Емоційний інтелект розвиває компанії
Серед великої кількості можливих рішень важко знайти те єдиноправильне, яке приводить нас до потрібного результату. Це можна зробити з допомогою дуже повільної системи раціонального мислення і логічних висновків. Інший варіант – за допомогою, на перший погляд, спонтанної системи мислення, яка називається «емоційний інтелект». Емоційний інтелект - це баланс між раціональним і емоційним. Найкраще він працює для тих, хто хоче швидко приймати правильні рішення, адже він відкриває дорогу підсвідомості.
Завжди є дві сторони: раціо й емоції. Буває, в ситуаціях, де довго думали над вирішенням – результати не найкращі. Коли керуються лише почуттями - теж може бути провал. Ідеальні рішення завжди на перетині почуттів і розуму.
Щоб емоційний інтелект компанії тримався на одному рівні, варто розглядати його не в рамках однієї людини, а в рамках цілої організації.
Сформулювати парадигму розвитку емоційного інтелекту компанії - це роль власників і директорів, які своэю чергою передають це топ-менеджерам, а ті вже іншим працівникам. Адже результат приносить тільки робота зі структурою в цілому. Тому що коли всі знають, що відбувається, і всі цим користуються – тоді компанія «злітає». Повинна бути цілісність.
З точки зору емоційного інтелекту – що таке прокрастинація?
Питання прокрастинації безпосередньо пов'язане з емоційним інтелектом. Що таке прокрастинація? Це коли крізь призму емоцій ми не бачимо сенсу в тому, чим займаємося. Таким чином наші почуття підказують нам, що цього робити не треба. Тоді ж нам не вистачає і раціональних приводів щось робити. Просто перевірте: у той момент, коли ви «діагностуєте» у себе прокрастинацію, ви можете почати себе лаяти, а можете поставити собі одне запитання: «А що, якщо мені просто не вистачає пояснень, для чого робити те, що я повинен, і тому я відкладаю це «в довгу шухляду»? Яка вигода з того, що я це роблю?». В цей момент почнеться найцікавіше: або не знайдете вигоди, або почнете вимагати її від того, хто її вам не дає. Якщо ви її знайдете, то легко зробите те, що треба. Якщо ж ні, і навіть не спробуєте, то будете вічно страждати від прокрастинації, борючись з нею тренінгами та книгами.
Що заважає компанії розвиватися?
Часто на шляху розвитку компанії стає конфлікт між власниками і топ-менеджерами. А причиною цьому в більшості випадків є потреба власнику відійти від справ, яку він не здатний реалізувати. Компанія приносить йому прибуток, він хоче отримувати максимальний результат. Він наймає талановитого «топа» і починає заважати йому працювати, даючи безліч рекомендацій. Це очевидна підміна потреб. Адже тоді він починає працювати топ-менеджером сам, тобто відчайдушно триматися за бізнес, який пора відпустити. Це тенденційно: в Україні власники не готові розлучатися зі своїми компаніями, коли настав час «екзиту».
І це не дивно, адже на місці, де у власника була успішна компанія після продажу виникає порожнеча. І вона наповнюється тривогою: що далі? Адже було вкладено стільки ресурсів і сил. У таких випадках необхідно створити умови для розуміння ситуації, через підключення емоційного інтелекту.
Компанія продана: як жити далі?
Власникам, які продали свої компанії, важливо розуміти, що характеристикою хорошого бізнесу є можливість довести його до екзиту. Тим не менш, людям, які звикли жити в напрузі, працювати і навіть кайфувати від постійних стресів, дуже складно потім просто розслабитися і насолоджуватися бездіяльністю, відпочинком. Але ті, хто зумів це зробити і на деякий час відійшов від справ, після повернення починають чітко відчувати, чого вони вимагають далі.
Як передати свій бізнес у спадок?
Кожен бізнесмен підсвідомо хоче передати свій бізнес спадкоємцю. Тому вже з малих років дитину слід виховувати так, щоб у момент передачі бізнесу не з'ясувалося, що нащадку він зовсім не потрібен. Рекомендую працювати на випередження: уникати моментів, коли бізнес може стати причиною нестачі батьківської уваги, викликати негативні емоції, ненависть. Адже, якщо грубо насаджувати людині те, чого вона не хоче, до чого не готова – це серйозно ламає долю. Спадкоємець потрапляє в так званий «конфлікт лояльності»: коли вибір неможливий апріорі, адже він любить свого батька і не хоче його розчаровувати, і, одночасно, не хоче переймати справу. Це шлях до депресії, хвороб і всього поганого, але точно не до конструктиву. Такі конфлікти виникають дуже часто і вони потужні. Обидві сторони конфлікту можна зрозуміти: як батька, який вклав життя в справу, так і нащадка, з яким ніхто не радився, коли визначав його долю. У цій ситуації конструктив полягає у спробі домовитися. Варто проговорити емоції, почуття, розчарування.
Важливо також бути чесним з самим собою і самому власникові бізнесу, адже іноді бізнес передають у спадок тому, що просто не знають, що робити з ним далі. Тоді варто визнати своє безсилля. Важливо в певний момент визнати, що час зупинитися, побачити умовний знак «стоп». Якщо бачиш, що дитина не хоче переймати бізнес і страждає через це, то є два варіанти розвитку подій: найгірший - «закрити шторку» перед очима і відмовитися це приймати, або краще - усвідомити, що це так, і шукати інший варіант розвитку подій, який буде влаштовувати всіх. Для цього якраз і потрібен емоційний інтелект.
Зона комфорту бізнесмена
Для бізнесмена вихід із зони комфорту – це хоча би три дні помандрувати на яхті, яку сам і купив, насолоджуючись кожною секундою. І це дуже великий дискомфорт. Дуже часто таку відпустку бізнесменам доводиться «перетерпіти». Але якщо це вдається, то це підштовхує до нових звершень, і надихає на ідеї нового бізнесу. Перебуваючи в зоні комфорту, неможливо розвиватися. А так звана «зона комфорту» для бізнесменів – це ризики, шалений темп життя, прийняття важливих рішень. Саме тому для них відпочинок - це виклик. Який необхідно приймати.
