Літієве майбутнє України
Сьогодні українське суспільство повинно задати собі запитання – чи готове воно миритися з тим, що хоч хтось з інвесторів, добуваючи копалини та сплачуючи податки, заробить грошей ще й собі?
Тому що сьогодні складається негативна ситуація, коли інвестор, отримуючи дозвіл на видобуток, крім проекту розвитку повинен собі скласти ще й план виправдань за те, що він робить, на перші 2–3 роки.
План прийому прокурорів, екологів, громадських активістів та журналістів. План переконливих відповідей на питання та докази того, що він не агент одіозних олігархів, не шпигун та не "рука світового закулісся". План переконливих доказів того, що якщо жінка інвестора колись вчилась в тому місті, де родилась мама когось з високопосадовців – то це не значить, що вони в змові з цим посадовцем і багато років крутить якісь схеми разом.
Нажаль, світові видобувні компанії бачать саме таку ситуацію в Україні. І крім прогалин законодавства та корупції, вони часто бояться і "боротьби з корупцією", яка каменя на камені може не залишити з їхнього проекту.
Схожа загрозлива ситуація сьогодні складається у сфері видобутку літію для розвитку України. Зараз вже нікому не треба нагадувати значення цього металу – основного компонента в електромобілях, квадрокоптерах, мобільних телефонах та в автономних вітряних та сонячних електростанціях. Значення металу – який у найближчі 10 – 20 років, за прогнозами вчених, значною мірою візьме на себе ту роль, котру зараз в економіці відіграє нафта.
Висока ефективність засобів нової енергетики вже оцінена у багатьох країнах. Такі країни як: Китай, США, Аргентина, Чилі та багато інших стрімко почали розвивати на своїй території проекти з видобутку та переробки літію. Та часто – і інших рідкоземельних металів, котрі потребують сьогодні нові технології.
Також яскравим прикладом для нас сьогодні може бути Чилі – латиноамериканська країна, що добуває коло 33% літію в світі. Це свідчення того – як слід залучати інвесторів. Готується вийти на світовий ринок й Болівія, яка вже завтра може стати дуже помітною країною на економічній карті світу через свої величезні поклади літієвих солей в горах.
Нещодавно Німеччина та інші Європейські країни оголосили свої плани, що через 5 років (2025 – 2030) відмовляться від використання двигунів внутрішнього згорання, які працюють на нафтопродуктах. Схожі процеси будуть відбуватись і в США. Тобто, через 10 років всі гроші, що йдуть сьогодні у кишеню арабських шейхів – відправляться до тих країн, що не проґавлять розвиток своїх літієвих родовищ. І що ж ми маємо сьогодні в Україні?
Не так давно комерційним компаніям для розробки були передані два родовища літію в Україні. При цьому, чітко згідно з діючим законодавством, інвестори ще до отримання спецдозволів на видобуток, провели геологічне довивчення покладів корисних копалин. Тобто – ризикували чималими своїми коштами, для того, щоб Україна впевнено могла сказати, що в неї є дві повноцінні ділянки – де можна розпочинати промисловий видобуток літію.
Як винагороду за ризик, інвестиції та збільшення доведених покладів корисних копалин в Україні, абсолютно в рамках закону -- інвестори і отримали право на видобуток.
Що ж почалося далі? А далі ніхто вже не згадує, що від успіху роботи цих компаній в значній мірі залежить – чи вступить Україна у нову еру технологій та енергетики. Чи будуть саме на її території створені заводи, що будуть виробляти саме з українського літію автомобілі та інші пристрої?
Також мало кого цікавить – чому інші інвестори не йдуть довивчати інші родовища літію, що є в Україні. Адже шанс у кожного є – можна вкласти гроші, провести геологічні роботи. І також отримати спецдозвіл на видобуток літію – по тій самій законній процедурі, що й попередні компанії.
Але інвестувати в розвідку, чомусь, ніхто не поспішає. Замість цього багатьом вже кортить забрати або переділити те, що створено зусиллями інших – їх працею, ризиком, стараннями. І розмови про корупцію у цьому випадку – це тільки прикриття жадібних зазіхань.
