Чому референдум про ринок землі не має сенсу

12 листопада 2019, 10:30

Проводити референдум з питань, вирішити які може лише парламент, означає даремно витрачати гроші

Опозиційні сили та деякі аграрні асоціації продовжують переконувати всю Україну в тому, що вирішувати долю земельної реформи треба на всенародному обговоренні. Але коли люди говорять, «а давайте проведемо референдум, а давайте спитаємо в народа», вони, здається, не розуміють, що референдум — це не гра в народовладдя, це серйозний інструмент, користуватися яким треба обережно і за призначенням.

Відео дня

Нагадаю недавнє минуле: в 2018 році Конституційний Суд визнав неконституційним закон Януковича «Про всеукраїнський референдум». І це було дуже добре, адже закон встановлював недемократичну процедуру, яка унеможливлювала з’ясування волі народу. Комісії з референдуму формувалися без урахування принципу «за та проти», на той момент — виключно через органи державної влади, на які тоді, у 2012 році, мав вплив президент. Закон надавав можливість змінити Конституцію, підмінити її, ухвалити нову, але в ньому не було чітко прописано, скільки саме людей мають узяти участь у голосуванні. І таких моментів в ньому було достатньо.

Зараз певні політичні сили хочуть виставити на референдум питання земельної реформи. При тому не реформи загалом — відкривати ринок землі чи ні, а конкретні особливості дизайна — обмеження по гектарах, дозвіл на купівлю для іноземців.

Є дві причини, по яких це робити не варто. І ці причини підтверджують референдуми, які були проведені у минулому.

Перша — не доцільно проводити так званий рекомендаційний референдум по питаннях, які може і має вирішувати Парламент. Проводити референдуми, результати яких не імплементуються без рішення відповідних органів, немає жодного сенсу — адже щоб не сказав народ, якщо в парламенті не вистачить голосів для підтримки цього рішення, це не буде виконане і тільки створить додаткову напругу в суспільстві.

Як приклад, ми можемо згадати референдум Леоніда Кучми в 2000 році, на який витратили купу грошей, але жодне підтримане народом рішення не було виконане. Зокрема, позбавлення депутатів недоторканності, зменшення їх числа з 450 до 300 — це не підтримав парламент. За результатом референдуму люди сказали — так, але для затвердження мали бути голоси у Верховній Раді, яких не було до цього часу. І «так» на референдумі нічого не змінило. Тож якщо позицію людей не підтримує парламент, недоцільно витрачати гроші і проводити референдум. Але якщо ці голоси є, навіщо тоді референдум?

Друге — питання має бути сформульовано так, щоб на нього можна було дати чітку відповідь «так» чи «ні». Питання «скільки», «як ви вважаєте», «чи вважаєте за можливе», не можуть виноситися на референдум. Оскільки людина може вважати за можливе, але не підтримувати. Сформулювати правильно питання по земельній реформі для референдуму дуже і дуже складно. В будь-якому іншому випадку відповіді референдуму стануть матеріалом для маніпулювання. Згадайте Всесоюзний референдум весни 1991 року, коли людей спитали «Чи вважаєте ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності». В Україні «так» відповіло 70,2%. І того ж року на всеукраїнському референдумі 90% ствердно відповіли на питання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». І як це оцінити?

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Через референдум мають вирішуватися питання, які не входять в компетенцію парламенту — наприклад, щодо території чи державного устрою України. В інших випадках давайте залишимо питання вибору депутатам, яких народ уповноважив керувати державою.

Показати ще новини
Радіо НВ
X