Як розполохали покупців ОПЗ
Варто зазначити, що зараз прекрасний час для великої приватизації. У світі спостерігається надлишок ліквідності. Процентна ставка Європейського Центробанку вже чотири місяці становить 0%. Ставка Федеральної резервної системи США теж низька – 0,5%. Прибутковість боргових паперів розвинених країн (індекс Bloomberg Global Developed Sovereign Bond) опустився нижче нуля, тобто ще самому треба доплачувати, щоб вкласти туди гроші. Вже не тільки німецькі, але навіть угорські євробонди торгуються з негативною прибутковістю.
Грошей багато, інвестори шукають, куди їх інвестувати, йдучи у все більш ризикові країни і активи. Але, тим не менш, на приватизацію Одеського припортового заводу Фонд держмайна примудрився не привернути жодного покупця. Як же це у них вийшло?
Ціна питання
Ніколи при аукціонах на підвищення (за умови реальної конкуренції учасників) стартова ціна не відображає реальну вартість підприємства. Тому, що вгадати ринкову вартість з точністю до долара неможливо. Треба залучити більше інвесторів і забезпечити реальну конкуренцію серед учасників аукціону. А вони вже самі визначать ринкову вартість.
Подивимося на приклад Криворіжсталі. Стартова ціна - 12,6 млрд грн, в ході аукціону на підвищення ціна зросла майже в 2 рази і становила 24,2 млрд грн. (на той час $4,8 млрд).
Фонд держмайна зробив усе навпаки. Стартова ціна була висока (13,2 млрд грн або $530 млн), а конкуренції не було ніякої, так як ніхто просто не подав заявку.
Борг перед Ostchem (Фірташ)
$193 млн (тіло боргу) + $58 млн (накопичені відсотки, пеня).
Сам борг не є критичною проблемою, так як покупець просто закладає це у ціну. Проблема, що борг не був реструктуризований і в результаті це перейшло в Стокгольмський арбітраж. Будь-який судовий позов – це додатковий ризик.
Розслідування Антимонопольного Комітету
Ще в 2015 році АМКУ відкрив провадження щодо зловживання монопольним становищем ОПЗ. Якщо буде відповідне рішення АМКУ – це штраф до 10% від виручки компанії (11,2 млрд грн). Така перспектива штрафу – серйозний стримуючий фактор.
Звичайно, державні органи могли і повинні були скоординувати свої дії, щоб рішення (будь-яке) АМКУ було прийнято до приватизації.
Цікаво, що скаргу на ОПЗ написала інша державна компанія Укрхімтрансаміак, а публічну підтримку забезпечувало маловідоме ГО Громадський Комітет національної безпеки
Дивним виглядає також вимога отримати дозвіл на покупку або прийняття АМКУ заяви ще до проведення аукціону. Це логічна вимога для переможця аукціону, але дивна вимога до всіх учасників аукціону. Для всіх учасників це додаткове ускладнення і подорожчання процесу, хоча покупцем буде тільки хтось один.
Гарантійний внесок
Занадто висока стартова ціна потягнула за собою завищену конкурсну гарантію (5% від стартової ціни) – $26 млн. І якщо переможець конкурсу не пред'являє дозвіл Антимонопольного Комітету протягом 50 днів, то гарантія пропадає. В АМКУ строк на розгляд заяви - 45 днів. Але у випадку запитань до документів або необхідності розслідування АМКУ, цей термін може продовжуватися.
ОПЗ – складний об'єкт, до документів запросто можуть бути питання, а розслідування щодо ОПЗ вже йде. Тому ризик не купити ОПЗ і втратити $26 млн – був істотний.
Зобов'язання з виплати дивідендів державі за 2015-2016рр. Прибуток у 2015 р. становив 210 млн грн.
Виконання в повному обсязі рекомендацій екологічного аудиту, інвестиції в очисні споруди, зобов'язання по підняттю фонду заробітної плати та інші умови вимагають додаткових фінансових вливань.
Російські акції
У приватизації не можуть брати участь компанії, у яких хоча б однією акцією володіють резиденти Росії. Добрий намір було дуже погано реалізовано на практиці. По суті це вимога створює ризики або навіть відсікає всі публічні західні компанії, акції яких торгуються на біржі. Акції торгуються постійно, а менеджмент такої компанії не знає, хто торгує їх акціями і не впливає на таку торгівлю.
Таким чином, фінальна ціна для покупця з урахуванням виплати всіх боргів та виконання зобов'язань становила б близько $800 млн (близько 20 млрд грн). Це нереально висока ціна для ОПЗ в поточних умовах. Крім того, навіть за такою ціною покупець отримував би актив з великими ризиками:
а) по лінії Антимонопольного Комітету;
б) за судовим позовом від Нортіма (Коломойський), яка запропонувала найвищу ціну на попередньому приватизаційному аукціоні ОПЗ (2009), але угода так і не була затверджена.
Тому і не дивно, що охочих покупців в таких умовах і за такою ціною не знайшлося.
