Хто гальмує реформи
Еталоном успішної реформи став переклад держзакупівель у систему ProZorro. Звичайно, авторам цієї реформи ще багато належить зробити. Але вже можна відзначити, що одна з найбільш корумпованих сфер економіки стала відкритою бізнесу і набагато більш прозорою. І така прозорість вже приносить свої плоди у вигляді значної економії для державних структур при проведенні закупівель.
Але коли ми намагаємося досягти такої ж прозорості на ринку цінних паперів, де крок кожного його учасника буде видно, де не можна буде приховати факти корупції або правопорушень, ми наштовхуємося на стіну нерозуміння.
В минулому році ми суттєво активізували боротьбу з таким правопорушенням на ринку цінних паперів як маніпулювання цінами. Якщо до цього в рік в середньому звинувачення в маніпулюванні висувалося двом-трьом компаніям (торговців цінними паперами), то в минулому році ми висунули такі звинувачення десятків торговців, два десятки цінних паперів були визнані фіктивними, а торгівля кількома десятками цінних паперів було зупинено через підозри у фіктивності. І зараз ми вивчаємо причетність фондових бірж до маніпулювання цінами.
Така активність регулятора припала до душі багатьом на ринку. Нас звинуватили у перевищенні повноважень, а також у тому, що, перетинаючи факти маніпулювання, прибираючи з ринку цінних паперів з ознаками фіктивності, ми порушуємо права тих, хто торгує такими паперами...
Таким учасникам ринку, безумовно, не потрібна прозорість. Ні прозорість самого ринку і операцій, які на ньому полягають, ні прозорість процесу формування ціни на цінний папір. Однак прозоре і справедливе ціноутворення – одна з базисних умов здорового ринку.
Хтось може сказати, що, спотворюючи ціну цінного паперу, він діє в рамках закону та не завдає шкоди інтересам держави і простих громадян. Але це не так. Маніпулювання ціною вводить в оману весь ринок і всіх його учасників, формуючи спотворене уявлення про те, скільки насправді коштує той чи інший актив. Але найгірше, що той, хто навмисно спотворює ціну, отримує чималий дохід за рахунок такого обману.
Наприклад, коли якась компанія «Роги і копита», яка нічого не виробляє, не має будь-яких активів, не виплачує заробітну плату співробітникам, не платить податки, «торгується» на біржі за ціною в 1 мільярд гривень, хіба це не шкодить ринку?
Коли ми бачимо, що об'єктивні підстави для значного зростання ціни на цінні папери відсутні, коли емітент має всі ознаки фіктивної компанії, коли такими цінними паперами торгують всього два або три торговця, тобто ліквідності як такої там немає, ми називаємо це маніпуляцією. І ми розуміємо, що такий торговець використовує цінні папери компанії «Роги і копита» з метою обману інших учасників ринку.
Така папір – це продукт процесу маніпулювання, не сумісний з інвестиційною діяльністю. Але життєвий цикл цього продукту не закінчується на ринку цінних паперів. Надалі його активно використовують банки, страхові компанії формують їм резерви, інвестиційні фонди, в тому числі зароджуються пенсійні фонди, що інвестують гроші клієнтів у такий «продукт». Вони, безумовно, не мають відношення до його створення і самого процесу маніпулювання. Але вони беруть участь на наступному етапі життєвого циклу цього продукту. І це ще питання – який з етапів життя цього «продукту» більше шкодить фінансовій системі.
Корінь цієї проблеми в повному байдужості до того, що відбувається, в тому числі з боку фондових бірж, а також самих емітентів, цінні папери яких використовуються в процесі маніпулювання. Що стосується бірж, то нам би хотілося бачити з їх боку набагато більшу відповідальність. Біржі є вкрай важливими елементами в процесі фінансових взаємовідносин, вони не можуть закривати очі на такі серйозні правопорушення як маніпулювання цінами у їх торгових системах.
Здоровий, працюючий ринок цінних паперів за умови розвиненої інфраструктури, правовому забезпеченні механізмів захисту всіх його учасників, повинна стимулювати економічний розвиток країни. Але такий ринок, на якому інвесторів вводять в оману, який допускає можливості штучного маніпулятивного формування цін не допоможе економіці. Інвестори підуть з цього ринку на інші. Він стане місцем виключно для різного роду схем виведення капіталу, оптимізації оподаткування і т. д.
А це означає, що ринок не буде працювати на благо економіки, реальний сектор не отримає інвестицій для розвитку, не будуть створюватися нові робочі місця, не будуть розвиватися технології, не буде зростання ВВП. І всі громадяни, включаючи саму державу, в кінці кінців постраждають від такого спотворення ціни.
На жаль, наше законодавство, особливо у сфері фінансових відносин, державного регулювання цієї сфери досить застаріло. Ми працюємо над змінами, але на це потрібен час. А поки ми не можемо стояти осторонь і спостерігати, як з-за незаконної діяльності окремих компаній виводяться чималі кошти з ринку, як держава і всі її громадяни позбавляються можливості мати здоровий ринок капіталу та надійні фінансові інструменти.
Я навів на початку статті успішний приклад впровадження системи ProZorro, щоб провести зрозумілі більшості паралелі. Як у випадку з впровадженням системи ProZorro, так і в разі ринку цінних паперів, напрошується один і той же висновок – прозорість не подобається тим, хто звик обманювати державу та її громадян.
