Мідне питання виживання

Коли Майкл Портер пропонував свою стратегічну модель аналізу п'яти сил конкуренції, він навряд чи міг припустити, що телеком індустрія може розглядати точки збору мідного брухту як бар'єр входу (або збереження) ринку.

На жаль, для Укртелекому, у якого і сьогодні мідна інфраструктура займає ключове місце в структурі мережі, мідне питання стало питанням виживання в багатьох містах.

Більше 18 тисяч крадіжок мідного кабелю були здійснені в 2016 році. Враховуючи, що злочинці в основному полюють за багатопарним кабелем (100, 200, 500 і більше пар), можна легко уявити, скільки ліній зв'язку було пошкоджено. Нам вдалося відновити понад 700 тисяч ліній, але, прямо скажемо, швидкість вирізів часто істотно перевищує можливу швидкість відновлення.

Поліція реагує на звернення Укртелекому і, часто спільно зы співробітниками компанії, затримує злодіїв. Кількість затримань і передач справ у суди росте значно швидше, ніж кількість крадіжок. В цьому році в суди направлено понад 2000 епізодів, що на 57% більше ніж у 2015. Однак, цього мало, необхідно застосувати законодавство відповідно до типу правопорушення для того, щоб запобігти повторній крадіжці.

Не вдаючись глибоко в причини, що штовхають людей на знищення каналів зв'язку в місцях свого проживання, зосереджу увагу на тому, що може бути і можливо повинно бути зроблено, щоб ця проблема не була такою гострою.

1. Зміна порядку роботи пунктів прийому кольорових металів. Не знаю, чи влаштовує податкову те, що будь-яка людина може отримати кілька тисяч гривень готівкою здавши 200-300 кг вкраденого кабелю. Але така безконтрольна скупка фрагментів мідного кабелю створює нелегальний попит. У Європі, наприклад, є заборона на здачу багатопарного мідного кабелю приватними особами та організаціями, які не мають у своєму володінні мідну інфраструктуру. Необхідно запровадити жорсткий контроль за роботою пунктів прийому, які часто працюють напівлегально, і реальну відповідальність за скупку краденого. Наша статистика показує, що кількість крадіжок безпосередньо пов'язана з активністю роботи пунктів прийому кольорових металів. Наприклад, 12 тисяч випадків крадіжок припадає на Дніпропетровську, Запорізьку і Харківську області, де активність таких пунктів висока.
2. Застосування законодавства відповідності до букви закону і типу правопорушення. В цьому році 12% випадків крадіжок дійшли до суду. Мало це? Ні, адже це більше двох тисяч епізодів, направлених до суду. І це істотно більше, ніж у минулому році. Чи достатньо цього, щоб вирішити проблему? Ні. Адже при цьому в абсолютній більшості випадків затримані злодії, виходять на свободу протягом декількох годин після затримання. Непоодинокі випадки, коли затриманий на крадіжці вже знаходиться під підпискою про невиїзд за інше правопорушення. Тим не менш, його знову випускають, і він знову краде кабель. Як правило, прокуратура і суди прагнуть кваліфікувати дії затриманих за ч. 1 статті 185 Кримінального Кодексу України, яка не є «важкою» і не передбачає утримання під вартою. За цією частиною статті можуть кваліфікуватися дії правопорушника, який вкрав, наприклад, кілька грон бананів з лотка на вулиці і то в той момент, коли продавець не бачить. За розслідуванням кримінальних правопорушень, кваліфікованих у цій частині статті 185 немає такого контролю за роботою поліції та прокуратури як за більш «тяжкими» її частинами. У той же час, крадіжка кабелю, як правило, пов'язана зі зломом запірних пристроїв і проникненням у приміщення (закритий каналізаційний колодязь, підвал будинку), що передбачає кваліфікацію таких дій за ч. 3 статті 185 (крадіжка з проникненням у сховище – тяжкий злочин) або повторно, у групі осіб, що кваліфікується за ч. 2 ст. 185. Застосування згідно з буквою закону 2 ч. ч. і 3 статті 185 дозволило б затримувати злодіїв і забезпечило б більш дієвий контроль за роботою поліції та прокуратури з розслідування крадіжок. В цьому випадку не треба нічого змінювати, треба просто застосовувати КК України за його призначенням.
3. Модернізація, яку здійснює Укртелеком, передбачає масову заміну магістрального мідного кабелю на оптичний. І це призводить до нової форми порушення роботи оператора. Злодії рубають кабель і тільки потім, зрозумівши, що це не мідь, а оптика, яка не цікава як вторинна сировина, йдуть, нічого не взявши, але порушивши роботу мережі для тисяч абонентів. В такому випадку прокуратура і суди відмовляють у порушенні кримінальної справи, не враховуючи збитки, яких зазнала компанія у вигляді витрат на відновлення і ненадання послуг абонентам. Стаття 360 КК, що передбачає в цьому випадку кримінальну відповідальність за умисне пошкодження ліній зв'язку, практично не застосовується. Це, до речі, не тільки призводить до безкарності злодіїв, але й дозволяє недобросовісно конкурувати деяким телеком провайдерам, вдаючись до вирізання інфраструктури конкурентів. Застосування цієї статті за призначенням дозволить істотно підвищити ймовірність покарання за пошкодження кабелю.

Виношу цю колонку на суд суспільства, журналістів, співробітників правоохоронних органів і колег по індустрії. Сподіваюся, у 2017 році усім нам вдасться знизити рівень крадіжок та умисних пошкоджень телеком мереж. Ну а телеком компанії зможуть використовувати модель Портера в більш традиційному розумінні, конкуруючи один з одним, використовуючи нові технології і слухаючи споживачів.