Як вирішити проблему непрацюючих кредитів
За останні чотири роки банківський сектор змінився на краще. Водночас Україна залишається країною з найбільшою часткою проблемних кредитів (NPL) у структурі активів банківської системи – коефіцієнт NPL тут сягає 56,5%.
Особливу увагу фахівців та експертів викликає ситуація з проблемною заборгованістю в державних банках. Підкреслюючи важливість цього питання для стабільності банківської системи, минулого тижня Національний банк України вже провів перше засідання Комітету з врегулювання непрацюючих кредитів державних банків, на якому було ухвалено рішення розробити загальні принципи з врегулювання NPL для банків, що перебувають у державній власності.
У структурі кредитного портфеля держбанків головною складовою є корпоративна заборгованість – на неї припадає до 70%. Основні боржники – великі холдингові компанії. І ці борги не продаються, адже немає ефективного та прозорого механізму їхнього продажу. Очевидно, що якість кредитів погіршується. Частково їх вдається реструктурувати, але про успішність таких операцій можна буде говорити не раніше, ніж за три роки, якщо платежі здійснюватимуться вчасно.
Що заважає стягненню
Процедуру стягнення ускладнюють проблеми в судовій системі та відсутність достатнього захисту прав кредитора. Не додає впевненості ринку й брак якісних професійних рішень для іпотечних і корпоративних кредитів. Одним з найбільш вдалих варіантів наразі вбачається створення спеціальних агенств, які б узяли на себе повноваження супроводжувати "погані" кредити вздовж усього ланцюжка роботи з ними.
До призначення на посаду Голови Наглядової ради ПриватБанку я працював консультантом міжнародних фінансових інституцій в Україні. Серед моїх рекомендацій була пропозиція використати державну структуру з управління проблемними активами (існуючу або новостворену), яка б діяла згідно з найкращими міжнародними принципами управління. Таке агентство було б відповідальне за купівлю проблемних активів за ринковою ціною лише у державних банків.
Важливо зазначити, що саме державна, а не приватна форма власності такої структури забезпечить найефективніше вирішення проблеми з непрацюючими кредитами, оскільки це гарантуватиме інституційну підтримку з боку уряду.
Подробиці функціонування такого агентства по роботі з поганими портфелями державних банків мають бути виписані в окремому законі. Враховуючи надмірну політизованість фінансового сектору в Україні, правила гри на ринку мають бути дуже чітко окреслені. А подальше зміцнення захисту прав кредитора у поєднанні зі створенням спеціалізованих агентств допоможе істотно зменшити обсяг проблемної заборгованості у банківській системі.
Про інвестпривабливість NPL-портфелів поки не доводиться говорити ще й тому, що не проводиться вдумлива робота з мотивування потенційних покупців. Кредитне фінансування купівлі NPL теж відсутнє. Регулятор повинен мотивувати банки позбуватися проблемних боргів.
Про роль НБУ
Разом із тим, варто зазначити, що однією з найуспішніших реформ в Україні за останні 4,5 роки стала саме реформа банківської системи. Якщо з 2014 року Нацбанк України вивів з ринку приблизно 100 "хворих" банків, то у січні–червні цього року жоден банк не було визнано неплатоспроможним. Це сталося вперше з початку кризи 2014 року. Отже, на сьогодні очищення банківського сектора завершено, і стартував процес відновлення та розвитку.
Кілька важливих кроків регулятора були спрямовані на приведення банківської системи до визнаних на міжнародному рівні правил та принципів, включно з управлінням ризиками, адекватністю капіталу, правилами позичання – зокрема тих, що стосуються позичальників. Усі ці кроки зроблені в правильному напрямку.
На початку липня цього року Верховна Рада ухвалила законопроект 6027-д про захист прав кредиторів. Ним регулюється відповідальність боржників перед банками та закриваються поширені "лазівки", якими користувалися недобросовісні позичальники, щоб не сплачувати за кредитами. Безперечно, ухвалення цього закону сприятиме відновленню кредитування в Україні.
На жаль, документ досі так і не набув чинності – він очікує на підпис Президента України. Хоча на важливості його ухвалення акцентує увагу Світовий банк, прямо пов’язуючи подальше реформування фінансового сектора з наданням Україні кредитних гарантій, що відкриють шлях зовнішньому фінансуванню нашої країни з інших джерел.
Місцеві політики полюбляють згадувати про кредитування як про ознаку зміцнення економіки. Але кредитування не може зростати за будь-яку ціну. І владі потрібно розуміти, що не можна збільшувати кредитування суто заради збільшення. Цей процес має бути безпечним, виваженим і, що найважливіше, повинен супроводжуватися законодавчим посиленням прав кредиторів.
