Що має робити новий прем'єр-міністр. Інтерв'ю з Айварасом Абромавичусом
Чужий, який працює на благо нової для себе цивілізації, — відповідний образ для опису кар'єри Айвараса Абромавичуса
Айварас Абромавичус — сьогодні бізнесмен, у минулому міністр економіки України, а в майбутньому, згідно з прогнозом американського аналітичного центру Atlantic Council, один з очевидних претендентів на посаду її прем'єр-міністра, — розповідає про те, що б він робив, якби і справді очолив уряд
П
осеред офісу компанії Агрорегіон, що належить Айварасу Абромавичусу, стоїть моторошна металева скульптура. Істота інопланетного походження, майже точна копія героя фантастичного блокбастера Чужий, озброївшись відбійним молотком, б'є в землю, немов трудівник Автодору.
«Хто це?» — перше запитання НВ Айварасу Абромавичусу, який практично влітає в офіс. Питання застає його зненацька, що з колишнім міністром економічного розвитку і торгівлі України трапляється рідко.має
Чужий, який працює на благо нової для себе цивілізації, — відповідний образ для опису кар'єри Айвараса Абромавичуса. У 2008 році литовський громадянин, по суті, чужий, бізнес якого розправив крила над Швецією, Росією і країнами Балтії, перебрався в Україну і став своїм. У 2014-му, після всіх потрясінь, які пережила країна, 38-річний підприємець прийняв українське громадянство і став членом Кабміну Арсенія Яценюка. Звідти він пішов рівно через 500 днів, втомившись боротися з оточенням президента Петра Порошенка.
«У мене і моєї команди немає бажання бути ширмою для відвертої корупції або слухняними маріонетками для тих, хто хоче у стилі старої влади встановити контроль над державними грошима», — заявив Айварас Абромавичус.
Тоді він повернувся у бізнес: аграрний — в Україні, девелоперський — у Латвії та інвестиційний — у всьому світі.
І ось підприємець повертається у велику політичну гру. Американський аналітичний центр Atlantic Council називає його серед найімовірніших очільників майбутнього уряду, згадуючи імена ще чотирьох: Владислава Рашкована, заступника виконавчого директора МВФ, Олександра Данилюка, в недавньому минулому — міністр фінансів України, Андрія Коболєва і Юрія Вітренка — обидва топ-керівники НАК Нафтогаз.
Чи стане саме Айварас Абромавичус прем'єр-міністром, ще не зрозумілно. Поки ж із початку липня його покликали на службу до Укроборонпрому головою наглядової ради.
Укроборонпром — грошове місце: торік організація відзвітувала про 3,5 млрд грн прибутку. І доволі брудна ділянка роботи, де доводиться розбиратися як із неефективністю виробництва, так і з традиційними формами саботажу бюрократії та навіть із темними корупційними справами, нитки від яких ведуть високо нагору, до найширших лампасів країни. Куди саме? Із цим ще доведеться розібратися.
— Востаннє ми з вами зустрічалися у лютому. І ви тоді мене приголомшили, запитавши наостанок: «Якщо переможе Зеленський, чи варто його підтримати?» Я відповів: «Варто, інакше підберуть інші». Тепер я хочу повернутися до тієї теми. Чому ви вирішили підтримати Зеленського?
— Насправді я прийняв рішення підтримати його після тієї зустрічі, коли побачив вперше на початку лютого. Напередодні організації зустрічей із західними партнерами і міжнародними фінансовими інститутами для кандидата у президенти Зеленського я запитував думку таких шанованих людей, як ви. Зондував ситуацію. З огляду на досвід інших країн, Литва, Словаччина, Словенія і багато інших дозріли до того, щоб сказати «ні» старим політикам. Ну, ось тепер [і тут] типова ситуація.
Вчора ми більше години обговорювали питання фінансового аудиту державного концерну Укроборонпром. Компанія декларує 3,5 млрд грн чистого прибутку, але заявляє: у нас немає 32,5 млн грн на фінансовий аудит. Абсурдна ситуація. Ми два роки вирішуємо, з яких джерел фінансувати недорогий аудит величезної компанії. У нашому концерні понад 130 учасників. Давайте у когось позичимо гроші. Відповідають: це неможливо. Давайте внесемо зміни до фінансових планів — теж неможливо. Ось всіх тих, хто кажуть «це неможливо», потрібно попросити більше не торкатися до управління державними структурами. Саме через такий підхід ми перебуваємо там, де перебуваємо.
— Ви мені зараз нагадали гасло студентів-революціонерів на паризьких акціях протестів у травні 1968 року: Будьте реалістами, вимагайте неможливого.
— Точно.
— Тепер я переходжу до гучного матеріалу, опублікованого Atlantic Council. Автор статті Мелінда Герінг робить припущення, що, найімовірніше, партія Слуга народу отримає на майбутніх виборах до Верховної Ради вирішальну частину місць у парламенті й вже починає розглядати потенційних кандидатів у прем'єри. Всього у списку п’ять осіб. На вас автор покладає надії щодо успішного реформування держсектора, реальної боротьби з контрабандою, корупцією, що дозволить державі заощадити до $12 млрд, а також відкриє доступ до ще $4 млрд позики від МВФ. Ви готові до такого повороту?
— Ця група людей — фантастичний набір дуже гідних колег. До них насправді можна додати ще кілька хороших, якщо керівники країни приймуть рішення, що ми схиляємося до кандидатури технократичного прем'єр-міністра. Наша країна ще ніколи не мала технократичного прем'єра. Переважно були політики і ставленики інших політиків. Якщо ми визнаємо, що перебуваємо не там, де хотіли б, то продовжувати призначення за старими принципами не має жодного сенсу. Потрібні радикально хоробрі кадрові рішення. Автор статті трохи забігла наперед, стверджуючи, що є ймовірність, що чаша терезів схилиться у бік технократа.
— Якщо Atlantic Council забіг наперед, то чому б і нам собі це не дозволити. Почну з мого улюбленого інтерв'ю, яке чотири роки тому я записав з Артуром Лаффером, професором Чиказького університету, колишнім радником 40-го президента США Рональда Рейгана. Він тоді мимохідь сказав: «Ви не можете мати сильну економіку з високими податками». Отже, якщо ви прем'єр, яка ваша податкова політика?
— Ось саме цієї миті очі й вуха багатьох напружилися.
— Я прихильник податку на виведений капітал. Я шість років жив у Естонії, і всі ці міфи, що він там неефективний або не спрацював, — неправда. Естонія чи не найкраща країна у світі з адміністрування податків. І там немає податку на прибуток. Естонці їздять по всьому світу, допомагають впроваджувати системи електронного адміністрування податків. Чому б найкращим фахівцям у світі, а я їх такими вважаю, не приїхати сюди і як консультантам допомогти і голові податкової, і голові митниці перейти до повністю електронних систем?
Я член наглядової ради Союзу українських підприємців (СУП). СУП виступає за ПнВК. У той же час Європейська Бізнес Асоціація та Американська торгова палата побоюються, що занадто несвоєчасне і швидке введення податку на виведений капітал, не погоджене з МВФ, може поставити під загрозу всю макроекономічну стабільність країни. МВФ на даному етапі цього не підтримує, бо поки ніхто з уряду не зміг представити реальні компенсатори тимчасових втрат у бюджетних доходах. Тому, коли зростання буде більшим, коли залежність від МВФ стане меншою, коли у нас буде чітка нова програма із МВФ, думаю, до розмови про податок на виведений капітал повернемося.
— Добре. Ви мені одну цитату Рейгана, а я вам іншу від нього ж.
— Давайте.
— «Уряд не може вирішити наших проблем, тому що уряд і є наша проблема». Немає нічого більш корумпованого і порочного, ніж уряд. Все відбувається саме звідти. Тому перше, чим вам доведеться зайнятися, — зібрати команду. Кого ви хотіли би бачити у новому Кабміні зі складу нинішнього?
— Їх небагато, але вони є. Насамперед це міністр фінансів Оксана Маркарова. Я вважаю, що на нинішньому етапі найбільша довіра іноземних інвесторів та міжнародних фінансових партнерів з усього уряду, з усього державного апарату — саме до неї. Це людина, яку всі б хотіли бачити у продовженні своєї справи. Я завжди маю дуже позитивну думку про Максима Нефьодова.
— Ну так, це ваша зірка.— Так, він сам собою зірка. Думаю, що ось ця ділянка, яку він для себе обрав, митниця, мегаважка. Це одна з найбрудніших ділянок, яка в разі успіху в реформуванні — а я не сумніваюся у цьому — матиме позитивні наслідки для країни, для бізнесу.
— На цьому список закінчений?
— Я вважаю, що є низка хороших керівників у держкомпаніях. А так, звісно, потрібні серйозні перестановки у Кабміні. Необхідно повністю змінювати керівництво Антимонопольного комітету, керівництво Фонду держмайна, НКРЕ. Ці три інститути — найважливіші для інвестиційного клімату.
— Які ваші перші кроки як прем'єра, аби виглядати переконливим?— Є кілька напрямів, які потрібно реалізувати якомога швидше. По-перше, це демонополізація. У нас є окремі галузі, штучно захоплені невеликою кількістю учасників, до того ж, невизнані монополіями. Це наслідок того, що Антимонопольний комітет у нас завжди був політичним інструментом. Друге — потрібно зайнятися земельним питанням.
— Гарне запитання.
— Залишатися у компанії шести або семи країн [де заборонено продаж землі] разом із Білоруссю, Кубою…
— Північною Кореєю.
—… Взагалі не хочеться. Агропромисловий комплекс розвивався б набагато швидше, якби була можливість купити землю. Одне з найважливіших завдань — якомога швидше призначити прогресивних людей на чолі держгеокадастру. Без цього ми продовжуватимемо чути ще п’ять років «це неможливо». Давайте візьмемо тих же людей із ProZorro і дозволимо їм робити з цим кадастром все, що вони вважають за потрібне. Я певен, вони зроблять найкращий держгеокадастр на блокчейні.
Можливо, щоб суспільство повірило у позитивний ефект від реформи, потрібно починати якомога швидше з якогось пілотного проекту — не на 100−300 га, а з серйозного пілотного проекту на тих же державних землях. Я прихильник того, щоб іноземцям на перших етапах не дозволяти [купувати ріллю]. У перспективі, років через десять, ціна на землю значно зросте. Я б хотів, щоб на цьому заробили українці. А потім через п’ять або десять років можна відкривати придбання всім.
У Литві теж спочатку іноземці не могли купувати землю. Зараз вже можна. Я нещодавно запитував: скільки іноземців торік купили землю? Мені сказали, що було два випадки. Загалом це [ринок землі] буде колосальним ресурсом для зниження процентних ставок, тому що банки нарешті отримають високоякісну заставу для довгострокового фінансування всіх секторів економіки. Ну і внаслідок, звісно, з’являться сільськогосподарські компанії, фермери, які вкладатимуть у землю.
— Я звільнив 50% співробітників — близько 700 осіб. І чекав, звісно, якихось масових демонстрацій. Не було жодної. Чому? Тому що вони розбіглися в інші міністерства. Це неправильний підхід, я вважаю. Ми занадто бідна країна, щоб платити маленькі зарплати. У державному секторі, з огляду на пакет нагальних завдань, зарплати недостатні, щоб залучити таланти з приватного бізнесу, конкурувати з ним. Єдина можливість — підвищити зарплати, скоротити штат.
— Нинішній штат Кабміну має ресурс для тотального скорочення?— Є безліч структур, які мають бути ліквідовані. Наприклад, аграрний фонд, який нічого спільного з якимось там регулюванням у позитивному сенсі цього слова не має. Закуповував і продавав роками продукцію у більшості випадків у фірм, наближених до керівництва. Основній масі учасників аграрного сектора навіть на думку не спадало мати якісь відносини з аграрним фондом.
— Ще одна больова точка — половина бізнесу працює в тіні. В аграрному секторі ця цифра ще жахливіша. Алекс Ліссітса, президент Українського клубу аграрного бізнесу, сказав, що з 4 тис. агрокомпаній тільки 100 працюють набіло. Тобто 3,9 тис. — насіро, начорно або якісь інші непристойні кольори. Зарплати на 50% платять у конвертах, що послаблює державу страшенно. Що можна зробити, якщо говорити про швидкі заходи?
— Детінізація — взагалі найважливіша тема. Вона йде одразу наверх. Є компанії в сільському господарстві, які все за готівку купують і продають. Від цього держава не отримує жодного прибутку. Важко звинувачувати цих людей: підприємці ледве кінці з кінцями зводять. Потрібно йти шляхом зниження рівня податків і далі, доти, поки, як-то кажуть, обманювати державу буде невигідно економічно.
— Як у вас просуваються справи з вашим бізнесом у Прибалтиці? Ви зводите там великий будівельний проект. Розкажіть про нього.— Це проект у Ризі практично на 400 млн євро, він є найбільшим девелоперським проектом у країнах Балтії. Готель на 317 номерів і офісний комплекс класу, А до 200 тис кв. м. Реалізація проекту розрахована на вісім років. Я ініціював його два роки тому, інвестував сам і ще запросив інвесторів із країн Балтії, Швеції, Данії.
— Чи можна повторити такий проект в Україні?
— В Україні теж є успішні девелоперські проекти. Але різниця дуже велика. Там подібні проекти базуються на нижчій маржі з довшою окупністю. Інвестори більш довгострокові, але все це компенсується за рахунок дешевого банківського ресурсу, який, на жаль, досі недоступний в Україні. У західному світі, зокрема країнах Балтії, не все має відбуватися за гроші акціонерів. Частина успіху проекту — в оптимальній структурі капіталу, де банківські позики складають до 70%. Тому успіхи цих країн забезпечені стабільною банківською системою, 90% якої належить скандинавам. Приватні особи отримують під житло кредити від 1% до 2,5%, і навіть девелоперські компанії себе фінансують відсотковими ставками від 2% до 4%.
— Тобто подібний проект в Україні неможливий?
— Поки що ні. До того, поки довіра до банківського сектору не зросте. У нас було багато банків, які створювали винятково для виведення коштів.
— Нацбанк вже вивів ці банки з системи.
— Так. Але в тих банках, які залишилися, портфель поганих кредитів ще дуже великий. Велика кількість поганих кредитів — це несумлінні позичальники, які від початку вирішили, що борги платять тільки боягузи. У будь-якій скандинавській країні подібне неможливо: людина, яка обдурила банк або своїх партнерів, перетворюється на соціального вигнанця. А у нас це кум, сват, друг. Занадто висока толерантність у суспільства до такої поведінки.
— Останнє запитання: Приватбанк, як бути з ним? Його націоналізували. Колишні власники Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов вимагають повернути їм їхню власність. Це тест на нашу толерантність до брудних справ.
— Програш держави в суперечці з колишніми власниками матиме колосальні негативні наслідки для нашої країни. І в разі якихось фінансових компенсацій із державного бюджету на адресу колишніх власників, автоматом призупинять фінансову підтримку як МВФ, Європейський Союз, так і всі інші донори по ланцюжку. Президент уже сказав, що завжди стоятиме на боці держави. Я абсолютно впевнений у цьому.
Щоб дізнаватися всі останні новини проекту Час змін з НВ, долучайтеся до нашої групи в Facebook.
