Нова забудова викликає спротив: Шість принципів, щоб повернути довіру містян

Створюйте місця, де хочеться затримуватися — і не лише на території ЖК. Будівля не висить у вакуумі - вона взаємодіє з містом. Закладайте в проєкт доступні, якісні й різноманітні паблік-спейси, щоб покращити цю взаємодію.

Люди і їх потреби — унікальні. Передбачайте різноманітні архетипи пабліків для різних сценаріїв використання. Площі, променади, пішохідні фонтани, амфітеатри, парклети, ніші-закутки (urban nook). Місця випадкових зустрічей, соціалізації, усамітнення, тихого чи активного відпочинку — для двох, для компанії, для самітників, для екстравертів і для інтровертів. Це додана якість, якою ваш обʼєкт може збагатити місто.

Повертайте людський масштаб. 3−8 поверхів — ідеальна міська поверховість. Але співмасштабності можна досягти навіть при щільній багатоповерховій забудові. Ванкувер відомий як одне з найкомфортніших міст планети, хоч і забудований переважно хмарочосами.

Підхід отримав назву на честь міста — «ванкуверизм». Високі, стрункі вежі стоять на 3−6 поверхових будівлях-стилобатах і «втоплені» вглиб ділянки відносно лінії забудови вулиці. Пішохід сприймає забудову як комфортну середньоповерхову, завдяки виділенню і деталізації нижніх поверхів.

Створюйте «кімнати без стелі». Співвідношення висоти будівель до відстані між ними може зробити вулицю затишною — або ворожою. Люди відчувають себе в комфорті й безпеці у компактних просторах. Ідеальна пропорція висоти будівлі до ширини вулиці - 1:1, 2:1.

Формуйте фронт вулиці. Зазвичай, проєкт створюється у вже існуючому середовищі. Поважайте його. Вулиця має свою блакитну лінію (поверховість), червону лінію (лінію забудови), парцеляцію фасадів (відстань між елементами). Нова будівля може стати обʼєднуючим елементом для оточення — а може його зруйнувати.

Деталізуйте фасад — а надто, перший поверх. Плаский фасад без деталей змушує нудьгувати й перетворює вулицю на відчужений транзитний простір. Біля нудного фасаду не хочеться затриматися, бо оку нема за що зачепитися.

Цього можна уникнути, створюючи гру світла і тіні, працюючи з деталями фасаду — а також фактурами і текстурами матеріалів.

Вулиця — не залишок після будівлі, а головна сцена міського життя. Створюйте умови для перебування людини. Безбарʼєрні хідники, насичене озеленення, вуличні меблі, активні фасади — все це пожвавлює міське життя і робить містян щасливішими. Жваве міське життя вигідне для людини, для міста і для бізнесу.

Принципи комфортного середовища одні й ті самі для Лондона і для Києва. Для девʼятнадцятого і двадцять першого сторіч. Це, актуальні й сьогодні, позачасові правила людиноцентричності. Архітектор Крістофер Александер назвав їх «якістю без назви». В роботі «Мова шаблонів» він викладає їх 253-ма патернами, готовими до застосування. Вони ж описані й урбаністом Яном Гейлом.

Містяни вороже сприймають нову забудову, бо мають негативний досвід останніх кількох десятиріч. Вони протистоять сучасному, бо очікують продовження тренду на архітектуру без доданих якостей. Аби змінилося їх ставлення, потрібно змінити тренд.

Як часто в Києві зʼявляються обʼєкти, що пропонують містянам щось більше за житлові чи комерційні площі?

Місто, зі свого боку, могло висувати забудовникам умову — створювати додану якість для містян. Залежно від локації, масштабу будівництва і потреб району, адміністрація могла б зобовʼязувати девелопера створити/реконструювати парк, сквер, облаштувати площу, зробити благоустрій вулиці чи іншу «точку тяжіння» для містян. Для цього, звичайно, місту потрібен дієвий механізм і повноваження впливати на власну долю.

Сучасна забудова буде прийматися так само позитивно, як історична — коли почне враховувати людину і місто. Від цього вона не стане менш прибутковою — а репутаційні збитки забудовників зміняться на довіру з боку громади.