Чи вигідне Україні створення нового оператора ГТС

25 жовтня 2018, 19:00

Нафтогаз погодився розпочати процес відокремлення компанії, яка буде займатися транзитом газу. Уже триває етап виведення оператора ГТС в окрему і незалежну від компанії юридичну особу.

Дія важлива особливо в умовах, коли до завершення транзитного договору із Газпромом залишається 14 місяців. Взагалі "анбалдінг" або розділення Нафтогазу, у тому числі відокремлення оператора ГТС, повинно було стартувати ще у 2014 році. Але завжди були причини для відтягування процесу – спершу "заважала" реформа ринку газу, а потім і судовий процес із Газпромом у Стокгольмі. Компанія наполягала на створення такого оператора у власній структурі. Водночас, уже майже два роки існує компанія Магістральні газопроводи України, яка була спеціально заснована як новий оператор ГТС.

Відео дня

У вересні цього року ситуація змінилася, коли спостережні ради Нафтогазу і Магістральних газопроводів України підписали меморандум про спільний процес створення оператора ГТС і розділення Нафтогазу. Це стало наслідком компромісу між представниками ЄБРР і Світового банку, які консультують компанію щодо "анбалдінгу", та уряду, який контролює Магістральні газопроводи України.

Рішення Нафтогазу розпочати юридичне оформлення компанії, яка буде займатися транспортування і транзитом газу, є першим дійсним кроком у напрямку розділення (анбалдінгу) підприємства. І це дає шанс Україні вийти на середину 2019 року з уже готовою компанією (оператором ГТС), яка підпише новий договір про транзит газу із європейською компанією або пулом компаній з ЄС та російським Газпромом. Якщо ж процес і далі затягуватиметься, то Україна може потрапити у цейтнот і нашу державу будуть активно схиляти до умов, які можуть бути невигідними. При розподілі Нафтогаза кошти за транзит буде отримувати новий оператор ГТС. Ця сума становить майже три мільярди доларів.

Прискорення процесу створення незалежного оператора ГТС є наслідком домовленості у трикутнику Україна-Єврокомісія-Росія щодо умов транзиту газу після 2019 року. Наявна інформація свідчить, що ЄС і Росія досягнули компромісу щодо обсягу транзиту газу через Україну на період 2020-2025 рр. на рівні 50-60 млрд. куб. м. І тепер потрібно лише отримати юридичного партнера з боку України.

Водночас, новий оператор ГТС – це лише початок нової історії діяльності магістральних газопроводів і підземних сховищ України. Якщо оператор ГТС буде один, то суб’єктів управління магістральними газопроводами має бути як мінімум двоє. Наразі мова йде про фактично розділення ГТС України та два самостійних суб’єкти. Причина такого розділення у тому, що 1-2 компанії із Європи не здатні "потягнути" управління всієї ГТС.

Перший суб’єкт об’єднає довкола себе підземні сховища та лінійні частини ГТС, які проходять по Західній Україні. Ціль такого виокремлення – участь у майбутній кооперації із інтерконнектором із Польщі до України та газовим проектом Eastring (Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія). На жаль, створення газового хабу на базі ПСГ України поки ще актуальне. Також даний суб’єкт може стати учасником відновленого проекту розширення потужності ГТС на відрізку "Богородчани-Ужгород". Проект передбачав збільшення пропускної здатності ГТС на 19 млрд. куб. м і його вартість становить лише $600-800 млн.

Другий суб’єкт – це власне основна частина магістральних газопроводів України, які будуть працювати і далі в кооперації із російською ГТС. Тут мова йде також про купівлю газу європейськими компаніями у Газпрому на кордоні України і Росії. А також перепродаж цього газу споживачам в Україні.

Водночас, в умовах скорочення видобутку газу в ЄС, Україна має абсолютно всі шанси самостійно керувати власною ГТС і без залучення управлінських партнерів. Адже країни ЄС будуть потребувати додатковий транзитний газ окрім "Північного потоку-2" і "Турецького потоку". До того ж, Україні ймовірно доведеться через компанії-партнери купувати також і газ. А це може збільшити його ціну.

Залучення необхідних фінансових ресурсів для модернізації ГТС – це окреме питання. І компанії, які беруть участь у конкурсі на управління ГТС України не дають гарантій, що будуть інвестувати в ГТС.

Водночас, залишаються зовнішні і внутрішні фактори, які можуть загальмувати процес створення оператора ГТС.

Основним внутрішнім ризиком є монополізація ринку газу. Це викликає занепокоєння компаній, які хочуть бути партнерами України при управлінні ГТС. Адже безпека роботи газорозподільних мереж і підземних сховищ безпосередньо пов’язана із роботою всієї ГТС України.

Основним зовнішнім ризиком залишається статус компаній, які виявили інтерес до ГТС України – Gasunie (Нідерланди), GRTgaz (співвласником є компанія Engie, екс-Gas de Grance), Snam (Італія), Eustream (Словаччина), Fluxys (Бельгія), Gaz-System (Польща), Transgaz (Румунія), Desfa (Греція), Reganosa (Іспанія). Також був задекларований інтерес американських компаній до ГТС України.

Частина компаній, які мають значний досвід і мають більше шансів виступити в ролі партнера ГТС (Gasunie, GRTgaz, Snam, Eustream) є давніми і особливими партнерами Газпрому. А тому вплив Росії на ГТС України може навпаки лише зрости із появою європейського партнера. Частина інших, менших, компаній також перебувають у робочих відносинах із Газпромом, а тому у будь-якому випадку будуть змушені шукати спільну мову із російською компанією.

Тому в України залишається мало часу, щоб вирішити всі ці питання і уникнути нових конфліктів як з Газпромом, так і з Євросоюзом. І нехай запізніле створення незалежного оператора ГТС дає можливість залишитися транзитером російського газу для країн ЄС.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X