Міфи тютюнового бізнесу
За шість років роботи в JTI Україна я вже десятки разів відповідав на запитання, чи я курю. За моїми спостереженнями, це чи не найбільший стереотип щодо тютюнових компаній, їхніх принципів та підходів до роботи. Але не єдиний.
Можливо, ми часто говоримо мовою цифр. Ми розповідаємо журналістам та громадськості про бізнес-пріоритети компанії, її позицію щодо різних законодавчих ініціатив, та рідше говоримо про прості речі і процеси, що складають пазл під назвою «тютюнова компанія». Тож я зібрав невеличку колекцію найпоширеніших стереотипів про тютюновий бізнес, які я спробую розбити.
Стереотип №1: всі працівники тютюнових компаній курять
Не знаю, що стало джерелом такої омани – відомий фільм «Тут курять» (Thank you for smoking) за мотивами роману Крістофера Баклі чи застарілі дані щодо повсюдного куріння у приміщеннях тютюнових компаній – але це таки стереотип.
Я не курю. В нашій компанії нікого не примушують курити чи відмовитися від куріння. Врешті, це особистий вибір кожного. І те, що ви курите, ніяк не допоможе вам отримати тут роботу. В JTI, наприклад, за моїми особистими спостереженнями, курить близько 30% працівників – це співмірно з рівнем поширеності куріння в усій країні. Єдина відмінність від багатьох інших бізнесів полягає у тому, що тут не обмежують прав курців і не рахують кількість кількахвилинних перерв протягом робочого дня.
Стереотип №2: в сигарети кладуть все, що завгодно, окрім тютюну
В JTI існують суворі вимоги щодо якості продукції та її складу. Вони однакові для усіх країн, де ми працюємо. За дотриманням цих вимог уважно стежать лабораторії в усіх наших 25 фабриках, в тому числі на нашій українській фабриці у Кременчуці, а також у центральній лабораторії в Трієрі (Німеччина).
Що стосується сировини, то ми виробляємо сигарети з трьох високоякісних сортів тютюну: Берлей, Орієнтал та Вірджинія, що вирощуються переважно в Америці, Азії та Африці. До слова, сигарети, вироблені нашою компанією в Україні, експортуються у понад 20 країн світу.
Стереотип № 3: виробники сигарет зацікавлені в контрабанді
Це давній стереотип про те, що за допомогою контрабанди виробники отримують додаткові прибутки. Але це теж міф. Справа в тому, що міжнародні тютюнові компанії працюють по всьому світу. І чи не в кожній країні є представництво компанії, у якої є власні цілі з продажів та/або виробництва. Якщо споживачі в країні купують контрабандні сигарети, що, як правило, дешевші за місцеві, компанії не отримують заплановані продажі і втрачають прибутки. Тож який в цьому може бути комерційний інтерес?
Крім того, міжнародні тютюнові компанії взяли на себе зобов’язання перед OLAF (Управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству Європейської Комісії) щодо боротьби з контрабандою сигарет. Вони сплачують OLAF значні суми у випадку, якщо їхня продукція нелегально потрапляє в іншу країну. Тому вимушений розчарувати прихильників цієї теорії всесвітньої змови – тютюновим компаніям аж ніяк не вигідна контрабанда.
Стереотип № 4: тютюнові компанії отримують надприбутки
Не буду довго пояснювати, а наведу прості математичні підрахунки. У травні середня роздрібна вартість пачки сигарет в Україні складала 23,52 грн. З кожної пачки сигарет сплачується 20% ПДВ (це 4,7 грн від середньої вартості) та мінімальний акциз в 11,92 грн. Тобто у вартості кожної пачки сигарет близько 70% складають податки. В тих 30%, що залишаються, є ще собівартість виробництва та витрати на логістику – значні суми, як ви можете собі уявити. Тобто прибуток виробників тютюну приблизно такий самий, як і будь-якого іншого виробника. А от розмір виплат державі від нашої індустрії набагато більший у порівнянні з іншими галузями. Адже сигарети – це підакцизний товар, і ставки акцизу зростають рік у рік.
Я впевнений, що це далеко не вичерпний список поширених хибних уявлень про тютюновий бізнес. Але сподіваюся, що зміг відкрити завісу такої «таємничої» індустрії. І я не дарма написав це слово у лапках.
