Велике переселення капіталу. Як IT-фірми, виробники товарів для тварин та навіть машинобудівники переводять свої справи на захід України

19 квітня, 09:04
Ексклюзив НВ
Богдан Думенко, власник компанії Дукор, «перевіз» з околиць Києва на Івано-Франківщину швейний цех, який випускав м’які дитячі ігрові модулі, а також крісла-мішки, подушки для вагітних, гамаки тощо, а тепер буде виробляти військову форму, «розгрузки», спальні мішки, постільну білизну (Фото:DR)

Богдан Думенко, власник компанії Дукор, «перевіз» з околиць Києва на Івано-Франківщину швейний цех, який випускав м’які дитячі ігрові модулі, а також крісла-мішки, подушки для вагітних, гамаки тощо, а тепер буде виробляти військову форму, «розгрузки», спальні мішки, постільну білизну (Фото:DR)

Вже сотні вітчизняних компаній найрізноманітнішого спрямування стали «переселенцями» — евакуювали офіси, обладнання та співробітників у більш безпечні регіони. І почали працювати.

Впродовж 26 років чернігівська компанія Collar виробляє різноманітні товари для домашніх тварин та продає їх на внутрішньому ринку, а також експортувала у понад 70 країн світу. Війна з Росією змусила її власників змінити виробничі ланцюжки. Адже Чернігів розташований занадто близько до країни-агресора і одразу опинився в епіцентрі бойових дій.

Відео дня

У перші ж дні агресії з боку РФ співробітники Collar опинились у бомбосховищах, довгий час з ними не було зв’язку. «За 2 тижні після початку війни ми почали намагатись вивозити обладнання і готову продукцію з Чернігова, — розповів НВ Юрій Синиця, власник компанії. — Було дуже складно: машини грузили під обстрілами, і вони їхали під обстрілами».

Згодом міст, який пов’язує Чернігів з Києвом, розбомбили, і продовжувати виробничу «евакуацію» стало неможливо — більша частина обладнання залишилась у зоні бойових дій. Те, що вдалось евакуювати, потрапило у Івано-Франківськ та Хмельницький. У першому місті, каже Синиця, компанія тепер виробляє іграшки для собак, орендує невеликий офіс та склад для готових товарів. У другому розташували майданчик для виготовлення наповнювача для котів.

Масштаби геть не ті, що були до війни. Проте Collar поступово налагоджує роботу. «Головне — процеси запустились. І поволі відновлюємось», — додає Синиця.

Його компанія — одна із багатьох, які, рятуючись від російських ракет та бомб, зараз переїхали у західні регіони країни. Вже сотні підприємств з півночі, сходу та півдня стали «переселенцями» та перевезли у більш спокійні області обладнання, офіси та працівників.

Компанія Collar, яка виробляє товари для тварин, перевезла частково обладнання та готову продукцію в Івано-Франківськ, де орендувала також склад та невеликий офіс, і в Хмельницький (Фото: DR)
Компанія Collar, яка виробляє товари для тварин, перевезла частково обладнання та готову продукцію в Івано-Франківськ, де орендувала також склад та невеликий офіс, і в Хмельницький / Фото: DR

17 квітня Андрій Очеретний, заступник мера Вінниці, повідомив: за останній час в місто переїхали 15 підприємств. Зокрема, нещодавно релокацію здійснили компанії з Херсона та Харкова: перша виробляє панчохи та шкарпетки, а друга займається оптовою торгівлею зерном, насінням, кормом для тварин. Багато заявок в роботі, додав Очеретний, зокрема від виробників кондитерських виробів та термічно запакованої їжі.

Найбільш потужний рух у західному напрямку створили представники ІТ-спільноти.

Харківський офіс розробника CHI Software був найбільшим — у ньому працювало понад 300 співробітників, розповів НВ Богдан Стеблянко, керівник компанії. Після початку обстрілів мільйонного міста почався активний процес релокації. «4 березня, після авіанальоту, наш офіс зазнав пошкоджень. Ми втратили місце для роботи, та загалом спокій у колись мирному Харкові», — пояснив Стеблянко. Компанія тимчасово призупинила роботу своїх офісів також у Києві та Запоріжжі.

Працівники CHI Software перебрались здебільшого до Львова, — у новий офіс, який розробник відкрив перед самим початком повномасштабного вторгнення. Ця локація стала не лише місцем роботи, але й прихистком для харківських співробітників.

При цьому Стеблянко визнає: сьогодні в Україні не існує на 100% безпечного місця.

Про релокацію повідомили і такі ІТ-гіганти, як EPAM, яка співпрацює з 14 тис. розробників в Україні, та Sigma Software. Остання, наприклад, найближчим часом відкриє офіси в Луцьку, Івано-Франківську, Тернополі, Мукачево, Чернівцях. «Крім того, компанія орендувала для тимчасового проживания декілька баз відпочинку в Моршині і Трускавці», — розповіли НВ у Sigma Software.

За підрахунками EPAM, на захід країни перемістилося майже 30% спеціалістів компанії, і понад половина з них — у Львів. Також вже після повномасштабного вторргнення компанія відкрила новий офіс та водночас прихисток в Ужгороді, і в Надвірній Івано-Франківської області створила коворкінг для своїх IT-фахівців.

Сергій Гаращук, Senior Director, очільник EPAM у Південному регіоні розповідає, що компанія відкрила новий офіс в Ужгороді вже після початку повномасштабного вторгнення Росії (Фото: DR)
Сергій Гаращук, Senior Director, очільник EPAM у Південному регіоні розповідає, що компанія відкрила новий офіс в Ужгороді вже після початку повномасштабного вторгнення Росії / Фото: DR

«Не виключаємо, що частина фахівців захоче тут [в західних областях] залишитися пiсля перемоги, тож робота над розвитком робочої інфраструктури триває», — прокоментував НВ Сергій Гаращук, Senior Director, очільник EPAM у Південному регіоні.

Серед «переселенців» є і представники важкої промисловості. Наприклад, машинобудівна компанія Corum Group, що входить до ДТЕК Енерго, частково перенесла виробничі потужності на майданчики заводів трохи ближче до західного кордону країни. Адже її підприємства опинились у безпосередній близькості до зони активних бойових дій.

Тому анкери та протипожежні труби, які виготовлялись на Дружківському машзаводі Corum Group, тепер будуть випускати у Хмельницькому. А запчастини гірничошахтного обладнання, які виробляв харківський завод «Корум Світло шахтаря», — на кількох майданчиках Волинської області.

Об'єкти, на яких Corum вдалося запустити нове виробництво, орієнтовані на виготовлення найбільш затребуваних запчастин і деталей, необхідних шахтарям ДТЕК Енерго. Про це нещодавно розповів у інтерв'ю НВ гендиректор компанії Ільдар Салєєв.

В Мінекономіки повідомили, що отримали 1634 заявки від бізнесу на релокацію виробництв у рамках спеціальної державної програми. З них 318 підприємств вже переміщені на захід України, а 158 навіть відновили свою роботу.

Відповідну держпрограму створили на початку березня, і в уряді її обґрунтовують «збереженням виробничого і трудового потенціалу» країни.

Серед компаній-«переселенців» найбільша частка — у підприємств оптової та роздрібної торгівлі, харчових виробництв, представників текстильної промисловості, а також виробників машин та устаткування, розповіли НВ в Мінекономіки.

В пріоритеті держпрограми — переміщення виробництва товарів першої необхідності та забезпечення ЗСУ. Втім, по допомогу можуть звернутися будь-які бізнеси.

Географія «евакуйованих» підприємств здебільшого охоплює регіони, де тривають або де відбувалися бойові дії, — найчастіше бізнеси переїжджають із Донецької, Луганської, Чернігівської, Харківської, Сумської, Миколаївської, Одеської, Запорізької та Дніпропетровської областей.

Як це працює

Посилені обстріли столиці змусили Богдана Думенка, власника компанії Дукор, шукати новий майданчик для власної справи. Він скористався держпрограмою релокації і «перевіз» з околиць Києва у містечко Долина на Івано-Франківщині швейний цех.

У столиці цех виробляв м’які дитячі ігрові модулі - елементи різних форм із обшитого тканиною поролону, а також крісла-мішки, подушки для вагітних, гамаки тощо.

«Я подав заявку, зі мною оперативно зв’язались, погодили стосовно регіонів…Я знайшов житло для основних працівників, які вирішили переїхати, потім підібрав приміщення для цеху», — розповідає Думенко.

Шукати приміщення допомагають місцеві адміністрації, які акумулюють дані орендаторів і допомагають зв’язатися з власниками тих об'єктів, які відповідають запиту компанії-«переселенця». Потім міністерство разом з Укрзалізницею чи Укрпоштою організовує доставку обладнання.

Устаткування його швейного цеху, пригадує Думенко, перевозили три фури вантажопідйомністю у 20 т кожна. Витрати на залучення однієї одиниці подібної техніки склали б зараз 30−40 тис. грн — в рази дорожче, ніж до війни. Але власнику Дукора фури по держпрограмі підігнали безкоштовно. Тому зекономлені гроші бізнесмен пустив на придбання додаткового обладнання.

Адже тепер його компанія виробляє зовсім не дитячи забавки, а шиє військову форму, «розгрузки», спальні мішки, постільну білизну.

Крім евакуйованих працівників у цех найняли також місцевих швачок. «Вже відшивають зразки. Зараз шукаємо волонтерів і замовників», — розповідає Думенко. Можливо, підприємство розвиватиме напрямок пошиву спецодягу для різних виробничих сфер, припускає він.

Лідером з прийому підприємств-«переселенців» є Львівщина, переконаний Орест Фільц, начальник відділу інвестиційної політики Львівської обласної військової адміністрації (ОВА), який опікується у регіоні саме релокацією бізнесів.

За його словами, у область переїхали понад 70 компаній і половина з них вже працюють. Серед останніх є фірма, яка забезпечує електронними вагами половину національного ринку. Крім того, на Львівщину, як він розповідає, перенесли устаткування відомий виробник матраців, декілька заводів важкого машинобудування, підприємства харчової та текстильної промисловості.

Обласна адміністрація, пояснює Фільц, працює переважно з великими компаніями. Малими ж опікуються територіальні громади. «Меншим легше самостійно знайти місце, бо відшукати приміщення для цеху на 200−300 м кв в межах області не така проблема, як знайти на 5 тис, 10 тис чи 20 тис. кв м», — каже чиновник.

Адміністрації фіксують у заявників те, які їм потрібні площі, потужності електромереж тощо. На основі цієї інформації формується запит, під який вже і шукають пропозиції. «Маємо базу інвестиційних об'єктів, працюємо з Фондом держмайна. Коли кінцевий об'єкт обрано, ми допомагаємо з логістикою виробничих потужностей, — додає Фільц. — А по приїзду допомагаємо з дозвільними документами, — наприклад, з реєстрацією». Крім того, обласна влада повідомляє Мінекономіки та Міноборони від нових підприємців про їх пропозиції, що ті могли б виготовляти за держзамовленнями.

Фонд держмайна (ФДМУ) допомагає знаходити в реєстрах потрібні для «переселенців» об'єкти та власне надає приміщення, які є в нього на заході країни. В одному з таких, на Закарпатті, планує розгорнути виробництво потужна фармацевтична компанія, пояснила НВ Ольга Батова, в.о. голови Фонду. «Очікується набір працівників на 300 робочих місць, підприємство планує інвестувати 100 млн грн у виробництво», — додала вона.

Раніше на потужностях одного з західних об'єктів ФДМУ, пояснила керівниця фонду, фірма з Ірпеня налагодила виробництво бронежилетів та шоломів для армії. Конкретну локацію Батова не розголошує заради безпеки. Туди переїхали 50 працівників, а ще частину найняли на місці. В цілому штат підприємства складе 500 осіб, які зможуть виробляти на замовлення Міноборони та Нацгвардії по 20 тис. бронежилетів на місяць. Першу партію у 500 одиниць колишня ірпінська фірма вже відправила військовим, повідомили у ФДМУ.

За словами Батової, області вже навіть конкурують за бізнес, який планує змінювати локацію.

У Львівський ОВА, каже Фільц, розробили власну програму підтримки релокованого бізнесу, і в кінці квітня мають її прийняти. Документ передбачає безповоротну фінансову допомогу у 100 тис. грн при реєстрації підприємства в межах області. Ще 100 тис. планують надавати при створенні 20 робочих місць. Також місцева влада збирається компенсувати підключення до електромереж до 750 тис. грн на одне підприємство, і навіть виплачувати два ваучери: 50 тис. грн — на маркетинг і 80 тис. — на сертифікацію продукції.

В адміністрації вважають, що Львівська область, зрештою, може стати найбільшим промисловим хабом країни.

Тим часом у Collar не виключають, що згодом перевезуть на захід і решту обладнання. Адже в компанії залишилось у Чернігові ще два виробництва — швейне та по збиранню акваріумів. І обидва вціліли. «Ми вирішили їх запустити, щоб переробити ті комплектуючі, які є, в готову продукцію, — пояснив Синиця. — А там подивимось по ситуації - можливо, перевеземо і їх». Та для цього ще треба переконати працівників, — адже після припинення обстрілів Чернігова люди не поспішають полишати місто.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X