Як побороти корупцію
За два перші місяці 2016 року роботи антикорупційного бюро та антикорупційної прокуратури вони взяли п’ять судів, а за весь минулий, післяреволюційний, рік – десять.
Чи могли ми мріяти рік тому, що після публічного виступу міністра МЕРТ, одному з ключових менеджерів Нафтогазу пред'являть підозру, і він змушений буде втікати з країни?
Чи могли ми мріяти про те, що суд, за поданням правоохоронного органу, накладе арешт на 116 мільйонів компаній афілійованих Суркісом?
Чи могли ми мріяти, що правоохоронці, приїхавши на регіональну операцію, поїдуть звідти затримавши заступника обласного прокурора, двох керівників слідчих підрозділів обласної національної поліції? Ні, не могли. Рік тому це було неможливо. Зараз це реальність.
Так, зроблено не достатньо, але, якщо озирнутися назад, то зроблено більше, ніж ми чекали після революції Гідності. Ми ж тоді добре знали нашу політичну еліту. Ні Порошенко, ні Яценюк не були для нас новачками, ми точно знали, хто вони, які у них цілі, і як вони будуть діяти. І, виходячи з того розуміння, ми не могли мріяти, що будемо так далеко.
Будуючи систему антикорупційних інституцій – Антикорупційне бюро і спецпрокуратуру – ми все одно розуміли, що реформувати генеральну прокуратуру без політичної волі першої особи країни не можливо, те саме стосується МВС і СБУ. Результати – нуль нових людей в керівництві місцевих прокуратур – це гарний доказ того, що ми були праві.
І тільки дякуючи тиску наших партнерів в МВФ, в ЄС, в ключових посольствах, і тиску українців з середини, нам вдалося створити правоохоронні органі, які сьогодні показують результат. Так, є проблема з судами. Але ми це вирішимо. Тому що ми вже зробили перші кроки: маємо досудове слідство, є процесуальне керівництво, а суди – наступний етап.
До чого я це кажу? Треба розуміти, що за півроку змінити країну, як це було в Грузії, можливо лише, якщо на це є політична воля перших осіб. У нас цієї волі, об'єктивно, немає, і тому ми це робимо довше, повільніше. Але у цьому також є великий плюс. Усвідомте, нам, українцям, вдається змушувати політичну еліту робити реформи, яких вона критично не хоче робити. Це означає, що неважливо, хто сьогодні є президентом.
Не так важливо, чи хоче президент і прем'єр змін. Важливо, що ми, громадянське суспільство, безперечно, з допомогою західних партнерів, але здатні змусити їх робити реформи, яких вони не хочуть. І це найголовніше, що є в капіталі цієї країни. Саме через це ми, як країна, будемо успішні.
Ті з вас, хто, розуміючи перспективу зараз, вкладуть в цю країну гроші, отримають зиск. І це нормально для бізнесу. Повірте у нас! Тому що ми, не як влада і політичні інститути, а як суспільство, показали неймовірні зміни всупереч владі. І це найбільша цінність України.
Якщо вам здається, що це лише слова, то давайте про те, що буде зрозуміло бізнесу. Україна – перша в світі країна, яка спромоглася на законодавчому рівні створити відкритий реєстр бенефеціарних власників. Він вже є. Європейський союз тільки рік після цього прийняв відповідну директиву, і тільки через два роки імплементує її. Ми раніше за ЄС запровадимо електронну систему державних закупівель. Ми класно рухаємося вперед. Нам просто потрібна допомога і трішки більше жорсткості в критиці влади від МВФ, від ЄС, від посольств.
Я вдячний, що критика від них вже стала дуже предметною і десь дуже точною. Бо коли керівник дипломатичного представництва ЄС каже номер законопроекту, то народним депутатам залишається дуже мало простору для фантазій і брехні про не європейські норми в них. Бо, коли голова однієї із парламентських фракцій починає впарювати дурню про те, що в ЄС нема кримінальної відповідальності за брехню в декларації на камери, то приїжджаючи до Європарламенту на український тиждень, у нього високопосадовці питають: ‘‘Друже, ти, мабуть, не знаєш, але всі балканські країни, Іспанія, Румунія мають таку кримінальну відповідальність’’. І це дуже некомфортно для наших політиків.
Нам потрібна ваша допомога. І ваші гроші.
