Чому АПК втрачає робочі місця

8 лютого 2017, 18:33
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Агропромисловий комплекс – не тільки один з основних донорів національної економіки і генератор надходжень валютної виручки в країну, але й найбільший роботодавець в Україні

У 2015 році з 16,4 млн зайнятого населення в країні в сільському господарстві (з урахуванням рибної та лісової галузей) працювало майже 2,9 млн осіб або кожен шостий українець. Більше - тільки в оптовій і роздрібній торгівлі, де зайнято близько 3,5 млн осіб.

Відео дня

У 2000 році кількість зайнятих в сфері АПК була ще більшою - 4,37 млн осіб, тобто протягом наступних 15 років ринок в цій галузі скорочувався зі швидкістю майже 100 тис./рік. Причому відбувалося це в один з найбільш активних для розвитку українського АПК періодів, на який припало становлення агрохолдингів, перші IPO, серія M & A і привнесення вдосконалених технологій, які й дозволили знизити витрати ручної праці. Про це свідчить обсяг АПК, який після скорочення кількості працівників не тільки не зменшився, а й навпаки - значно зріс. Так, якщо у 2000 році АПК генерував економічний результат на рівні 291,6 млрд гривень, то в 2016 - вже 318,3 млрд (у цінах 2016 р.), тобто продуктивність праці в аграрному секторі зросла на 64,4%. В цей же час, загальне зростання продуктивності праці в економіці був на 5% нижче, що свідчить про лідируючі позиції аграрного сектора у впровадженні інновацій і використанні передових технологій.

Удосконалення технологій, які вивільняють людину, - це природний елемент еволюції. Значною мірою саме завдяки їх розвитку та застосуванню Україна оновлює рекорди врожаїв і займає друге місце в рейтингу найбільших постачальників продовольства на світовий ринок. Але зворотна сторона цього процесу - скорочення потреби в ручній праці.

Так, в січні-вересні 2016 року кількість офіційно зареєстрованих безробітних кваліфікованих співробітників сільського, лісового і рибного господарств в Україні становила 11,2 тис. осіб. Це мінімальний показник серед всіх професійних груп, які аналізує Держстат, - 3,3% від усіх зареєстрованих безробітних (341,5 тис.) за цей звітний період. Однак, незважаючи на невеликий, здавалося б, в масштабах країни показник, всередині галузі структура ринку праці виглядає нездорово: станом на вересень минулого року кількість вакансій в компаніях агросектора становила 2,4 тис., проте лише 0,7 тис. з цього числа припадало на профільні аграрні спеціальності. Також цей показник не враховує спотворене в українських реаліях поняття самозайнятості, коли люди через неможливість влаштуватися на гідну роботу змушені самостійно обробляти свої угіддя з мінімальним рівнем продуктивності, тобто, фактично, виживати за рахунок ведення натурального господарства.

Оскільки працівники АПК в більшості своїй проживають за містом, аналіз витрат домогосподарств сільської місцевості дає досить точне уявлення про їх соціально-економічний стан. Тут, на відміну від великих міст, результати статистичних опитувань досить репрезентативні (наприклад, 95% жителів сільської місцевості, які входили в статистичну вибірку, погодилися брати участь в дослідженні, тоді як в Києві цей показник склав всього 50%).

Так, станом на 4 квартал 2015 року, середні витрати жителя сільської місцевості склали 2434 грн, з яких 54,4% - витрати на продукти харчування. У тій же Польщі, за порівнянної якості продуктів, цей показник не перевищує 17%. На жаль, маловідомим фактом є те, що зменшення населення України головним чином пов'язано з його сільською частиною, зменшення якої за останні 16 років склало 2,9 млн, або 18,1%, що на 60% вище темпів скорочення міського населення.

Крім посилення соціальних проблем, депопуляція сільських територій гальмує розвиток АПК. Згадаймо тільки про закон Оукена, згідно з яким збільшення циклічного безробіття (до якого можна віднести вимушену еміграцію) на 1% знижує валовий випуск на 2,5%. З огляду на важливість аграрної галузі, що все зростає, уповільнення темпів її розвитку є ризиковим фактором для всієї національної економіки. Це погана новина.

Хороша новина в тому, що ситуацію можна виправити. Основним, хоч і безумовно не єдиним чинником, що визначив діючу модель сільського господарства, є мораторій на продаж сільгоспземель. Трансформація нинішнього формату земельних відносин призведе до зміни і соціальної складової агропромислового комплексу України.

Що зміниться при знятті мораторію і введенні земель в оборот? Зміни будуть нерозривно прив'язані до економічного менталітету кожної з областей. Приміром, на західній Україні в 2015 році середній рівень безробіття в сільській місцевості становив всього 8,5%, що на 21% нижче рівня міської безробіття. Можна зробити висновок, що там відсутні порожні землі або вільні руки: сільському населенню вдалося побудувати мале виробництво продукції з високою доданою вартістю на зразок полуниці, яблук, цвітної капусти і винограду. Їх основна проблема - брак капіталу. Оскільки дія мораторію поширюється не тільки на операції купівлі / продажу землі, а й на її використання як застави, зараз отримати доступний кредит для цієї категорії підприємців не є можливим. Після скасування мораторію в цих сферах можна розраховувати на пожвавлення кредитування аграрного сектора і відповідне зростання виробництва малих форм господарювання.

Інша ситуація в південно-східних регіонах. Наприклад, географічне розташування Дніпропетровщини таке, що робить виробництво рентабельним виключно за рахунок ефекту масштабу, тобто, масового виробництва зернових. Останнє вимагає величезних вкладень в інфраструктуру і основний капітал, а також консолідацію відповідного земельного фонду, що доступне тільки великим підприємствам. Тому, якщо в середньому питома вага переданих в оренду сільськогосподарських земель в загальному земельному фонді України становить 50,3%, для такого роду областей даний показник набагато вище. Тут більшість власників паїв здає свої землі в оренду і це дзеркально відображається на показниках безробіття. Наприклад, у Дніпропетровській області рівень безробіття в сільській місцевості на 14% вище міського. Скасування мораторію і ринкове ціноутворення земель дозволить цінам вирости в перші два роки на 52-76% (за двома паралельними розрахунками). Основним фактором зростання цін на землю буде "відбілювання" тієї частини ціни, яка сплачується за проведення операції за допомогою різного роду тіньових схем. З огляду на, що середній розмір паю в цій області становить 3,74 га, за рахунок переоцінки активу орендні доходи жителів сільської місцевості виростуть на 16%.

Введення сільгоспземлі в економічний оборот - найбільш ефективний, але не єдиний спосіб вирівняти ситуацію в соціальній сфері в сільській місцевості. Необхідно покращувати умови для молодих фахівців, розвивати інфраструктуру, забезпечити доступ до ринку засобів виробництва і капіталу.

Крім того, навіть у XXI столітті в розпал технологічної революції в АПК все ще досить секторів і форматів, які вимагають високого залучення працівників і з якими машина не зможе конкурувати. Це виробництво ягід, органічної продукції, нішевих культур. Також потрібно пам'ятати про те, що обсяг українського АПК, хоч і один з наймасштабніших у світі, далекий від свого потенціалу і його реалізація призведе до зростання попиту на кваліфікованих працівників.

У міру розвитку АПК ми побачимо й синхронний розвиток різних форматів господарювання - фермерів і агрохолдингів, не втративши на цьому шляху жодного з них. Через 10 років обсяг агропромислового комплексу, що значно зріс, буде генеруватися гравцями невеликого і великого масштабу в умовному співвідношенні 25/75 відповідно. Будучи самою економічною логікою розведені в найбільш ефективні для себе ніші, вони забезпечать товарне різноманіття для споживачів, макроекономічну стабільність в масштабах країни і ринок праці для мільйонів українців.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X