alt
7 карток

Транзит і санкції. Чому Україна і Росія домовилися про новий контракт, і що може перешкодити його підписанню

23 грудня 2019, 19:37

Україна і Росія після переговорів про продовження транзиту російського газу в Європу через українську газотранспортну систему, що тривали 1,5 роки нарешті знайшли точки дотику. Не виключено, що таке стрімке просування стало результатом зустрічі в Парижі двох президентів: Володимира Зеленського та Володимира Путіна. Вже минулої п’ятниці було оголошено про підписання в Мінську Протоколу, в якому зафіксовано майже всі умови, на яких транзит буде продовжений. Сторонам залишилося погодити деталі, в яких ховається диявол.

НВ Бізнес розбирався, чому все сталося так стрімко, яких елементів мозаїки ще не вистачає і до чого тут санкції США, які затвердив Дональд Трамп.

1

Як транзит працює зараз і чому він опинився під загрозою?

Чинний до 31.12.2019 договір про транзит російського газу в європейські країни через територію України був укладений в 2009 році. Документ, підписаний НАК Нафтогаз України і Газпромом. Згідно з контрактом, російський «Газпром» взяв нас себе зобов'язання щорічно транспортувати газотранспортною системою (ГТС) України не менше 110 млрд куб.м природного газу.

Однак це зобов'язання жодного разу не було виконано.

Транзит російського газу через ГТС України в 2009 -2018 рр., млрд куб. м

2018

2017

2016

2015

2014

2013

2012

2011

2010

2009

ВСЬОГО

86,774

93,457

82,2

67,079

62,197

86,125

84,261

104,19

98,6

95,825

Дані: Міненерговуглепром, Нафтогаз України

Вартість транзиту на 2009 рік становила $1,7 за прокачування 1000 куб.м газу на 100 км. Після цього вона повинна була регулярно переглядатися в залежності від ціни блакитного палива. У 2019 середній розмір цієї ставки буде на рівні $2,61. В результаті, в поточній ситуації Нафтогаз України отримував від Газпрому близько $3 млрд на рік за послугу транзиту.

2

Арбітраж в Стокгольмі - чи варто було відмовлятися від позову в $12 млрд?

Саме через те, що Росія не виконувала умови контракту, українська сторона звернулася до Стокгольмського арбітражу з вимогою компенсації, а також перегляду тарифу на прокачку газу.

Загальна позовна сума Нафтогазу до Газпрому щодо перегляду тарифу становила близько $12 млрд. Істотну частину з яких було реально відсудити. Адже в лютому 2018 року той же Стокгольмський арбітраж прийняв рішення на користь Нафтогазу України за іншим позовом про транзит. І частина аргументів в новому суді резонували з переможним арбітражем. Тоді українська сторона відсудила близько $4,7 млрд, з яких мала отримати грошима приблизно $2,6 млрд. З урахуванням штрафних санкцій вони на сьогодні перетворилися майже в $2,9 млрд. Але Газпром, хоч і зарезервував цю суму на своїх рахунках, не перераховував її. Росіян не злякало те, що Нафтогаз зайнявся пошуками по всьому світу активів Газпрому, які можна було б заарештувати і примусово стягнути в рахунок погашення заборгованості.

Втім, високопоставлені джерела НВ Бізнес в Нафтогазі України на умовах анонімності визнавали, що відсудити всі $12 млрд від другого позову було б дуже складно. Вони називали як ймовірний виграш суму $6-8 млрд. Але реально стягнути всі суми було набагато складнішим завданням.

Крім того, Антимонопольний комітет України (АМКУ) оштрафував Газпром на 172 млрд грн (близько $7,3 млрд за поточним курсом). І це рішення підтверджено всіма судовими інстанціями аж до Верховного Суду.

Сторони переговорів в Берліні і Мінську домовилися, що Україна добровільно відмовиться від всіх цих претензій. Контракт майже отриманий. Але в досягнутих домовленостях є сюрпризи.

3

Хто і чому підписав новий транзитний контракт?

Якщо договір від 2009 року був підписаний між Нафтогазом України і Газпромом, то в цьому році очікувалося зміна складу підписантів. Річ у тому, що Україна взяла на себе зобов'язання імплементувати правила третього енергопакета ЄС. Це передбачає поділ функцій видобутку, транспортування, зберігання та продажу газу. Зараз цим всім займається сам Нафтогаз і його дочірнє підприємство Укртрансгаз.

Топ-менеджери НАК відкрито визнавали, що не особливо хочуть займатися транзитом газу і з задоволенням передадуть ці функції комусь іншому. А участь виконавчого директора Групи Нафтогаз Юрія Вітренка в переговорах пояснювали необхідністю завершити справи по арбітражу в Стокгольмі.

Після довгих дискусій всередині України в листопаді цього року був прийнятий закон про анбандлінг (відділення) ГТС. Для продовження транспортування газу за європейськими правилами, Україна створила нову компанію-оператора ГТС. АТ Магістральні газопроводи України (МГУ) фактично належить Міністерству фінансів України, але не має активів. Також створено ТОВ Оператор газотранспортної системи України (ОГТС) - «дочка» Укртрансгазу і «внучка» Нафтогазу. З 1 листопада 2019 роки їй належить газотранспортна система. А саме ТОВ буде передано МГУ з 1 січня 2020 року.

Така схема дозволяла уникнути зайвих складнощів з Газпромом і виключити зі схеми транзиту Нафтогаз України.

Але Протокол, опублікований українським Кабміном за підсумками переговорів в Мінську, показав, що НАК залишається в грі.

4

Чому Нафтогаз України й надалі братиме участь в транзиті?

Для продовження транзиту з 1 січня треба укласти три нові контракти. Високопоставлений співрозмовник НВ Бізнес в Нафтогазі України говорить, що це повинні бути договір про приєднання Газпрому до ГТС України, договір зі Словаччиною про приєднання нового оператора української ГТС до європейської системи і договір на транзит газу територією України.

І якщо з приєднанням проблем не повинно виникнути, то транзитна угода викликає питання у всіх сторін. Справа в тому, що це типовий договір, затверджений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП). «Там є ряд положень, які сильно не подобаються Газпрому», - говорить співрозмовник НВ Бізнес в Нафтогазі, уточнюючи, що вони не подобаються всім сторонам. Але для внесення змін по процедурі необхідно час - кілька місяців. Їх немає. При цьому ніхто не може пояснити чому НКРЕКП не внесла потрібні правки завчасно.

Ймовірно, для того, щоб згладити можливі політичні ризики, в Мінську домовилися залишити в схемі транзиту Нафтогаз. Саме НАК укладе транзитний договір з ОГТС і стане посередником-буфером. А між Нафтогазом України, який названий компанією-організатором, і Газпромом "підпишуть транспортну угоду (контракт на транзит газу)". НКРЕКП протягом 2020 року внесе зміни до типового договору, і він буде перепідписаний сторонами без змін в конкретні домовленості.

5

Що станеться після 1 січня?

Аж до минулої п'ятниці всі готувалися до найгіршого сценарію. За даними НВ Бізнес, Російська Федерація навіть повідомила українську сторону, що вранці 1 січня 2020 року транзит газу буде зупинений.

Але в мінському Протоколі зазначено, що при виконанні певних умов транзит збережуть на 5 років. З можливістю пролонгації контракту ще на 10 років. У 2020 році Росія відправить до Європи через українську ГТС не менше 65 млрд. куб. м газу. А з 2021 року цей обсяг скоротиться до 40 млрд куб. м. Раніше в Нафтогазі заявляли, що прокачування саме цього обсягу є порогом рентабельності для ГТС України.

Але єдина ключова умова «пакетної» угоди, яка поки не відома - тариф за прокачування. Сьогодні російський віце-прем'єр Дмитро Козак заявив, що ціна буде незмінною 5 років і низькою. У протоколі йдеться, що тариф повинен бути конкурентним. А конкурувати є з ким, але про це трохи далі.

Які додаткові умови, під якими поставили підписи представники української і російської сторін?

Росія до кінця року заплатить реальні $2,9 млрд, програні в Стокгольмі в арбітражі. А Україна відмовиться від всіх інших претензій, пов'язаних з контрактом 2009 року. І від транзитного позову на $12 млрд, і від $7,4 млрд штрафу АМКУ.

Якщо все це станеться, транзит не зупиниться на жоден день. В іншому випадку, як упевнені в Нафтогазі, є ризик, що Росія все ж має можливість призупинити транзит на перший квартал 2020 року.

Чи замерзне Європа? Скоріше за все ні. Весь 2019 рік Газпром активно накачував природний газ в європейські газові сховища. Цих запасів на зиму 2019/2020 рр. точно вистачить. Більш того, в разі проблем з українським транзитом спотові ціни на газ в Європі можуть навіть зрости на 20-30%.

Але у росіян в будь-якому випадку немає іншого виходу, крім як відновити транзит якомога швидше. В іншому випадку Газпром ризикує втратити європейський ринок, на який влітку почнуть активно заходити постачальники зрідженого природного газу (LNG) з Близького Сходу і Північної Америки.

Другий фактор, що вплинув на готовність РФ до компромісу, схоже, теж знаходиться в США.

6

Чи може Росія обійтися без транзиту газу через Україну?

В той же день, коли Україна і Росія домовилися і підписали Протокол в Мінську, відбулося ще одна важлива подія. Президент США Дональд Трамп підписав оборонний бюджет, в якому передбачена військова допомога Україні і санкції проти компаній, що беруть участь в будівництві магістрального газопроводу Північний потік-2.

Чому це важливо?

Технічно українська ГТС може щорічно прокачувати до Європи до 146 млрд куб.м природного газу. Але за останні 10 років цей показник майже ніколи не перевищував 90 млрд куб.м. Це дає велику валютну виручку Україні і, за словами керівництва Нафтогазу є додатковою страховкою від повномасштабних бойових дій на території України.

При цьому Газпром з початку 2010-х побудував або будує кілька нових масштабних газопроводів в обхід України: Північний потік, Турецький потік і Північний потік-2.

Турецький потік, який прокладений по дну Чорного моря, з'єднує Росію з Туреччиною і далі з країнами Південної Європи. Його річна потужність - 31,5 млрд куб.м. Росіяни вже почали його заповнювати газом.

Потужність кожного з Північних потоків - 55 млрд куб.м. Вони прокладені по дну Балтійського моря і з'єднують Росію безпосередньо з Німеччиною. І якщо перший з потоків вже працює, то будівництво другого затягнулося, хоч і знаходиться на завершальній стадії. Без нього Газпром не може на 100% обійтися без послуг України.

Американські санкції не дозволять його завершити, тому що у Росії немає власних технологій з прокладання труб по дну моря на такій глибині. А європейські підрядники (Норвегія, Італія, Швейцарія) навряд чи захочуть сваритися з США. Уже сьогодні судна швейцарської компанії Allseas залишили Балтійське море.

7

У чому ризики, і що може піти не так?

Всі три сторони - Україна, Росія і Європейський Союз - вже заявляли про інтерес до збереження транзиту газу по українській ГТС. У кожної зі сторін свої причини. І схоже, що ситуація підійшла до логічного завершення. Але в мінському Протоколі закладено кілька моментів, які можуть зруйнувати всю схему, до якої, напевно, доклали руку президенти України і Росії - Володимир Зеленський і Володимир Путін.

Наприклад, серед підписантів немає представників АМКУ, який повинен відкликати свої претензії до Газпрому. Але ж вже пройдені всі суди і відмова від такого істотного штрафу - це політичне рішення, про яке можуть в будь-який момент згадати політичні опоненти і ті, хто прийде до влади після Зеленського і його команди.

До того ж все має відбутися в дуже стислі терміни. І будь-яке зволікання може призвести до нової «газової війни» вже через 9 днів.

Фото: Ian Langsdon Pool via REUTERS

Радіо НВ