Енергетичний сплеск. Менеджери Нафтогазу, Укренерго та Smart-Holding — про українські рішення для енергобезпеки Європи
Олександр Кравченко, Наталя Бойко, Юрій Бойко, Іван Герасимович (зліва направо) на івенті NV (Фото: Сергій Канциренко / NV)
За три роки повномасштабної війни Україна зберегла потенціал енергетичного сектору, має потужні ресурси відновлюваної енергетики, атомну енергетику, запаси нафти та газу, величезні газові сховища. Це дає можливість пропонувати цікаві бізнес-можливості міжнародним партнерам, як із погляду інвестицій в Україну, так і нарощування експорту на європейські ринки. Як перетворити енергетичний сектор на двигун економічного зростання і водночас на елемент системи безпеки України та всього континенту? Це обговорювали під час великого івенту NV «Україна змінює світ. Які відкриваються можливості?».
Наші партнери: ПриватБанк, Торгово-промислова палата, Kalganoff, Шато Кахеті
У дискусійній панелі «Енергетичний сплеск» взяли участь заступник голови наглядової ради НАК Нафтогаз України Наталя Бойко, член наглядової ради Укренерго Юрій Бойко, СЕО Smart-Holding Іван Герасимович.
Модерував дискусію Олександр Кравченко, керівний партнер McKinsey & Company в Україні.
Наводимо найцікавіші фрагменти виступів учасників.
Як виживає і розвивається енергосектор в умовах, коли енергосистема щодня перебуває під обстрілами
Наталя Бойко: Кожен із енергетиків останні три роки живе в умовах не зовсім адекватного менеджменту. Для Нафтогазу один із найскладніших періодів почався цієї зими, коли, крім великих атак на інфраструктуру, за умов відсутності транзиту російського газу нашою системою змінилися режими роботи самої газотранспортної системи, що вплинуло на різні сегменти бізнесу компанії.
На людську втому, виснаженість і довгий цикл прийняття складних геополітичних рішень наклався ще і період турбулентності щодо відбору менеджменту. У Нафтогазі прямо зараз відбувається відбір СЕО, у нас уже є рекрутер — це Korn Ferry, почався процес вибору наглядовою радою нового керівника. З погляду корпоративного управління, це дуже крутий кейс, я дуже сподіваюся, ми пройдемо його так, що кожен із нас зможе пишатися. З іншого боку зміна керівництва в середині опалювального сезону — це сигнал для колективу в 100 тисяч людей, дуже багато сил зараз докладається менеджментом для того, щоб утримати стабільність компанії. Ми гасимо пожежі і буквально, на об'єктах, і в плані залучення фінансів, структурування роботи. Але намагаємось розвиватися, утримуємо корпоративну стабільність.
Який секрет успіху? В нас немає вибору, ми не можемо здаватись. Відповідальність на Нафтогазі занадто велика, це компанія, яка забезпечує доставку газу в кожну українську родину, на кожний електрогенерувальний об'єкт, який споживає газ, на кожний теплооб'єкт. Ми показали класні результати видобутку, минулий рік був для нас точкою зростання. Цього року було кілька великих хвиль атак, ми втратили певні об'єми. У той же час загальний настрій усе одно — відвоювати те, що ми втратили, і не зменшувати темпу. Але є гостра потреба залучення додаткового фінансового ресурсу. Я хотіла би бачити більше менеджерів, які в нас працюватимуть над стратегічним розвитком, а не тільки займатимуться антикризовими речами, і сподіваюся, що цей етап турбулентності ми переживемо і перейдемо знову до етапу корпоративної стабільності.
Юрій Бойко: Дозволю собі припустити, що жодна енергосистема у світі не впоралась би і з половиною тих викликів, з якими ми маємо справу щоденно. Після кожного масованого обстрілу з’являється статистика, скільки ракет і дронів було спрямовано по об'єктах енергетики. Загалом — тисячі! А ми досі зі світлом! Є така стала фраза, але вона заграла новими фарбами в останні три роки: енергетика — базова галузь економіки. Це хребет, навколо якого все тримається, джерело стійкості інших галузей, наших військових, волонтерів, які активно їх підтримують.
Люди — це той ключовий фактор, завдяки якому ми сьогодні продовжуємо жити, працювати і впевнено дивитись у майбутнє. Не можна не згадати величезної заслуги менеджменту із забезпечення ключовим обладнанням в абсолютно безпрецедентній кількості. Подекуди люди сьогодні виконують роботу вчетверо швидше за регламентний час. Це коштує надзусиль, робота ведеться практично в цілодобовому графіку. За цих обставин дуже важливим фактором є забезпечення психологічної стійкості людей. Коли після чергового прильоту ракети знищується автотрансформатор, люди впродовж трьох тижнів працюють у цілодобовому режимі, відновлюють. А через дві доби знову приліт у той самий автотрансформатор, і треба все починати з початку. Ніхто рук не опустить, і робота буде все одно виконана, але коли це відбувається не вперше і не вдруге, надзвичайно важко підтримувати тонус, який дозволяє працювати в такому важкому режимі з належною віддачею.
Хочеться привітати країни Балтії з від'єднанням від російської мережі та вступом до європейської енергетичної родини, до цього вони йшли з 2008 року. Ми це зробили вчетверо швидше після вторгнення. При всій повазі до нашої ситуації, ніхто особливо на поступки йти не хотів, аби ми отримали дозвіл на синхронізацію з енергосистемою Європи, хоч перед тим ми здивували надзвичайно стійкою роботою в ізольованому режимі впродовж трьох тижнів. Ізольований режим роботи енергосистеми — найважчий, оскільки необхідно внутрішнім ресурсом збалансовувати попит і пропозицію, з підтриманням належних показників якості. Приєднання до європейської мережі відбувалося в умовах обстрілів і критичних пошкоджень обладнання, які призводили до раптових збурень. І диспетчери, і наша автоматика показали таку якість регулювання роботи енергосистеми, в яку європейці не вірили. Але ми були переконані у своїх силах.
Сьогодні сформовано величезний парк обладнання, який дозволяє робити заміни в разі критичних пошкоджень, які, на жаль, трапляються. Значна його частина розташована за кордоном, але в логістичний близькості, задля швидкої доставки до того об'єкту, який зазнав атаки.
Можу похвалитися: на 80% об'єктів є захист другого рівня, який дозволяє вберегти ключове енергообладнання на наших підстанціях від дронів і ракет із касетною бойовою частиною. Зрозуміло, від прямого влучання балістичної ракети це не врятує, але ще таких кейсів і не було, бо багато питань до точності російської зброї. Рідкісні випадки, коли стаються надзвичайно точні удари, але тут більше диверсійний елемент присутній, на жаль.
Якщо говорити про середньострокові плани, є досить амбітна ідея підвищення перетину пропускної здатності наших інтерконекторів із сусідніми країнами більше ніж у 2,5 раза. Єдине, що треба розуміти: це має відбуватися поступово і зважено, такі плани мають узгоджуватися з країнами-сусідами, аби не виникало ситуацій як з українським зерном. Цю електрику мають хотіти наші сусіди. Я впевнений, що в горизонті п’яти років, навіть із середнім рівнем форс-мажорів, ми повинні вийти на більший обсяг перетину.
Іван Герасимович: Наші газові компанії мають декілька джерел загроз, які нам заважають сьогодні зробити енергетичний сплеск. Ці загрози, як завжди, діляться на зовнішні та внутрішні. Зовнішні — зрозуміло, це загарбники, які прийшли на нашу землю і намагаються захопити її, знищити нашу державність. У нас у Харківській області є установка комплексної переробки газу. Це мінізавод, який очищує газ, що піднімається з надр. У жовтні 2023 року туди цілеспрямовано вилетіло сім шахедів, із них долетіло, правда, тільки шість, але, на жаль, усі шість влучили в цю нашу установку.
Чому вони знищували УКПГ? Тому що завдяки саме нашому підприємству газ надходив у харківське міське кільце і харків'яни отримували його у своїх оселях.
Друга історія, внутрішня, неприємна. Ви знаєте, що в Україні не вистачає газу. На думку експертів, сьогодні запаси у наших сховищах нижче тих меж, які би повинні бути в опалювальний сезон. Нафтогаз змушений закуповувати газ на європейських хабах, його ціна близько 600 доларів без ПДВ. Ціна того, що ми видобуваємо і продаємо на внутрішньому ринку, — близько 400 доларів, різниця у 200 доларів.
Питання дуже просте: чи могли ми забезпечити нашу країну газом настільки, щоб Україна не закуповувала його ззовні? Може, ми би взагалі могли видобувати більше газу для того, щоби постачати зокрема і нашим партнерам у Європі? Заспокоїти угорців зі словаками, які підіграють Росії, бо сидять на її газовій голці?
Наприкінці минулого року і на початку цього зупинили ліцензії декількох наших підприємств, які видобувають газ. Ми ще в листопаді говорили, що це нераціональне рішення.
Перед цим зупиняли підприємство в Харкові, держава втратила мільярди гривень податків і зборів, не був видобутий газ, не були наповнені сховища. Потім держава зробила правильні кроки, виправили ситуацію, поновили ліцензії. Ми почали працювати, вже міркували, як захищатимемо наші об'єкти від ракетних і шахедних атак. І тут нас знову позбавляють ліцензій.
Навіщо? Чи ті добрі люди, які приймають ці рішення, оцінювали, які це матиме наслідки для економіки держави, для українців?
Ми підкреслювали, що заходимо в зиму, в нас буде дефіцит, нам треба мати свій газ. На жаль, поки що нас не почули.
Це говорить про те, які у нас усередині країни механізми регулювання. У нас є прекрасні правоохоронні органи, спецслужби, які знають, як робити свою роботу. Але не треба робити так, щоб наслідком претензій до певної персоналії ставало закриття цілих підприємств. І сьогодні в нас є історія, коли публічній британській компанії Enwell, в якій ми є акціонерами разом з американськими інвесторами та європейськими громадянами, зупиняють ліцензію підприємства в Україні.
Чи наближає це нас до того часу, коли ми матимемо стабільну економіку? Мабуть, не дуже.
Якими є інвестиційні можливості в енергосекторі України на 2025 рік
Юрій Бойко: Передумови на ринку електроенергії, на мій погляд, уже зараз дозволяють працювати з цікавою для інвестора економікою. Треба сюди додати концепцію активного споживача, яка особливої реклами не потребує. Вона вже активно працює, реалізується велика кількість проєктів. За різними оцінками, до 600 МВт набуто в рамках цієї концепції. Ці проєкти часто мають термін окупності менше трьох років.
Ці кроки абсолютно безпрецедентні навіть для Європи. У нас і раніше було лояльніше законодавство в частині дозвільних процедур. А на сьогодні це практично режим відкритих дверей. Чому інвестиції не ллються потоком? Ключовий фактор — війна. Воєнні ризики, страх інвесторів заходити на територію, де ведуться активні бойові дії. Тим не менше, якщо пам’ять не підводить, тільки сонячної енергетики за минулий рік було збудовано близько 700 МВт. Потенціал України як енергетично привабливого місця вкладання коштів — величезний.
НЕК Укренерго минулого року провела три успішних конкурси, на різних для інвесторів умовах і під різні задачі для енергосистеми, регулювання частоти, відновлення втрачених потужностей. Було досягнуто зниження вартості анонсованих проєктів будівництва від 30 до 50% від порогової стартової ціни. Ми очікуємо на будівництво до середини осені цього року. Мені підказує інтуїція, що буде високий рівень реалізації таких проєктів. У Європі такої прибутковості вони не дають і близько вже багато років.
Що треба зробити для того, аби дійсно відбувся бум? Потрібно полікувати ринок у частині його ліквідності і рівня збору коштів, а як наслідок — оплати того товару, який вироблятиметься майбутніми електростанціями. Для цієї мети було напрацьовано багато цікавих ініціатив. Підписано президентом закон, який дозволятиме запроваджувати спеціальні рахунки для тих споживачів, які будуть носити статус захищених. Преференції в частині невідключення споживачів повинні балансуватись із зобов’язаннями по оплаті, хоча би в тих межах, в яких споживач може собі дозволити. Цей закон таку можливість запроваджує.
На виході в Міненергетики концепція так званого захищеного споживача, реалізація якої дозволить узагалі припинити нарощення боргів, зокрема на балансуючому ринку. Бо саме балансуючий ринок є індикативом здоров’я ринку і як наслідок — сигналом для інвесторів, що сюди можна приходити, тут можна працювати і впевнено почуватись із погляду захисту інвестицій.
Важливе, критичне питання — необхідність виходу НЕК Укренерго з технічного дефолту, в який ми потрапили в силу багатьох факторів, зокрема юридичного характеру. Йдуть важкі переговори з інвесторами в «зелені» бонди, які свого часу дозволили профінансувати операційну діяльність НЕК Укренерго та суттєво скоротити борги перед «зеленою» генерацією. У рамках реструктуризації державного боргу на компанії, які використовували фінансування під держгарантію, було накладено низку зобов’язань.
І маленький спойлер: НЕК Укренерго очікує заявки від потенційних інвесторів на будівництво нової генеруючої потужності з розподілом 200 на 500 МВт. 200 МВт — це для західних регіонів, крім трьох областей. Наявність нової генерації призведе до обмеження роботи двох великих атомних станцій, тому три області було виключено з переліку тих, де доречно будувати нову потужність. Центральна Україна та схід України отримали квоту в цьому пілотному конкурсі — 500 МВт. Укренерго не буде зупинятися, будемо продовжувати на регулярній основі цю роботу, поки не досягнемо відповідного темпу будівництва нової потужності. Є цікаві пропозиції, буде внесено зміни до поточної конкурсної документації, буде оголошено новий конкурс на ще цікавіших для інвестора умовах. Але про його завершення, швидше за все, будемо говорити наприкінці весни, можливо, у червні.
Наталя Бойко: Я вже кілька років аналізую енергомікси різних європейських країн із професійною цікавістю. І коли дивишся на політичні цикли прийняття рішень, то дуже багато речей виявляються відвертими помилками. Що я маю на увазі? Років п’ять-сім тому, коли ми їздили до Брюсселя на перемовини про інтеграцію українського енергосектору до європейського, в мене постійно було відчуття країни, що трохи відстає. Green deal, sustainable development, агресивний темп розвитку «зелених» секторів. Пільгове фінансування для сонця, вітру, активні загравання з воднем. А ми приходили зі своїми проблемами по балансу. Ми розуміємо, що вугільний сектор не рухатиметься в бік чистих технологій, напевно, недоцільно зараз ставити очисні споруди на вугільну генерацію. Треба заміщати маневрову генерацію. Сонце розвивається — державі складно в політичному контексті «зеленого» тарифу балансувати навантаження щодо оплати. І здавалося, що з одного боку ти хочеш вирішити прості енергетичні проблеми з будівництва нашого адекватного енергоміксу, який би при тому зміг мати експортний потенціал. А з іншого боку хотілося бути європейською країною і теж за столом гордо говорити про energy transition, energy mix, sustainable development.
Минули ці п’ять-сім років. Країна-агресор знищує наші потужності, ми працюємо з тим, що нам залишається, в умовах максимальної мобілізації ресурсу. А європейські країни починають наступати на свої популістичні граблі. Ті, хто розуміють певні тенденції, дивляться, куди рухається енергетичний мікс Німеччини, яка раптово, будучи такою сильною, крутою економікою, стає енергодефіцитною. І починає впливати на формування ціни в своєму енергорегіоні, фактично паразитувати на інших профіцитних енергетичних країнах, які робили менш популістичні енергорішення.
Тому в нас зараз дуже цікава точка. З одного боку Україна перебуває географічно в енергодефіцитному регіоні. Сектор нафти і газу не такий модний, як «зелений» водень, енергобатареї. Але це старий міцнячок, який ще 20 років розвиватиметься, прагматично й ефективно видобуватиме ресурс, на основі якого функціонуватиме і маневрова газова генерація, так звані газові пікери, і популярна зараз децентралізована генерація — невелика генерація, роздроблена по всій державі, яка даватиме можливість регіонам бути гнучкішими в покритті власних потреб. За рахунок цього постачатиметься газ для населення. На даному етапі, мені здається, ми вже можемо не називати сором’язливо газ перехідним паливом, як у green transition термінології, а просто говорити, що це нормальне паливо, не таке вже воно й перехідне.
Задача Нафтогазу — нарощувати видобуток газу. Моя особиста професійна мрія — почати бурити Чорноморський басейн, де в нас є кілька класних проєктів. Дивлячись на геологію, яку показує Румунія, потенціал фантастичний. Хотілось би, звісно, реалізовувати проєкти біля Кримського півострова. Щойно ми переможемо зло, я хочу, аби ми почали цей басейн ефективно бурити і це базове паливо максимально ефективно використовувати найближчі 20 років.
Завдяки тому, що Україна змінює світ і багато масок скинуто, дуже багато країн втратили енергоголку Росії, бо немає більше OPAL, Північного потоку-1, Північного потоку-2, навіть транзит через Україну вже зупинено. Багато країн потребують української сильної енергетики, потребують Україну як експортера і газу, і електроенергії. Плюс українські газові сховища, дійсно найбільші в Європі, теж ніхто не скасовував. Є абсолютно прагматичні проєкти з доставки LNG з того ж Гданська або навпаки, південними маршрутами, з перевалкою, свопом, загальним трейдингом із використання нашого ресурсу в умовах відсутності щоденної російської агресії та ударів по компресорах.
Водночас Нафтогаз, як і всі великі компанії, Shell, British Petroleum та інші, розглядає можливість напрямку декарбонізації. У НАК є портфоліо по відновлюваних джерелах енергії, тут і сонце з батареями, і вітер. Я, як представник держави в наглядовій раді і радник прем'єр-міністра, вважаю, що найлегший вхідний квиток для приватних інвестицій в українську енергетику — це досі сонце плюс батареї, вітер або пікери. Через окупність, часовий проміжок реалізації і здешевлення обладнання.
Дуже хочу, аби спрацювали всі ініціативи, з якими працює Укренерго, щодо реалізації спрощених правил підключення, дерегуляції, конкурсів, які будуть прозорими, зрозумілими і на які інвестори зможуть легко заходити з невеликим вхідним квитком. Бо тоді, коли інвестори зайдуть у менші проєкти, нам буде легше їх мобілізовувати на дорожчі, довгострокові проєкти. А зараз у нас, на жаль, виходить, що державі доводиться тягар балансування системи, великого маневрування, покриття ресурсу для населення брати на себе і структурувати енергетику з великою долею відповідальності. Я фанат приватних проєктів, я би хотіла, щоби в енергетиці було менше держави і більше приватників. У моєму ідеальному світі Нафтогаз не буде роботодавцем 100 тисяч людей, а буде трейдером, маркетмейкером, компанією, яка матиме певний сегмент ринку, але не нестиме відповідальність за вертикально інтегровані сегменти всіх енергоринків.
Україна — європейська держава вже зараз, Україна — це повноцінний класний гравець європейських ринків, вона має експортний потенціал. Просто, на жаль, зараз ми постійно перебуваємо в умовах відсутності адекватного доступу до фінансування. Тому що нам потрібно доводити, що ми не лише заслуговуємо мати доступ до європейського чи міжнародного фінансового ресурсу, але і що ми виживемо до дати, коли доведеться ці кошти повертати. А це не зовсім конкурентне середовище для того, щоби виборювати свого інвестора. Тому зараз військова агресія є певним блоком для залучення фінансування. Але, гадаю, наша стійкість, прагматизм і можливість приймати складні рішення дає нам дуже велику перевагу.
Що потрібно зробити для того, аби максимально розкрити потенціал енергосектору
Іван Герасимович: Щоби був енергетичний сплеск, потрібно мати гроші. Гроші прийдуть у країну тоді, коли будуть правила гри. Ми в січні у Лондоні зустрічались із нашими американськими партнерами, і вони сказали, що готові підтримати розвиток, але при наявності верховенство права!
А то зупинили, розблокували, знов заблокували… Ukrainian week був зараз у Вашингтоні, та ж сама історія. Американці готові заходити, вони хочуть нормальних правил гри як інвестори. Європейці готові також. Тому давайте створимо нормальну систему, нормальні правила, позбудемося або мінімізуємо корупцію, яка ще, на жаль, існує. І тоді ми створимо умови, аби люди прийшли з грошима і вкладали їх в енергетику, видобуток газу, все працюватиме.
Юрій Бойко: Верховенство права є абсолютною передумовою того, аби про щось говорити далі. Бо коли люди розуміють, що їхні інвестиції захищені, що вони працюють у зрозумілому правовому полі, решту технічних моментів можна обговорювати. Громадськість має допомагати відслідковувати прозорість процесів, щоб у правовому полі працювали суди, правильно обиралися судді по всій вертикалі судової гілки влади тощо. Я вважаю, страхування воєнних ризиків — це той фактор, який потужно підпер би цей процес.
Наталя Бойко: Дуже важливо, аби було менше популізму у площині обговорення енергетики. Я заходжу в фейсбук, дивлюся на те, як усі знають, скільки годин на добу в них має бути електроенергія, як піднімати газ безкомпресорним режимом із сховищ, або інші складні речі. Насправді є погані дні, незважаючи на всі неймовірні речі, які роблять енергетики, нам доводиться обмежувати споживачів і приймати непопулярні рішення. Та рівень ненависті, негативу настільки зашкалює, що створюється жорсткий тиск на енергетиків.
Щодо інвестицій, я абсолютно підтримую, що нам потрібні не просто прозорі правила гри, а стабільні, хоча б на відрізку п’ять-десять років. Нам потрібно доводити, що ми надійний партнер, як держава, як уряд, як державні компанії. Важливо, щоб ті хороші речі, які робилися попередніми командами, зараз не втрачались. Послідовність, стабільність процесів і передбачуваність і є ключем того, щоби ми отримували більше довіри. А довіра — це найважливіше в побудові довгострокових відносин.
