«Найбільше котеджне містечко України. 150 га для повного перезавантаження: сосновий ліс, Київське море та ріка», — так змальовується котеджне містечко Riviera Village на його сайті. Цей проєкт з 2007 року реалізують двоє підприємців — Сергій Слюсаренко, співвласник колекторської компанії УкрБорг, та екс-казначей українського Сітібанку Володимир Лімаков. Однак за 17 років після старту, проєкт приніс проблеми — роботи зупинились, а Слюсаренко — у Лук’янівському СІЗО. А разом із підприємцем на лаві підсудних опинились його 30-річна помічниця, співробітник, брокер та 73-річна мати Слюсаренка.

Прокуратура та ДБР підозрюють бізнесменів у протиправному заволодінні землями, на яких розташовані гідротехнічні споруди критичної інфраструктури — Київської ГЕС. Ділянки начебто переоформили на підставних осіб та збудували котеджні містечка. За цією ж справою, яка стосувалась іншого котеджного містечка GoodLife, розташованого за 5 кілометрів від Riviera Village, нещодавно затримали іншого відомого бізнесмена Ігоря Мазепу. Останній теж провів декілька днів у Лук’янівському СІЗО, однак вийшов під заставу у розмірі 21 млн грн. Таку суму встановив Київський апеляційний суд, хоча прокурори вимагали 700 млн грн.

NV Бізнес намагався зустрітись із Слюсаренком у Лук’янівському СІЗО, передав запит слідчому ДБР та самому бюро, однак не отримав реакції. Підприємець надав відповіді через своїх адвокатів.

Ви вже майже три місяці перебуваєте у Лук’янівському СІЗО, які обвинувачення висунули вам та вашим колегам?

Нас із колегами заарештовано 28 листопада 2023 року і вже майже три місяці ми знаходимось у сюрреалістичному «СІЗО Рівʼєра». Що нам прокуратура та ДБР пред’явили, це купівля на вторинному ринку земельних ділянок, відповідні угоди були оформлені у нотаріуса. У звинуваченні фігурують декілька осіб. Окрім мене, це моя помічниця, співробітник нашої компанії, наш брокер і моя мати. Я довго думав, як серед звинувачених опинилася моя 73-річна мати. З’ясувалося, за кримінальним кодексом мінімальна кількість членів злочинної організації має складати 5 осіб. Без неї мабуть ніяк не виходило намалювати 255 статтю.

Окрім того, слідчі підозрюють нас у тому, що більше ніж 15 років земля під котеджним містечком, як виявилось, була непридатною для забудови і ця забудова виявилась незаконною. Незважаючи на те, що за ці роки ми під кожну нашу дію, чи то із землею, чи то у будівництві, отримували дозволи державних органів, відповідні ліцензії… За 15 років було побудовано 200 будинків, це тисячі дозволів, ліцензій, інших необхідних документів…

Який розмір застави передбачений та чи підйомна ця сума для вас?

Оце дуже цікаве питання. Тому що я не зрозумів, яким чином правоохоронні органи вираховували розмір застави. Спочатку персонально для мене запропонували ввести заставу у розмірі 150 млн, суд встановив 75 млн грн. Для моєї помічниці Аліни Шило прокуратура та ДБР просили заставу у розмірі 100 млн грн, суд визначив 50 млн грн.

Я думаю, зараз прокуратура, визначаючи непомірні суми, використовує заставу як інструмент тиску на підприємців. Логічних аргументів від суду і органів прокуратури ми не отримали. Дійсно, наші адвокати у декількох справах в Апеляційному та в інших судах вже піднімали це питання. Шкода, яка нібито нами заподіяна, за версію слідства складає 15 млн грн — це всією групою. А розмір застави, яку вимагали за всіх нас, становив десь 280 млн грн. Тут логіки ніякої немає.

Особисто мене у цій справі не задовольнить будь-яка, навіть символічна сума застави. Я вважаю, що ця ганебна справа має бути закрита і всі ці обвинувачення — безпідставні. Кримінально-процесуальний кодекс встановлює граничний розмір застави від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму. Тобто на дату обрання запобіжного заходу, якщо не помиляюсь, він становив десь від 215 тис. грн до 805 тис. грн. А потім вже, на розгляд суду, в залежності від матеріального стану обвинуваченого визначається, яка сума − помірна чи непомірна. Про що можна говорити, якщо Аліна Шило отримує заробітну платню у розмірі 30−40 тисяч гривень на місяць, а заставу їй призначають у розмірі 50 мільйонів гривень. Це взагалі незрозуміло. Зрозуміло тільки, що це можна оцінювати як тиск правоохоронних органів на наш проєкт і на нашу команду.

Представники прокуратури під час судового засідання заявили, що ви можете виїхати з країни, якщо вас відпустити…

Цей ризик, як і всі наведені прокуратурою аргументи, надумані. Тримати під вартою мене, мою команду — це своєрідний інструмент тиску з боку правоохоронних органів. За два роки війни я виїжджав з країни чотири рази і кожного разу повертався. Адже краще за будь-яку заставу чи ув’язнення мене утримують моя справа, яку я розбудовував чверть століття, мої зобов’язання перед нашими клієнтами, кредиторами, у тому числі і банками та перед командою. Щоб уникнути щонайменшого ризику, я запропонував судді здати мій закордонний паспорт.

Є ще декілька важелів впливу, зокрема занесення мене як особи, яка не має права перетинати кордон, до бази прикордонників. У ДБР та прокуратури є всі інструменти, які можуть запобігти виїзду з країни. Та вони бажають тримати нас у СІЗО.

Історія проєкту

Яким чином Riviera Village отримувала землю для будівництва котеджного містечка?