Чому обурені українські промисловці
Я бачив звернення Олійника, Кінаха, Гіршфельда, Козаченка, Боярина та ще багатьох промисловців до Прем’єра щодо відставки Нефьодова. Там серйозні претензії і гострі питання.
І це лише “верхівка айсберга”. Далі ми можемо побачити значно більше питань стосовно промислової та торговельної політики.
Переконаний, вимога виробників щодо відставки Нефьодова має серйозні підстави. Мені здається, хоч він і дуже інтелектуальна людина, але просто не розуміє, що працює не головним PR-менеджером ProZorro чи “рушієм” приватизації, а все ж першим заступником міністра економічного розвитку і торгівлі, відповідальним в тому числі й за промисловість.
За роки роботи в уряді, незважаючи на успіх впровадження ProZorro, баланс його діяльності для економіки та країни негативний. Під його керівництвом не створено бачення стратегії, пріоритетів, інструментів розвитку промисловості та реального сектору економіки. Парламентський Комітет був змушений перебирати ініціативу навіть в суто “урядових” питаннях. Немає консолідації ресурсів та зусиль виробників, підприємців, міжнародних донорів та експертів заради досягнення спільних завдань – залучення інвестицій, створення робочих місць, збільшеня виробництва та несировинного експорту. Відсутня дієва адвокація та просування національних економічних інтересів України в світі. Скоріше навпаки – зовнішній вплив набуває нездорових масштабів. Немає навіть нормального діалогу з виробниками та парламентським корпусом. Проте є багато піару, бажання сподобатись за кордоном та неприкрита зневага до української промисловості та виробників. Це неприпустимо.
Максим не лише не ініціював проектів розвитку промисловості адекватних своїй посаді, а й відмовчувався щодо важливих депутатських ініціатив або навіть саботував парламентські розробки. Наприклад, 10-річний мораторій на експорт лісу-кругляка чи підняття вивізного мита на металобрухт втричі, які вже стали законами.
Він був також одним з опонентів пакету інвестстимулів для нових виробництв через механізм індустріальних парків, хоча Прем'єр-міністр нещодавно включив їх до переліку 35 законодавчих пріоритетів уряду. Або візьмемо, наприклад, промисловий та антикорупційний законопроект “На захист українських експортерів”, який також увійшов до “урядового ТОП-35”. Прем’єр-міністр навіть присвятив йому окрему сторінку у власній презентації, а вище керівництво МЕРТ надало негативний висновок.
Характерною є також необґрунтована та тенденційна критика з боку першого заступника міністра економіки законопроекту "Купуй українське, плати українцям", який модернізує систему ProZorro. Законопроект надає перевагу українській продукції при держзакупівлях, встановлює вимоги щодо локалізації виробництв, запроваджує перспективне планування держзакупівель та публічне звітування про їх структуру з розкриттям імпортної складової. Його підтримали усі ключові виробничі об’єднання – УСПП, ФРУ, ТПП, УАВ, Рада підприємців при КМУ та інші. Адже там низка сміливих новацій, вигідних Україні та українцям, розроблених на основі американського та європейського досвіду. Якщо один з ключових керівників МЕРТ не опікується розвитком виробництва, сприянням експорту та імпортозаміщенням, то що він взагалі робить на цій посаді? Треба радикально міняти світогляд людей в уряді, або самих людей. Часу немає.
Якщо Перший віце-прем'єр - міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів та Прем’єр-міністр Володимир Гройсман зволікатимуть з прийняттям адекватного кадрового рішення, вони приймуть на себе всю повноту відповідальності за провал промислової та структурної економічної політики уряду. Переконаний, Рада задіє належні механізми парламентського контролю.
