їхню закупівлю. Об'єднання зусиль — єдиний вихід не лише в кризовий час, а для виживання міста загалом.

Показати ще новини
Радіо НВ
X