Дивовижно важкий металобрухт
Для людей, які відслідковують ситуацію в металургійній галузі не є секретом, що металурги та «ломовики», як лагідно називають представників заготівельних компаній, ведуть постійну дискусію щодо експорту брухту чорних металів. Усі країни, де існує власна металургійна промисловість, якимось чином заохочують заготівельників постачати якомога більше металобрухту національним виробникам і якомога менше експортувати. Природньо, що всі хочуть переробляти сировину на своїй території, а експортувати вже готову продукцію. Деякі країни взагалі забороняли експорт, деякі приймали цікаві рішення, які зводили нанівець усі зусилля експортерів. Як наприклад, кмітливі російські законодавці, в 90-ті роки минулого сторіччя, прийняли рішення, що дозволяло відвантажувати брухт на експорт лише з одного морського порту Російської Федерації. Це був Магаданський морський порт, що розташований на дуже далекому від промислових центрів Охотському морі.
Постійна дискусія український металургів та заготівельників брухту в минулому велася в кабінетах Міністерства промислової політики, а після розформування цього міністерства перемістилася в кабінети МЕРТ. Команда молодих технократів, яка працює в цьому міністерстві, відразу заявила про несприйняття існуючого механізму надання дозволів на експорт, як корупційного, не ринкового, який має бути скасованим. Після багатьох емоційних зустрічей із словесними баталіями та переконливими аргументами на користь власних точок зору, в учасників цих дискусій поступово виробилась загальне бачення – відмова від механізму надання дозволів на експорт має бути компенсована підвищенням експортного мита.
Знайшлася ціла група народних депутатів, яка підтримала і розвинула цю ідею. В парламенті був зареєстрований законопроект, природньо, що в основному саме депутати з Комітет ВР з питань промислової політики та підприємництва, який відзначається своєю прихильністю до національного виробника, ініціював його розгляд. В середу, 16 березня на засіданні цього комітету був розглянутий згаданий вище проект. Після достатньо насиченого обговорення народні депутати прийняли рішення підтримати проект в першому читанні та продовжити його обговорення як в сесійному залі так і в комітеті.
Здавалося б, що поступово ця історія підходить до логічного рішення, після прийняття якого зникли б побоювання в урядовців бути звинуваченими у якихось неправильних діях, так як після прийняття законопроекту усі платежі експортерів будуть обмежуватися підвищеним експортним митом, що сплачується до державного бюджету.
Але поряд з цією розвивалася інша сюжетна лінія. Багато хто мав велику надію, що надання дозволів на експорт вже залишилося в минулому і прийняття законопроекту про підвищення експортного мита стане запорукою нової ситуації, чистішої, зрозумілішої, прозорішої. Швидке рішення щодо затвердження балансу металобрухту, прийняте два тижні тому та сьогоднішнє засідання комісії, яка прийняла рішення, щодо надання квот на експорт брухту примушують сумніватися, що цей, сьогоднішній розподіл був останнім.
Вчора окружний адміністративний суд Києва за позовом об’єднання Металургпром прийняв рішення про призупинення наказу про затвердження вище згаданого балансу. Здавалося б, що є вагомий привід не проводити засідання комісії, не роздавати дозволи на експорт, а зосередитися на найшвидшому прийнятті законопроекту та його якнайшвидшій імплементації, що надало б можливість вирішити відразу кілька важливих завдань.
Але тонна металобрухту виявилася значно важчою за тонну металопрокату, аж на 300 тисяч тонн. За словами експертів, саме на таку кількість комісія сьогодні прийняла рішення роздати дозволів на експорт. За словами тих же, всезнаючих експертів, металобрухт вже був накопичений в портах України і вже чекає на отримання дозволів на експорт до Туреччини, у якої є чого повчитися усім нам, в тому числі і як захищати власного товаровиробника…
