Чому немає дешевих кредитів
З них майже 40 мільярдів на кореспондентських рахунках і близько 60 мільярдів знаходяться на депозитних сертифікатах у Національному банку.
Близько 58 мільярдів гривень - це ті гроші, які можна спрямувати на кредитування реального сектора економіки.
Але в нас є інша проблема. Банки не знають, кого кредитувати. Нещодавно у нас відбулася презентація результатів проекту по підвищенню продуктивності праці в банківському секторі. І один з банкірів на неї сказав наступне: «Ми перестали кредитувати олігархічний бізнес, ми зараз кредитуємо малий і середній бізнес».
Там обсяги набагато менше. Але і ризик вищий. Як захистити себе від ризику неповернення – ніхто про це не знає.
Для того, щоб знизити процентну ставку по кредитах, нам потрібно зробити дві речі. Перше – це створити законодавчі механізми захисту кредиторів.
В тому числі прийняти законопроект 2286-А, він так і називається "Щодо поновлення кредитування". За підрахунками аналітиків, якщо прийняти цей закон, він дозволити повернути в економіку за рахунок розформування резервів ще близько 20 мільярдів гривень. Ці гроші теж можна буде пустити на кредитування.
А ще треба відновити довіру.
В Україні кредити беруть, щоб їх не повертати. Придумати якусь схему, придумати якийсь механізм, щоб просто не повернути. У нас на сьогоднішній день найпоширеніший механізм неповернення боргів – це кероване банкрутство, визнання кредитних договорів недійсними, псевдозниження і псевдовтрата боргів, затягування судових процесів, відхід від відповідальності поручителів. З участю корупціонерів – суддів, корупціонерів правоохоронців і корупціонерів – чиновників.
Про корупцію, потрібно не говорити, а боротися з нею. І тоді процентна ставка сама по собі знизиться.
