Чого від України вимагає МВФ
Зараз точаться дискусії навколо пенсійної реформи та відкриття ринку землі. Але ж це тільки два з дев’ятнадцяти необхідних заходів. Не менш важливими є й інші сфери, які потребують змін. Наприклад, 3 структурні маяки в меморандумі з МВФ присвячені соціальним виплатам.
1. Вимога щодо зменшення видатків держбюджету на оплату субсидій на житлово-комунальні послуги.
Видатки пропонується обмежити значенням у 47 млрд грн. Ці видатки зростали неконтрольованими темпами. У 2016 році у держбюджеті передбачалося 43 млрд грн на субсидії. Фактично за 8 місяців року було зареєстровано казначейських зобов’язань на 48 млрд грн. До кінця року сума загрожувала вирости до 60 млрд грн. У бюджеті на 2017 рік на ці цілі передбачається 50 млрд грн, і за умови значного збільшення кількості домогосподарств, залучених до субсидіювання, цієї суми катастрофічно не вистачає. Декілька десятків мільярдів понадпланових видатків бюджету можна покрити тільки за рахунок емісії національної валюти, тобто за допомогою друкарського верстата. Це зробить економічні розрахунки щодо інфляції та курсу гривні дешевшими за папір, на якому їх надруковано.
Тому Украіні потрібні кроки щодо обмеження цих видатків. Згідно з меморандумом, це покращення адресності, коригування норм у непікові місяці та введення тарифу на доставку газу. Останній, найлегший крок, влада зробила. Просто введення нової комунальної послуги, на оплату якої дія субсидії не поширюється. З двома іншими кроками складніше. Регіональним облгазам та обленерго – приватним структурам, які переважно належать панам Фірташу і Ахметову, перераховують величезні кошти за програмою субсидій. Система побудована так, що об’єми спожитих населенням послуг завищуються, тарифи (Роттердам+) також беруться у відриві від зв’язку з реальністю. Таким чином олігархічному бізнесу забезпечуються надприбутки за рахунок бюджету. Покращення адресності субсидій - це:
- виключення з числа субсидіантів осіб, які опалюють за державний кошт палаци по 500-600 кв. м із рахунком на опалення у 10-20 тис гривень щомісяця, однак не мають офіційних доходів, і для держави є малозабезпеченими;
- виключення адрес, за якими взагалі немає будинків, тобто елементарний контроль за тим, щоб субсидію отримували лише ті, хто цього потребує. Впровадження такого контролю нерозривно пов’язане з успішним функціонуванням верифікації соціальних виплат. Третій крок – коригування норм споживання у непікові місяці також не сподобається олігархам. Адже що може бути кращим, коли держава платить за опалення житла громадянина однакову суму у січні та березні.
Отже, обмежувати роздування державних видатків дуже важливо, і робити це треба не банальним перекладанням фінансового тягаря на населення шляхом запровадження нових тарифів. Треба підвищувати ефективність видатків та їх адресність.
2. Наступний маяк передбачає монетизацію субсидій на рівні підприємств-надавачів послуг, тобто облгазів.
Вони отримують від держави гроші по субсидіях у вигляді газових квот від Нафтогазу. Оскільки норми споживання є завищеними – субсидіанти споживають не весь цей газ, і надлишок облгази продають іншим споживачам, отримуючи з таких покупців 100%-ий прибуток.
Вимога щодо такої монетизації доречна тільки за умови існування реального ринку газу. Тобто коли облгази зможуть купувати газ не тільки в Нафтогазу, а і в інших виробників. Маючи реальні кошти, замість квот на газ, облгази зможуть обирати найкращого постачальника, буде розвиватись конкуренція, що загалом розвиватиме цей сектор економіки. Але це в теорії, як буде на практиці ще не зрозуміло. Без ринку газу ця норма буде лише спрощенням життя для олігархів, яким тепер не доведеться монетизувати субсидійні надприбутки шляхом продажу надлишків газу іншим споживачам, надприбутки будуть одразу оплачуватися державою.
Звісно ж, найкращим рішенням була б монетизація субсидій на рівні населення. Якби кожен субсидіант отримував на місяць 1-2 тис. грн на опалення, як довго він/вона віддаватиме ці гроші облгазу? Або ж одразу почне рахувати калорії і гігавати для зменшення рахунків за газ, щоб частина субсидії залишалася у громадянина для інших витрат? Уявляєте такі інвестиції у енергоефективність у розмірі 50 млрд. гривень? Як вся країна масово починає ремонтувати діряві дахи, розбиті вікна в під’їздах, у підвалах починають з’являтися нові котли на сучасних видах палива. Декілька днів тому Уряд анонсував виплати отримувачам субсидій по 700 грн готівкою. На жаль жодних роз’яснень або попередніх консультацій щодо такої монетизації не було, Уряд вирішив здивувати суспільство експромтом, як свого часу було з мінімальною зарплатою 3200 грн. Проте, якщо система дійсно буде працювати, як заявляється, і населення буде отримувати готівкою різницю між нормативним споживанням газу та фактичним споживанням, це дасть свій позитивний ефект.
3. Маяк щодо створення реєстру отримувачів соціальних виплат.
Такий реєстр є необхідною складовою верифікації (пошуку мертвих душ) соціальних виплат. Протягом 2017 року, на жаль, жодної новини щодо прогресу в цій сфері не було. Хоча міністр фінансів оцінив фіскальний ефект від припинення виплат за шахрайськими схемами у 2016 році у розмірі 10 млрд. гривень. Експерти називали суми потенційної економії у 60 млрд грн щороку. Тільки створення реєстру, виключення державної допомоги сотням тисяч, якщо не мільйонам мертвих душ, проведення незалежного аудиту Пенсійного фонду, є передумовами пенсійної реформи. Не можна розповідати про дефіцит Пенсійного фонду і закликати до підвищення пенсійного віку, підвищення необхідного стажу для пенсії, коли мільярди гривень виплачуються у невстановленому напрямку.
