Хто заплатить за знищення Актабанку

22 листопада 2017, 20:00
Наприкінці вересня Господарський суд міста Києва розглядав позов ТОВ Центр-Агро-Трейд до Національного банку України про стягнення на користь компанії 380 млн гривень

Суд відмовив позивачеві у задоволенні позовних вимог, і зараз Центр-Агро-Трейд оскаржує це рішення в апеляції. Перше засідання у Київському апеляційному господарському суді відбулося днями, наступне призначене на 4 грудня. Зараз багато приватних компаній судяться з державними органами, тому в подібних позовах немає нічого надзвичайного. Але саме за цією справою стоїть ціла історія про те, як НБУ – державний орган, що має регулювати фінансовий ринок країни, очищувати його та оберігати, замість цього доклав чималих зусиль для знищення цілком платоспроможного банку.

Відео дня

Актабанк був створений в квітні 2008 року, і до самої його ліквідації Національним банком навесні 2014 року його діяльність була беззбитковою. Банк виконував всі встановлені НБУ нормативи ліквідності що називається "з запасом", при цьому мав невисокі ризики поточної діяльності, враховуючи досить високу частку комісійних (безризикових доходів) в його доходах.

Керівництво банку проводило раціональну і зважену кредитну політику, і тому у банку був якісний кредитно-інвестиційний портфель. Наприклад, тільки кілька цифр – станом на 1 січня 2014 року (за кілька місяців до атаки НБУ на банк) кредити Актабанку, що відносяться до ІV і V категорій ризику (неякісних кредитів), становили всього лише 0,77% і 1,98% від загальної суми відповідно. А рівень покриття простроченої заборгованості за рахунок фактично сформованих резервів становив 254%. Іншими словами, прострочені кредити банк міг покрити за рахунок власних резервів два з половиною рази.

Актабанк також мав високий рівень забезпеченості власними основними фондами, який на 1 січня 2014 року складав майже 7% (тоді як середній показник по банківській системі становив 3%). Також у банку була позитивна публічна кредитна історія, як емітента цінних паперів – зобов'язання з випуску облігацій серій А і Б були погашені своєчасно і в повному обсязі.

Але незважаючи на такі доволі пристойні показники роботи, НБУ вирішив пустити Актабанк "під ніж" – 21 травня 2014 року Комісія НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків та нагляду платіжних систем вирішила заборонити банку залучати вклади, відкривати рахунки клієнтам, а також виплачувати клієнтам гроші з їхніх же рахунків. Фактично, цим рішенням НБУ зупинив роботу банку, а наступного дня він також відкликав генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.

Що ж стало підставою для таких дій Національного банку? Якщо ви поцікавитесь процесом очищення банківської системи, під час якої НБУ ліквідує банки, що тягнуть весь банківський сектор на дно, то побачите, що основною причиною для ліквідації банків є невиконання ними нормативів НБУ. Стається це з тих причин, що банки часто виявляються "кишеньковими" – тобто, їх власники і керівники залучають гроші вкладників під обіцянки великих відсотків, але потім направляють зібрані фінансові ресурси на кредитування власного бізнесу, чи бізнесу друзів та партнерів. При цьому подібні кредити можуть видаватись під сумнівні застави, і дуже часто – ніхто не планує їх повертати.

У банківському середовищі такі банки називають "пилососи" – за їх здатність висмоктувати фінансові ресурси, що потім потрапляють не в економіку, а в кишені власників і приближених до них осіб. Це призводить до того, що у балансі кишенькового банку з’являється діра, і керівництво банку звертається до НБУ з проханням про фінансову допомогу, погрожуючи, що в іншому випадку банк "впаде" і вкладники втратять свої гроші. Але отримавши рефінансування від НБУ, власники банку направляють гроші на ті ж схеми, що і раніше – кредитування близького до себе бізнесу на безповоротній основі.

Але чи були подібні підстави у НБУ вчиняти дії, направлені на ліквідацію Актабанку? В цьому є дуже великі сумніви. НБУ заборонив Актабанку працювати після того, як під час перевірки знайшов так звані "порушення". Наприклад, НБУ встановив, що в особових справах 15 фізичних осіб – клієнтів банку не було ксерокопій сторінок паспорту з вклеєним фото по досягненні 25 або 45-річного віку. Або в одній з анкет клієнта, там, де вказується назва райвідділу міліції, що видав паспорт, було пропущено три букви. Або ось ще одне порушення – в особовій справі ще одного клієнта – юридичної особи не були вказані дати народження засновників. Ще порушення, які знайшов НБУ: в особових справах двох клієнтів не було відомостей про рахунки, відкриті в інших банках; в особових справах двох клієнтів-фізосіб не було документів, що підтверджували місце проживання; в особовій справі одного з клієнтів не була вказана дата, коли банк отримав від нього документи.

Звичайно, НБУ має право застосовувати до банків заходи впливу, якщо банки допускають порушення в роботі. Але ці заходи впливу мають бути пропорційними до тяжкості порушень і наслідків, які вони можуть спричинити. Інакше кажучи – не можна пішохода за перехід дороги на червоне світло карати на довічне ув’язнення.

Але у випадку з Актабанком НБУ саме так і зробив. Звичайно ж, що керівництво Актабанку не погодилось з такою позицією НБУ і до Окружного адміністративного суду Києва було подано адміністративний позов, в якому банк просив суд визнати протиправною та скасувати документи НБУ, якими регулятор фактично зупинив роботу банку. Але, як ви знаєте, судові розгляди – справа не швидка. Тому Актабанк звернувся до того ж таки Окружного адміністративного суду Києва з проханням: на той час, поки суд буде розглядатись цей позов по суті, необхідно зупинити дію постанови НБУ. Позиція Актабанку була така – після отримання рішення НБУ про зупинення окремих видів фінансових операцій банк не може надавати послуги клієнтам, зокрема, не може відкривати рахунки, залучати кошти населення для вкладів, видавати кошти клієнтам з їх рахунків, а це вже обмежує не тільки права самого банку, але й право власників коштів вільно ними розпоряджатись.

Суд встановив, що існує небезпека заподіяння шкоди правам банку, тому зупинив дію обох документів НБУ, що перешкоджали роботі банку, на час розгляду справи.

Після того, як суд призупинив дію рішень НБУ, які оскаржував банк, Нацбанк вирішив діяти більш зухвало. 29 травня він направив на адресу Актабанку вимогу надати великий обсяг різноманітної інформації. При цьому термін надання НБУ вказав дуже стислий – до 14:00 наступного дня. Але банк за відведені на це 10 годин просто не міг технічно виконати цю вимогу – підготовка такого масиву інформації та ще за формою, яку вимагав НБУ, потребувала значно більше часу, адже для цього потрібно було проводити повний аналіз всіх операцій банку.

Але Нацбанк, схоже, абсолютно не хвилювало, що він висунув вимоги, які апріорі неможливо було виконати. І в такому випадку дії чиновників НБУ – ніщо інше, як помста за спроби власників банку захистити свої права в суді. Нацбанк, знаючи наперед, що Актабанк не зможе впоратись з цим завданням, зі спокійною совістю "підставив" його під порушення законодавства. Внаслідок цього НБУ отримав право застосувати до Актабанку заходи впливу, чим, до речі, і скористався, не вагаючись – незважаючи на те, що спочатку НБУ дав Актабанку 180 днів на виправлення "проблем", то потім, не чекаючи закінчення цього терміну, визнав його неплатоспроможним. Прикриваючись законом, НБУ вчинив абсолютно нелогічно – знищувати платоспроможний банк, використовуючи надані державою повноваження, не тільки не законно, але й несправедливо по відношенню до власників і вкладників банку.

27 червня Окружний адмінсуд Києва розглянув позов Актабанку по суті і в результаті став на бік банку – визнав протиправними и скасував рішення і розпорядження НБУ, які фактично заблокували роботу банку.

А далі починається найцікавіше – НБУ оскаржив це рішення в апеляційному суді, і поки той розглядав скаргу, керівництво Актабанку змінилось – з 17 вересня 2014 року замість власників банку кермо перейшло до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Нове керівництво банку відмовилось від позову до НБУ, і суд це зафіксував в своїх документах. Таким чином, власники банку були фактично не тільки відсторонені від управляння банком, але й втратили змогу захищати свої інтереси в суді – тепер, з подачі НБУ, в Актабанку всім заправляв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Власники банку вважають, що НБУ, запроваджуючи тимчасову адміністрацію в банку, мав на меті лише експропріацію його активів. Нацбанк не ставив за мету врятувати Актабанк, швидше – навпаки. Після визнання Актабанку проблемним керівництво банку тричі надсилало до управління НБУ в Дніпропетровській області план фінансового оздоровлення та усунення порушень, але підрозділ НБУ цей план відхиляв і буквально вже наступного дня направляв банку необгрунтовані зауваження. НБУ продемонстрував дивовижну швидкість аналізу – як можна проаналізувати складний фінансовий документ менше ніж за добу, і прийняти рішення про його непридатність? Така швидкість означає лише одне – співробітники НБУ ті плани просто не аналізували.

НБУ так поспішав "втопити" Актабанк, що припустився низки порушень. Наприклад, НБУ відніс Актабанк до категорії проблемних на термін 180 днів, протягом яких мало пройти фінансове оздоровлення банку. Це рішення було прийнято на підставі інспекційної перевірки, але важлива деталь – перевірка була призначена постановою НБУ від 31 липня 2014 року, хоча фактично вона почалась 30 липня. І після цього НБУ робить наступний підступний крок – ще до закінчення 180-денного терміну приймає постанову про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Таким чином чиновники НБУ позбавили акціонерів можливості збільшити статутний капітал банку та відновити його повноцінну діяльність.

При цьому слід також зауважити, що НБУ ніколи не надавав Актабанку рефінансування, хоча щодо інших банків така практика була дуже поширеною.

Не дивно, що в такій ситуації власники банку, яких НБУ фактично позбавив можливості покращити роботу банку, а потім – відстояти своє право в суді, жадають отримати хоча б фінансову компенсацію. Адже ще на початку 2014 року у них був цілком пристойний бізнес, а через кілька років старанням НБУ він перетворився на нуль.

Компанія Центр-Агро-Трейд володіє в Актабанку часткою в 95%, номінальна вартість якої складає 380 млн. гривень. Тепер компанія воліє повернути ці гроші, адже непродумана та упереджена політика Центробанку позбавила її законної власності. Як результат – державний бюджет через помилки або навмисні незаконні дії чиновників може втратити третину мільярда гривень. Прикро тільки, що вона може бути оплачена не з кишень тих, хто приймав незаконні рішення, направлені на знищення банку.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X