Чому небезпечні модні професії
Те, що у багатьох дитячі фантазії розтрощуються під тиском побутових реалій, лише рятує наше суспільство від нудьги. Навіть складно уявити, яким би був світ, якби усі довкола були однаковими. Але і мрії у кожного покоління різняться. Наші батьки мріяли бути космонавтами, наші брати – міліціонерами, кузени – бізнесменами. Загалом, бажані види діяльності повністю відображали, та й продовжують відображати тенденції розвитку суспільства певного проміжку часу.
У мене, наприклад, досі у пам’яті випадок з юності, коли вісімнадцятирічний британець, який жив у трейлері, сказав, що мріє бути сантехніком. Як у дитини свого часу, першою моєю реакцією було те, що хлопець лузер та невдаха. Тепер я розумію, наскільки я помилялася.
Наприкінці дев’яностих, після того, як ми пережили епоху малинових піджаків, на п’єдестал піднялися юристи та економісти. А якщо такі ще й володіють англійською мовою, то подібні працівники асоціювались з королями життя. Які наслідки такої моди? Кожен навчальний заклад, який поважає себе або не дуже, штампує юристів і економістів. На сьогоднішній день представники цих професій настільки перенаситили ринок праці, що клієнти, ніби, розпещені, з легкою посмішкою на обличчі постійно чекають, що ти будеш вражати та доводити свою відмінність від інших. У всьому цьому є один позитивний момент. Природній відбір. Тому юристів та економістів багато, а кращих в уявленні клієнтів, не так щоб. Цим і користуємося.
Проте, що ми маємо наразі? Кожен, хто робив ремонт, займався будівництвом, облаштуванням присадибної ділянки, або ремонтом автомобілю, а тим паче розвитком виробництва чи нового бізнес проекту, починав цей болючий та високовартісний процес з пошуку спеціалістів. А людей, які вміють працювати руками та розуміють тонкощі механічної роботи, не так вже й багато. Ось і змінюєш одну бригаду на іншу, та перевищуєш бюджет на пошуки персоналу. У цьому випадку не допоможуть ні голосні найменування фірм, ні зазначення клієнтів у рекламному проспекті, тому що усе залежить від конкретної людини, який називається майстром. А ще починаєш згадувати, наприклад, молодого британця, який бачить свою професійну реалізацію як приватний сантехнік. «Агов, приятелю-чарівник, прилети у блакитному гвинтокрилі та зроби мені ремонт!».
Модні професії небезпечні. У людей виникає асоціація, що лише маючи трендову професію можна заробити гроші. Відкрию секрет. Гроші можна заробити, якщо працювати. Саме працювати, важко працювати, вимотуватися, чим-то жертвувати, до чогось прагнути. Легкі гроші канули у небуття (йдеться про можливості великих міст). Заробляти можливо не лише інтелектуальною працею, а ще й прикладаючи фізичних зусиль, руками. І повірте, гарний сантехнік за доходами може випередити середнього юриста. Роботою не можна нехтувати. ЇЇ потрібно лише робити. У гонитві за модними професіями завжди залишаються без уваги види діяльності, які пов’язані з обслуговуванням нашого життя. Це не правильно. Навіть мільйонер не зможе обійтися без гарного сантехніка, який встановить йому золотий унітаз.
У теперішній час модно бути айтішником. Чому? Тому що зараз айтішники заробляють більше за всіх. Банальна істина. Просто пощастило айтішникам, які років десять тому були ботанами-технарями. До речі, а чи помітили ви, як змінилося ставлення у суспільстві до айтішників, тоді як деякий час тому при усіх позитивних людських якостях таких не помічали? Проте якщо той самий айтішник бажає заробляти більше за інших, він важко працює. Доки запит ринку перевищує пропозицію. У цьому вбачається можливість для багатьох людей змінити своє життя, що не може не тішити. Тепер усі діти мріють стати айтішниками, щоб мати, як їм вбачається, великі гроші. Акцент роблю саме на слові «мати», а не «заробляти».
Існує вірогідність, що масова гонитва за модними професіями приведе айтішників до того, що тепер відчуває ринок юристів та економістів. Якщо для ринку важливі технології, то, значить, кожен представник сфери послуг повинен у тій чи іншій мірі розбиратися у технологіях і перебудувати свої послуги під запит ринку, тобто, надавати технологічні послуги. Цілком можливо, що через деякий час професія айтішника у широкому розумінні цього слова стане масовою та менш дохідною.
Потрібно подякувати працівникам галузі інформаційних технологій за те, що вони зломили існуючий до сих пір стереотип успішної людини. Зараз наявність гарного костюму та дорогих аксесуарів не є ознакою успішності, а чисті руки не є ознакою того, що людина може собі дозволити не виконувати роботу, від якої можна замаритися. Ознакою успішності знову стали людський розум та руки, людські якості, а не понти.
Масла в вогонь підливають футуристичні прогнози розвитку ринків праці. У пресі можна зустріти звіти Міжнародного економічного форуму, Міжнародної організації праці, які проливають рожеву фарбу на наше майбутнє, щоб ми зараз, поки ще не пізно, встигли стрибнути в останній вагон. А якщо до таких західних звітів ставитися як до маніпуляції громадською свідомістю, ваше ставлення до них зміниться? Гадаю, що зміниться.
Управління людськими ресурсами переживає черговий етап розвитку, основи якого закладаються тенденціями четвертої промислової революції. У зв’язку з цим, модною професією повинна визнаватися нішева професія, а її представник повинен бути вузьким спеціалістом. Запит на вузьку професійну орієнтацію дозволить внести корективи у систему вищої освіти, забезпечити можливості для збільшення кількості спеціалістів, які не помітні на перший погляд чи надають визначену послугу. Лише відрізняючись від інших можна заробляти пристойні гроші.
