Економічний досвід Польщі. Що може використати Україна
Економічний патріотизм і бізнес-парки. Чи спрацює це у нас?
Сьогодні стало особливо модно порівнювати Україну з Польщею. Порівнювати, підкреслюючи скільки ми втратили, і як стрімко вперед прорвались поляки. Хтось навіть пропонує використати модель Польщі для України.
Проте, час минув і змінились умови, в яких виникло «польське економічне диво». І точно скопіювати саме польську модель розвитку 90-х років зараз не вдасться. Нам потрібна власна модель, виходячи із нинішніх реалій.
Власне так, модель – продуманий план як розвиватиметься наша країна, які галузі будуть пріоритетними, розуміння що і куди ми експортуватимемо, як долатимемо проблему ресурсомісткості, технологічного відставання та енергетичної залежності.
Проте, деякі елементи моделі польського розвитку можна, та і треба використати в Україні.
На межі 80-90-х років у Польщі була серйозна економічна, і як наслідок, соціальна криза. Дефіцит товарів у пустих польських магазинах заповнювався «човниками» із сусідніх країн, в тому числі й України. Проте вже через кілька років, напрям товарних потоків змінився. І полиці багатьох міст в Україні, особливо прикордонних регіонів, заповнювали товари з гордим надписом «Добре бо польське».
Значною мірою, Польщу почав рятувати економічний патріотизм і розуміння того, що потрібно виробляти свою продукцію та заміщувати імпорт. Активно використовувані гасла «Тепер Польща», «Свій до свого по своє», «Добре, бо польське» та інші закликали купувати продукцію національного виробника.
До слова, принцип «Свій до свого по своє» активно використовували українці на землях нинішньої західної України на початку ХХ ст, з метою протистояння засиллю капіталу інших національностей. Сказати, що ця практика була успішною – не сказати нічого. Виникли сотні кооперативів, професійних та кредитних спілок, які, в тому числі фінансували, й соціальні та культурні заходи.
Проте, в кінці ХХ століття, ми про цей лайфхак якось забули. І сьогодні маємо відповідні реалії. У 2018 році, за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, український експорт виріс на 9,4 % порівняно із 2017 роком, в той час як імпорт зріс на 14,3 %. І як би ми не кепкували над «импортозамещением» наших сусідів, без цього нам буде складно. І модель процвітання України, як не крути, не можлива без застосування правила «Свій до свого по своє». Такий план і модель розробляє зараз Український інститут майбутнього – «Економічна стратегія України 2030».
Водночас, все починається з малого. Досі є багато варіантів заміщення імпорту власними виробництвами. І радує, що кількість та потужність українських виробництв, які здатні покривати внутрішній попит, а згодом і виходити на зовнішні ринки – ростуть.
Зі свіжого – хороший приклад – це відкриття першого виробничого об’єкту індустріального парку у Білій Церкві – заводу з виробництва електричної фурнітури. Сьогодні така продукція масово імпортується з Китаю та Туреччини. Вітчизняне ж виробництво на 90 % побудоване на використанні матеріалів та комплектуючих саме українського виробництва. Згодом, очікується, що в цьому індустріальному парку буде створено три тисячі робочих місць.
Індустріальний парк з’явився у Білій Церкві два роки тому, а засновником був бізнесмен Василь Хмельницький, який переконаний, що проекти бізнес парків можуть стати точками зростання по всій Україні. Внаслідок таких проектів, як вважає бізнесмен, не лише створюватимуться робочі місця та активізуватиметься імпорт, але й створюватиметься позитивний бізнес-клімат, який приваблюватиме сюди все більше іноземних інвесторів.
У тій же Польщі працюють десятки успішних бізнес-парків, а загальна їх кількість скоро може сягнути сотні. І немає жодних підстав вважати, шо така модель не спрацює в Україні. Патріотизм у споживанні здатен стимулювати патріотизм у виробництві. При цьому, нам потрібно чітко розставити пріоритети і розуміти, які саме ринки з якою саме продукцією ми можемо зайняти.
Згодом, в Україні однозначно, набереться критична кількість людей та інституцій, готових починати робити зміни вже сьогодні. І в України обов’язково вдасться. Але найкращий час почати творити завтра – саме сьогодні.
