Чи є у нас міністр агрополітики

27 квітня 2017, 12:20
Очевидна відповідь на винесене у заголовок питання – «Так, звісно»

Щоб переконатися в цьому, достатньо зайти на офіційний сайт Кабінету Міністрів, де Тарас Кутовий вказаний серед інших членів уряду.

Але якщо послухати представників галузі, то створюється враження, що штат Кабміну в частині сільського господарства явно не доукомплектований.

Відео дня

Нещодавно ми з колегами запустили аграрну програму, в якій розповідаємо про досягнення невеликих сільгоспвиробників, голів сільрад, які в умовах мінімального фінансування примудряються творити чудеса, цікаві ідеї і тренди в АПК. При підготовці кожного випуску ми спілкуємося з десятками людей – і найчастіше їхній коментар про голову Мінагропроду зводиться до риторичного питання «А хто це?».

А це ті самі фермери і сільські мешканці, на яких і орієнтована аграрна політика держави. Точніше, повинна бути орієнтована, оскільки в Україні ніякої глобальної програми і стратегії розвитку АПК немає. Програма, з якою Тарас Кутовий починав свою каденцію рік тому – «3+5» (серед моїх іронічних колег-аграрних журналістів відома як «Вісім») на статус такого програмного документа претендувати не може – це традиційний для мешканців будівлі на Хрещатику, 24 збірник штампів, що не містить ніяких проривних елементів для галузі. Така програма була й у Олексія Павленка, а ще раніше – у Миколи Присяжнюка, тепер ось – у Тараса Кутового, і основна відмінність цих документів – цифра року на титульній обкладинці. Втім, різко зменшене згадування цього документа в офіційних заявах Мінагрополітики вказує на те, що і сам ініціатор зрозумів, що це мертвонароджений проект.

Українські аграрії, на щастя, цілком самодостатні. Вони не потребують щоденного догляду, виступаючи при цьому надійною підтримкою економіки та держбюджету, і найчастіше від чиновника вимагають тільки одного – не заважайте. Але іноді у них все ж виникають проблеми, які потребують втручання офіційного регулятора і ось тоді-то і виникає питання, винесене в заголовок. На неможливість знайти міністра на робочому місці хором нарікають представники різних секторів галузі, інтереси яких він повинен представляти: його немає/ми не змогли потрапити/записатися/він на лікарняному...

Я вірю своїм співрозмовникам, оскільки на власному журналістському досвіді переконався, що нинішній міністр – рекордсмен із закритості. За рік на посаді він не дав жодного (!) публічного брифінгу чи прес-конференції. Від колег я знаю, що зрідка проходять якісь закриті зустрічі в комфортній для міністра обстановці з комфортними для нього виданнями, але такий формат спілкування з пресою навряд чи прийнятний для керівника ключової галузі в країні. Мені запам'ятався матеріал на Українській правді - http://www.pravda.com.ua/articles/2016/10/17/7123864/, журналіст якої провів з міністром цілий день. Особливо запам'ятався епізод, коли в кінці бесіди міністр сідає в «кубик», який йому «подарували друзі» і їде (користуючись нагодою, хочу висловити захоплення автору).

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Через рік каденції Тараса Кутового обсяг проблем в АПК величезний. Багато з них виникли давно, але їх галопуюча динаміка – це вже зона відповідальності нинішнього керівника Міністерства.

Це епідемія АЧС, яка щотижня розширюється на два-три населені пункти.

Це ганебний колапс в керівництві Укрспиртом.

Це призначення на посаду глави найбільшої державної корпорації – ДПЗКУ – людини, чиє перебування на посаді охарактеризувалося критичним погіршенням відносин з китайськими кредиторами і зупинкою експорту зерна в КНР, а закінчилося скандалом з виявленням у нього підпільного казино.

Це нульова динаміка приватизації державних підприємств у сфері управління Мінагрополітики (втім, тут потрібно визнати, що приватизація ДП це не суто аграрна, а загальнонаціональна проблема).

Це скасування спецрежиму з ПДВ, який генерував пільгу для галузі в розмірі 25 млрд гривень, взамін якої аграріям запропоновано 4 млрд дотацій.

Незважаючи на критичне кількість проблем, відсутність управління і загальний хаос на рівні стратегії, аграрний сектор в минулому році знову оновив рекорди, як робить це останні 10 років при будь-якому міністрі.

Урожай зерна в минулому році досяг безпрецедентних 66 млн тонн, а експорт перевищив 35 млн тонн, обсяг агровиробництва в цілому зріс на 6%. Міністерство традиційно ставить собі ці показники в заслугу, хоча максимальна участь регулятора в їх забезпеченні полягало у невтручанні. Однак роль Міністерства – будь-якого – не може зводитися до нейтральності. Воно повинно забезпечити спільне бачення на середньо-, а краще – довгострокову перспективу, визначити стратегію і забезпечити ефективне управління найбільш знаковими державними суб'єктами в АПК, такими як Укрспирт і ДПЗКУ.

Зараз безліч завдань, які в щоденному режимі формує мультисекторальність аграрного сектора, не вирішуються, а відкладаються до кращих часів. Але якщо так піде далі, то такі кращі часи ніколи не настануть.

Показати ще новини
Радіо НВ
X