Чи є життя після Київенерго

20 квітня 2017, 12:01
Угоду з ПАТ Київенерго столична мерія може продовжити на 4 місяці

Новина про це облетіла українські медіа і, напевно, у багатьох викликала подив. Адже керівництво міста неодноразово обіцяло, що ні у якому разі не буде продовжувати договір.

Відео дня

Треба розуміти, що посеред опалювального сезону неможливо поміняти надавача послуг. У нашому випадку, власне, закінчення дії угоди припаде на екватор сезону. Тому висока імовірність, що на кілька місяців нам доведеться продовжити договір з Київенерго. Це вимушений крок, бо ми маємо допрацювати опалювальний сезон. У протилежному випадку ризикуємо опинитись в Алчевську 2006 року, коли місто опинилося у комунальній катастрофі і мешканці посеред зими лишились без опалення.

Варто усвідомлювати, це не просто припинення юридичного акту між містом і приватною компанією щодо управління тепловими активами, а питання майбутнього всього теплоенергетичного комплексу столиці.

Договір між містом і компанією Київенерго про управління теплоенергетичними комунальними активами Києва був укладений 2001 року. Тоді підприємство мало статус акціонерної енергопостачальної компанії, де власником 50%+1 акції була держава, а 12,7% акцій володіло місто. Десять років тому через сумнівні схеми, які з 2014 року розслідуються Генпрокуратурою, муніципальна частка була відчужена приватним компаніям, які у свою чергу продали її холдингу ДТЕК Ріната Ахметова. Після купівлі частки державних акцій частка холдингу досягла більше 72,4%.

Тодішнє керівництво столиці пояснювало, що прихід приватного інвестора, який зацікавлений в отриманні прибутку і зниженні виробничих витрат, зокрема, теплових, допоможе модернізувати теплоенергетичний комплекс. Та за цим оптимізмом місто майже повністю втратило контроль над компанією.

Суттєвої модернізації тепломереж кияни так і не побачили. Експлуатація старої інфраструктури призвела до того, що 70% київських мереж відпрацювали свій нормативний ресурс. Тільки у минулому році пошкодження тепломереж зросли у порівнянні з 2015 роком на 15%. Через тиждень після пуску тепла у столиці сталось 900 проривів. Реалізації обіцяної програми встановлення лічильників також кияни не дочекались. Апогеєм невдоволення стали платіжки з захмарними сумами за комунальні послуги, що у деяких випадках сягали 9 тисяч гривень за півтора місяці. В останньому випадку відповідальність перекладати винятково на Київенерго було б несправедливо, адже мали місце і зміни Урядом методики розрахунку тарифів. Та це не скасовує халатності компанії, що теж недбало підійшла до своїх обов’язків.

У результаті, для киян склалась парадоксальна ситуація – тарифи ростуть, а якість комунальних послуг – знижується.

Виклики перед містом

Припинення договору з Київенерго пов’язане з низкою викликів. Договір 2001 року був настільки недолуго прописаний, що у ньому навіть не зафіксована процедура його завершення та повернення комунальних активів. Тож процедуру «розлучення» доводиться уладнувати сьогодні. До цієї роботи долучились авторитетні міжнародні організації. Наприклад, за допомогою USAID і Міжнародної фінансової корпорації було проведено технічний, юридичний і фінансовий аналіз цього договору та його наслідків.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Технічний і юридичний звіти показали обсяг потужностей і коштів, необхідних для модернізації енергетичної інфраструктури Києва, як завершити в позасудовому полі спори та мінімізувати шанси, що через можливі суди місто залишиться без тепла і світла посеред зими. У свою чергу, фінансовий звіт дозволяє розібратись у хитросплетінні схем, які кошти інвестувало у модернізацію місто, девелопери, а які — Київенерго. Тобто що і за чий кошт побудовано за ці роки.

Та головне – звіти дали нам зрозуміти, що «розлучення» неминуче, і за будь-якої наступної форми управління теплоенергетичним комплексом контроль має лишатись за містом. Договір себе віджив. Це об’єктивна річ, тут немає політики.

У розвинутих країнах такі підприємства контролюються муніципалітетами або державою. Загалом єдиної моделі управління немає. Наприклад, у США підприємства належать сотням тисяч акціонерів, але жоден з них не може придбати чи контролювати подібну компанію. Для цього держава подбала про відповідні запобіжники. У сусідній Польщі в середині минулого десятиліття хоча і були приватизовані енергетичні компанії, 51% акцій залишився у власності держави.

Комунальні реалії

Ідеальний варіант для Києва – залучення у концесію міжнародних енергетичних операторів одразу по закінченню договору з Київенерго. Прозора репутація і успішний досвід роботи з подібними до нашої системами допоможуть модернізувати столичне енергетичне господарство.

Випереджаю скептиків, що скажуть, мовляв, така «прогнила» інфраструктура нікому і за безцінь не треба. Як показав досвід діалогу міської влади з міжнародними енергетичними операторами, для них київська система не є якоюсь унікальною. Подібна до нашої за складністю і розгалуженістю теплоенергетична система працює у Гельсінкі. Вона, до речі, теж базується на розробках радянських вчених. Тобто у операторів є розуміння: якщо так працює у всьому світі, має працювати у Києві.

Звісно, на цьому шляху є свої складнощі. Київ - третє у світі місто по обсягах централізованої подачі тепла, а кожен столичний район за розміром співмірний з середнім обласним центром.

До того ж концесійна угода – це тривалий процес, у якому поспіх чи не найбільший ворог. До цього часу ми маємо «розлучитись» з «Київенерго» з усім масивом відповідних ризиків, підготувати концесійну угоду, провести перемовини з потенційними концесіонерами і обрати переможця. Світова практика показує, що такі речі не робляться менше ніж за рік-два. Тому не виключений варіант, що протягом перехідного періоду, який може тривати кілька років, місто буде виступати управлінцем та інвестором в модернізації мережі.

Але це не скасовує намірів залучити досвідченого іноземного енергооператора. На мою думку, це найкращий з усіх варіантів. Протягом своєрідного перехідного періоду ми вирішимо усі питання з Київенерго і зможемо у нормальному режимі вести діалог з потенційними концесіонерами.

Варто розуміти, що для міжнародних компаній принципово важливою є методика розрахунку тарифів. Нині в Україні діє методика “витрати +” (cost plus), яка характеризує структуру енерговитрат компанії (вартість вугілля, газу, робочої сили тощо), плюс дохідність. Розвинені країни, які зацікавлені в залученні інвестицій, відходять від такої методики, і використовують RAB-методологію. У залік йдуть не понесені затрати, а поточна вартість активів (пічок, труб, підстанцій тощо). Наприклад, якщо концесіонер захоче інвестувати в енергосистему, ці інвестиції будуть множитись на певний коефіцієнт. Потім ці кошти включаються в тариф. Таким чином в інвестора створюється мотивація обновлювати інфраструктуру. Тому сьогодні НКРЕКП спільно з представниками мерії, іноземними консультантами, профільним міністерством займаються напрацюванням RAB-методології.

Операція «демонополізація»

Досвід з Київенерго дав зрозуміти, що ми не можемо покладатись на монополіста. Тому паралельно міська влада розпочинає процес демонополізації ринку теплоенергетики. Для цього ми реанімували роботу міського КП Київтеплоенерго. Воно отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та розподільчими тепломережами. З 1 березня 2017 року підприємство має право на транспортування теплової енергії у Дарницькому та Дніпровському районах столиці. Ще влітку минулого року Київрада передала в КП частину теплових мереж міста Києва, яка з 2001 року перебувала в управлінні Київенерго. Відтак Київтеплоенерго здійснюватиме обслуговування 270 км мереж міста.

У цілому місто має бачення майбутньої моделі управління тепловими активами. Теплоенергетичне майно незалежно від обраної моделі буде передано на баланс комунального підприємства міста. А що стосується концесійного договору, то ми маємо створити такі умови, які б забезпечили мотивацією майбутнього інвестора знижувати виробничі витрати та проводити енергозберігаючі заходи.

На виході місто має отримати повноцінну комунальну модернізацію, а кияни мати розуміння, за що вони платять.

Показати ще новини
Радіо НВ
X