Альтернативна історія Приватбанку

27 січня 2017, 09:19
Чи була альтернатива націоналізації Привату? І чи дійсно шок від його банкрутства приніс би більше шкоди ніж концентрація 60% банківського ринку в руках держави

Згідно з лібертаріанською ідеологією, яка близька мені, регулятор повинен був обмежити можливості Приватбанку залучати нові вклади, а далі надати акціонерам самим розбиратися з проблемами. Більше того, акціонери повинні були б понести відповідальність за стан справ. Однак, що добре при високому розвитку ринку і суспільства, не завжди добре для нестабільних економік, що розвиваються.

Відео дня

Чи виправдана націоналізація в українському варіанті? Відповідь – у першій гучній рекламній кампанії вже державного Приватбанку! Ставка в 20% річних у гривні, 8% у доларі виглядає невиправдано завищеною для банку зі 100% гарантією держави.
Стало зрозуміло, що ніхто не зробив висновків з націоналізації – ні держава, ні банкіри, ні населення, ні бізнес, ні експерти, які люблять виступати на різноманітних «гуртках шанувальників інфографіки», але, як бачимо, не здатні створити дорожню карту відновлення фінансового ринку України.

Світовий досвід

Після кризи 2008 року у фінансовому світі почали всерйоз обговорювати, чи правильно рятувати великі банки? Багатьом країнам стало зрозуміло, що існуюча система гарантування вкладів не дає відповіді на актуальні виклики.
Ісландія в 2008-2009 рр. дозволила збанкрутувати трьом найбільшим банкам країни та успішно подолала кризу. Зараз вони демонструють один із найвищих темпів зростання економіки.
На Кіпрі вкладники були змушені розділити з державою тягар порятунку великих банків. І, в довгостроковій перспективі, це не призвело до хаосу.
Банк Англії всерйоз розглядає зміну процедури допомоги банківському сектору.
У США був прийнятий закон, який запобігає появі нових "To big to fail" банків. Банкам заборонена купівля інших банків (або злиття), якщо вони ведуть до концентрації в одного гравця 10% застрахованих депозитів.

Чи була реальна альтернатива націоналізації Привату?

На мій погляд, правильним був би сценарій конверсії частини коштів клієнтів в акції або довгострокові облігації.

При цьому вкладники і клієнти банку розділили б з державою тягар порятунку банку. Депозити та кошти на рахунках юридичних і фізичних осіб понад певну суму або однаково в процентному співвідношенні від суми коштів на рахунку, були б конвертовані в акції банку або довгострокові облігації.

Заперечення, що наше законодавство не дозволяло здійснити цю процедуру - мало переконливі. Особливо після прецеденту зі змінами законодавства під призначення Юрія Луценка генпрокурором буквально за лічені години.

Чи могло це викликати істотну паніку на банківському ринку?

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Довіра до банківської системи України та до системи гарантування вкладів і так мінімальна. А роль Привату в національній економіці значно перебільшена.

Приват – це монстр, який гальмує конкуренцію на банківському ринку країни. Відтік клієнтів з банку оживив би сектор. Крім того, обмін частини коштів на акції чи облігації підштовхнув би до розвитку фондового ринку. Вкладники були б змушені вчиться поводитися з цим інструментом.

ЗМІ звернули б на нього належну увагу та інформаційне цунамі охопило б країну. Українські компанії отримали б мотивацію вийти на біржу або розмістити корпоративні облігації.

І ще один плюс: таким кроком Україна привернула б до себе увагу всього фінансового світу. Ми могли заявити про дійсно революційні реформи, продемонстрували вміння йти на ризик, бажання експериментувати і будувати новий фінансовий ринок.

Впевнений, цей кейс ще кілька років обговорювався б провідними економістами, фінансовими та діловими виданнями, що підігрівало б інтерес до українського ринку з боку інвесторів більше, ніж відкриття будь-яких експортних агентств.

Коли пил уляжеться

З націоналізацією Привату держава стала головним гравцем на банківському ринку України. І в черговий раз підтвердила головний принцип «капіталізму по-українськи» у будь-якій незрозумілій ситуації – перекладайте відповідальність на плечі платників податків.

Де-юре - державні банки є незалежними від політики і повноцінними бізнес одиницями, націленими на максимізацію прибутку.

Де-факто – неефективність, політичні призначення керівництва і непрозорість роботи.
Сенс ринкової економіки у тому, що талановиті, розумні і працьовиті люди можуть себе проявити, у свободі вибору і персональній відповідальності за наслідки прийнятих рішень. Фінансова незалежність - наріжний камінь щасливого життя в ринковій економіці.

Будь-які гроші, що виділяються з бюджету - це не просто цифри в устах експертів і державних мужів. Це податки - реальні зусилля і щоденна праця кожного з нас.

У будь-якому випадку, навіть зараз Україні має сенс замислитися над розробленням механізму bail-in. Він може включати різні протоколи з порятунку важких банків. Від впровадження механізму на заморожування і заборону зняття депозитів на певний період, до конверсії вкладів у акції банку або довгострокові облігації.

І хоч націоналізація Привату була проведена НБУ з хірургічною точністю, що дозволило мінімізувати наслідки і уникнути паніки, але в цілому реалізований урядом варіант знову застопорив розвиток банківського ринку України. Урок, який насправді підніс Приват: гроші повинні зберігатися не там, де зручно, а там, де надійніше. Відповідати за свої фінансові рішення повинні самі вкладники. І ніхто більше.

Показати ще новини
Радіо НВ
X