Біржовий ринок вугілля – mission is possible

13 квітня 2017, 11:21
Проблеми на національному ринку вугілля в черговий раз оголилися критичним чином для країни при проведенні «блокади» і призвели до досить серйозної енергетичної кризи. І для цього є кілька причин

Раніше в Україні не створювалися стимули для підвищення енергоефективності теплогенеруючих компаній, а за час правління президента-втікача виділення бюджетних коштів на вугільну промисловість досягло рекордних показників, тож про економію та ефективне використання вугілля вважали за краще забути. Українські підприємства не можуть швидко перейти на використання не антрацитових марок вугілля, на якому працюють сьогодні практично половина всіх генерацій. До того ж, на ринку вугілля працює всього кілька учасників, що створює олігопольну модель його функціонування, серед яких найбільшим вертикально-інтегрованим учасником є ДТЕК, антрацитові шахти якого сконцентровані на непідконтрольних Україні територіях. Постачання вугілля зі світового ринку не може оперативно покривати потреби внутрішнього ринку, попит на якому динамічно коливається, що неминуче створює дефіцит енергоносіїв, а в період опалювального сезону це питання стоїть особливо гостро.

Відео дня

Причинами такої критичної ситуації стала втрата контролю над усіма шахтами, які видобувають антрацитове вугілля, не диверсифіковані ризики щодо джерел постачання (закупівель) вугілля та залежність від вузького кола постачальників, адміністративний принцип ціноутворення, неможливість сформувати баланс попиту і пропозиції на підставі реальної ринкової інформації та відсутність стратегічного бачення розвитку даного ринку.

Перші спроби уникнути маніпуляцій з ціноутворенням на українське вугілля були зроблені з введенням порядку формування ціни на основі формули, так званої, «Роттердам+». Цей порядок був затверджений постановою Нацкомісії з регулювання ринку енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в березні 2016 року і почав діяти з квітня того ж року, коли регулятор вперше розрахував ОРЦ на другий квартал 2016 згідно з новим порядком.

Порядок розрахунку передбачає, що в тариф для теплових електростанцій закладається середня ціна вугілля за імпортним паритетом за останні 12 місяців, що враховує ціну вугілля газових марок у портах Амстердам—Роттердам—Антверпен (АРА) з урахуванням його доставки в Україну. Це і є «плюс» у формулі. Імпортний паритет кінцевої ціни на вугілля повинен був прибрати залежність українських енергогенеруючих компаній від постачання вугілля з неконтрольованих територій. Нацкомісія планувала, що в разі форс-мажору генеруючі компанії зможуть диверсифікувати свої поставки, закупивши вугілля за кордоном за рахунок того, що ціна вже включає доставку. Однак цього не сталося, а генеруючі компанії скористалися формулою для обґрунтування зростання цін на електроенергію. (Фактична ціна на вугілля залишалася фіксованою – 1730 грн.).

Ще в 2012 році, в той час, коли Петро Порошенко був Міністром економічного розвитку і торгівлі, була затверджена концепція розвитку біржової торгівлі вугіллям, але її впровадженню постійно протистояли лобістські групи енергетичного ринку, яким вигідне неефективне функціонування ринку, що дозволяє отримувати високу корупційно-«тіньову» маржу на двох ринках – вугільному і енергетичному.

У країнах Євросоюзу (і не тільки) всі країни працюють над тим, щоб зробити енергетичні ринки своєї країни більш прозорими і навіть примусово впроваджують вимоги до учасників ринку про розкриття (репортинг) інформації за контрактами, укладеними поза біржами. Одним з таких прикладів є Регламент ЄС «Про єдність та прозорість енергетичного ринку» (Regulation of Energy Market Integrity and Transparency No 1227/2011 of 25 October 2011, REMIT), сфера дії якого може поширюватися і на інші ринки, а не тільки на ринок газу і електроенергії. Наприклад, у Німеччині положення REMIT були поширені і на ринок нафтопродуктів. Слід зауважити, що зазначений Регламент, як і інші подібні нормативні акти ЄС, спрямовані на забезпечення прозорості в паливно-енергетичному секторі, взяті за основу і діють далеко за межами ЄС – в Австралії, Гонконгу, Японії, Сінгапурі та в інших країнах світу.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

На наш погляд, запровадження біржової торгівлі вугіллям дозволить сформувати справедливі і реальні ціни на ринку вугілля за рахунок широкого кола учасників (у тому числі, нерезидентів) і, як наслідок, підвищення рівня конкуренції. І це буде ринкове і прозоре ціноутворення. Ринок вугілля нарешті перестане бути стихійним і «тіньовим». Такий ринок буде зрозумілий як іноземним, так і внутрішнім інвесторам. У тому разі, коли принцип формування ціни стає зрозумілим і прогнозованим, у інвесторів з’являється більше можливостей і законних інструментів з керування своїми ризиками.

При правильній побудові функціонування даного ринку в Україні є всі шанси побудови прозорого ринку електроенергії, ціноутворення на якому безпосередньо залежить від ринку вугілля.

Як приклад можу навести впровадження системи публічних закупівель ProZorro, яка теж багатьом не припала до смаку, але зробила ринок держзакупівель прозорішим і суттєво знизила корупційні ризики в секторі державних закупівель. На мою думку, якщо держава зацікавлена в економічному ефекті, потрібно примусово запроваджувати загальноприйняті механізми прозорості й на ринку вугілля.

Модель перехресного субсидування, коли прибуткові шахти дотують глибоко збиткові, повністю відбиває прагнення до ефективної роботи, виснажує державний бюджет і не створює стимулів до технологічної модернізації видобутку.

На сьогоднішній день гостро назріла необхідність реформування ринку вугілля як у питанні ціноутворення, так і в питаннях технологій видобутку та підвищення ефективності використання енергоресурсів. Серед причин цього можна назвати відсутність збутових підрозділів, цінову та якісну конкурентоспроможність. Відмовитися від вугілля цих виробників ринок теж зараз не готовий, адже це значить залишити величезну кількість людей без роботи, а споживачів — без вугілля. На цьому етапі мають бути передбачені механізми, які забезпечать реалізацію продукції цих виробників, тобто механізми підтримки державних шахт, собівартість продукції яких значно вища за ринкову ціну на вугілля.

На сьогодні також існують певні бар'єри торгівлі між шахтами і малими споживачами вугілля. З введенням біржового механізму вони будуть усунуті. І головне — підвищується прозорість, а значить, реформується економіка, виконуються державні зобов'язання перед міжнародними організаціями, приходять великі інвестори.

Для реформування цієї ненормальної ситуації слід, в першу чергу, привести правове поле у відповідність з викликами ринку. Необхідно прийняти закон про ринок вугілля, який би регулював його функціонування і стимулював би його розвиток.

Закон повинен визначити державну політику на ринку вугілля, яка б створила сприятливі умови для забезпечення економіки якісним вугіллям в достатніх кількостях і за ринковими цінами. Важливим чинником такого закону має стати визначення зон відповідальності і органів влади, які повинні дотримуватися принципів розвитку ринкових відносин.

Держава має позбутися застарілої моделі ринку з «контрольованими» учасниками і максимально швидко переходити на ринкові рейки ціноутворення та методи регулювання ринкових відносин. Необхідно створити можливість для розвитку конкуренції та рівноправної участі для всіх учасників ринку. Для цього необхідно створити стимули для підвищення енергоефективності зокрема і загальної конкурентоспроможності підприємств узагалі.

На сьогодні ринок вугілля вкрай тінізований, і навіть політизований. Багато політиків говорять про жахливу різницю між рівнем собівартості і фактичною ціною закупівлі державою. Деякі політики пояснюють це тим, що податкове навантаження дуже велике, деякі звертають увагу на непрозорий механізм ціноутворення і вихід пропонують кожен свій.

Насправді, питання полягає в тому, щоб виявити реальний рівень цін на ринку. Для цього необхідно максимально швидко диверсифікувати джерела отримання вугілля – як внутрішні, так і закордонні. І в цьому якраз і зможе допомогти біржова торгівля.

Такий крок дозволить шахтам істотно знизити репутаційні ризики і підвищити прибутковість їх діяльності, і як результат, стати інвестиційно-привабливими і отримувати фінансування на більш вигідних умовах. І з лібералізацією економічних відносин у вугільній галузі «примусовість» до біржової торгівлі втратить свій сенс, оскільки це стане нормою для бізнесу – прозорість і ефективність діяльності. Якщо говорити про позабіржовий ринок, то тут біржа теж може стати інструментом для аналізу цін та їх прогнозування, як це відбувається за аналогією та у відповідності з тим же REMIT. Для чого це потрібно? Біржі така інформація цікава як додаткове джерело ринкової інформації, яке відображатиме не стандартизовані угоди, а учасники ринку отримують можливість вплинути на ціноутворення на ринку вугілля, оскільки ці операції будуть враховуватися при формуванні індикатива ціни. Але при цьому значно скоротиться можливість для маніпуляцій цінами за рахунок встановлення в методиках розрахунків критеріїв до угод, щоб їх ціни були враховані при розрахунку ринкових індикаторів, як це і відбувається в світі.

Також такий підхід сприятиме:

1) побудови біржами більш ефективної системи керування ризиками з урахуванням тенденцій, що відбуваються на позабіржовому ринку;

2) своєчасному вжиттю як біржами, так і регуляторами енергетичних ринків необхідних заходів щодо запобігання маніпуляцій та негативного впливу на ринок;

3) розробці біржами та впровадженню нових інструментів і послуг для учасників як біржового, так і позабіржового ринків;

4) формування єдиного центру ліквідності і репрезентативних цінових індикаторів.

Наші сусіди з країн-членів СНД багато досягли чималого успіху в розвитку біржових ринків. Трохи соромно, але доводиться наводити як приклади Білорусь, Казахстан, і навіть Узбекистан просунувся у розвитку прозорих біржових торгів далі нас. У цих країнах на урядовому рівні прийняті і реалізуються рішення щодо біржової торгівлі вугіллям або, щонайменше, репортингу позабіржових угод. У нас цього немає.

В українській практиці вже існує приклад успішного використання біржових торгів для реалізації нафтопродуктів державною компанією Укргазвидобування. Всього за 1 рік реалізації нафтопродуктів на електронних біржових торгах, держкомпанія отримала додатковий дохід у сумі понад 200 млн грн.

Тому я вірю, що все можливо, була б тільки політична воля і бажання керівництва нашої країни. Але без бажання бізнесу і його соціально-економічної активності нічого не зміниться. Саме ми повинні слугувати прикладом розвитку ринкових відносин і біржової торгівлі для наших сусідів та інших країн.

Показати ще новини
Радіо НВ
X