АМКУ проти рітейлу: розв'язка близько

17 березня 2017, 13:33
У 2015 році Антимонопольний комітет України опинився в полі зору медіа та суспільства у зв'язку з черговою гучною справою, що опосередковано зачіпає інтереси як бізнесу, так і звичайних українців

Так, у квітні 2015 року, після більш ніж трьох років розслідування, АМКУ виніс рішення щодо найбільш масштабної справи на ринку роздрібної торгівлі – картельної змови торгових мереж.

Відео дня

Сама справа примітна не тільки досить тривалим періодом розслідування, але й залученістю в неї практично всіх значущих національних та міжнародних операторів торгових мереж в Україні (включно з Auchan, BILLA, Велика Кишеня, METRO, Novus, Сільпо, Фора, Фуршет, ЕКО маркет), а також одним з найбільших в історії України штрафом, який сумарно перевищив 200 млн. грн. Комітет тоді побачив у поведінці мереж ознаки змови, яка призвела до підвищення цін у роздробі в місті Києві. Особливо ця справа цікава з огляду на можливість політичних спекуляцій про причини підвищення цін, і тому, що в ній були задіяні найвідоміші компанії. Відповідачі у справі були не згодні з обвинуваченнями АМКУ, очікувано послідувало судове оскарження.

Інтерес до цієї гучної справи останнім часом вщух, а даремно, оскільки прийняте нещодавно фінальне рішення суду щодо компанії АСНільсен Україна, честь представлення інтересів якої випала мені і моєму партнерові Олександру Вознюку, суттєво змінює ситуацію.

Яка роль справи рітейлерів для українського бізнесу?

Протягом всієї справи увагу громадськості до неї підігрівалася самим АМКУ (для точності тут слід зазначити, що мова йде про попередній склад регулятора, а не про нову команду). Незважаючи на презумпцію невинуватості, представники АМКУ публічно говорили про відповідачів у справі, як про порушників задовго до винесення рішення. Тим самим вони впливали на думку українців і, як виявилося згодом, частини суддів, які розглядають позови по справі.

Паралельно, у відносинах з відповідачами регулятором пропонувався метод операції, що добре себе зарекомендував, коли компанії дається вибір – або згода з позицією Комітету, або накладення істотних штрафів.

Ризик санкцій і негативний фон у ЗМІ забезпечують колосальний тиск на відповідачів, зменшуючи їхнє бажання ефективно захищатися в судах. Це було чудово продемонстровано справою: навіть побіжний погляд на суми штрафів для різних компаній дозволяв зрозуміти, яке ж рішення було прийняте конкретним відповідачем. Впевнений, що кожна компанія орієнтувалася на власні інтереси і ухвалила правильне рішення, але, загалом, справа торгових мереж вкотре показала дві системні проблеми антимонопольних розслідувань.

Перша і основна з них – довга і слабо прогнозована перспектива судового захисту на тлі високих штрафів створює передумови для притягнення до відповідальності за надуманими або не доведеними звинуваченнями компаній, які або не можуть дозволити собі такі ризики, або не володіють достатнім ресурсом для захисту.

Друга – це свого роду взаємозалежність відповідачів у справах про змови. Рішення одного відповідача погодитися на угоду з регулятором заради свого короткострокового комфорту істотно підриває позиції інших у відстоюванні своїх інтересів, а часто й істини.

Крім штрафів, рішення АМКУ становлять окрему проблему, коли вміщені в них вимоги ставлять під питання подальше здійснення основної діяльності відповідача, що і сталося у відношенні АСНільсен Україна. Компанія надавала маркетингові послуги деяким відповідачам і, на думку Комітету, тим самим дозволяла торговельним мережам погоджувати вартість товару і політику відносин з постачальниками. Рішення Комітету поставило під питання законність використання маркетингових досліджень бізнесом в Україні в цілому та надання аналогічних послуг в Україні іншими компаніями.

Фактично, на маркетингових звітах АСНільсен Україна і будувалася значна частина звинувачення щодо торговельних мереж. На компанію було накладено порівняно невисокий штраф у розмірі 400 тисяч гривень. Ймовірно, такий розмір штрафу повинен був зменшити її бажання активно захищатися в судах.

Однак компанія зайняла жорстку позицію і в березні 2017 року (через більш ніж півтора року судів) на її користь було винесено остаточне рішення. Це рішення, у свою чергу, відкриває перспективи успішного захисту тих відповідачів у справі, хто не пішов на операцію, і на сьогодні все ще захищають свої інтереси в судах.

Замість висновку

Справа торгових мереж і рішення щодо неї також дуже цікаво безліччю юридичних моментів, місце яким на сторінці спеціалізованих видань. В цілому ж воно показало, що шлях до справедливості може бути довгим і складним, проте її можна досягти і в здавалося б безвихідній ситуації. Нагадаю, що свого часу ставлення Антимонопольного комітету до відповідачів було сформульоване в такій фразі – "Оскаржити наше рішення в суді – це священне право відповідачів. Але де логіка? Якщо у них були всі можливості довести свою невинуватість в АМКУ, і вони цього не зробили, то з чим вони планують йти в суд?".

І на завершення: а як бути із зростанням цін і хто в цьому винен? На жаль, це питання залишається без відповіді. Можливо, відповідь взагалі не лежить в антимонопольній площині. Як мінімум, рішення АМКУ у справі не мало впливу на ринок, втім справедливо додати, що контроль цін і їх регулювання і не є функцією Комітету.

Показати ще новини
Радіо НВ
X