Чому росіянам важлива Одеса? Топ-менеджер морських портів України відповідає на запитання і називає вражаючі цифри зернового експорту

Особливо обстріли посилилися після їхнього [росіян] виходу із зернової ініціативи [19 липня 2023 року]. Вони як із ланцюга зірвалися. Тоді вони стали дуже масовано атакувати Дунайський кластер. Тому що на початку війни, коли шість місяців усі порти були заблоковані, основний вантажний потік на себе взяв Дунайський кластер — наші три порти Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ. І там бізнес добре розвивався. Ну і росіяни, спостерігаючи, як це ефективно все працює, почали дронами і ракетами масовано атакувати. І руйнували там зерносховища, і в судна влучали, і у вантажівки, і гинули водії цих вантажівок.

І потім зміщений був акцент сюди, у Велику Одесу. Ми так називаємо ці три порти — Південний — найбільш глибоководний порт України, Одеський, ну, і Чорноморськ. У Південний нещодавно (19 квітня) потрапили у великий масляний термінал. Він горів тут кілька днів. Загалом, на сьогодні вже понад 40 разів атаковано наші портові потужності.

— На ваш погляд, чому так для них так важлива Одеса?

 — 95% усієї глобальної світової торгівлі відбувається морем. Усе, що ми перед собою бачимо, чим користуємося, все це доставлено суднами. Ні літаками, ні машинами, ні залізницею. Ми виробляємо багато агропродукції, багато продукції гірничо-металургійної галузі. Для того, щоб усе це вивезти, потрібні порти. Одне велике судно, навіть не найбільше, 100 тис. тонн, це як 5 тис. вантажівок, а до них 5 тис. водіїв. Так ось Бог розпорядився і нам дав таке прекрасне географічне розташування, що ми з'єднуємо північ із півднем, схід із заходом, маючи велике прекрасне узбережжя, величезну кількість портів.

До війни в Україні було 18 портів. П’ять вони окупували в Криму. Потім з початку цієї повномасштабної агресії ще чотири: Маріуполь, Бердянський, Херсон і Скадовськ. Але Херсон ми відвоювали. Ми, на жаль, зараз не можемо використовувати Миколаївський регіон, тому що там дуже близько військові дії. Коли тільки почалася повномасштабна агресія, вони заблокували наш флот. Тут стояли їхні десантні кораблі, ракетні. Але потім, завдяки зусиллям наших військових, був потоплений російський флагман — крейсер Москва. Потім з’явилися морські дрони, і ми їх відсунули. Але зараз вони з Криму ракетами, шахедами обстрілюють нас [Одесу й область] практично щоночі. Саме тому що порти мають виняткове значення для економіки України. Виняткове!

— Якщо це так, якщо це настільки важливо для виживання України, як ви вважаєте, чому тоді порти досі не прикриті силами ППО? Чи є у вас надія, що скоро порти все ж прикриють? На чому базується ця надія?

 — На голосування американського парламенту і сенату [допомога в розмірі $61 млрд], і намір якнайшвидше підписати американську допомогу [президент Джо Байден підписав цей пакет 24 квітня]. Отже, надходитиме і зброя, і боєприпаси, і засоби ППО. Я дуже сподіваюся, що ми будемо захищені.

— Нещодавно ви у себе на сторінці у Фейсбуці написали: «7 місяців без Раші. Майже вдвічі ефективніше».

 — Так, це за результатами нашого зернового коридору.

— Ось уже минуло вісім місяців після виходу Росії із зернової угоди. Який вигляд ефективність має на цей момент?

 — 41,1 млн тонн уже експортовано нашим гуманітарним український коридором. Ще тиждень до кінця квітня, а ми вже 41,1 млн зробили.

— З чим це можна порівнювати, щоб зрозуміти — це багато чи мало?

 — Можна порівнювати, припустімо, із зерновою ініціативою в Стамбульських рамках. Тоді за рік (2022/2023) було вивезено всього 32,8 млн тонн [агропродукції. У рамках Зернової Ініціативи експортували тільки зернові вантажі]. А зараз рахуємо за неповні 8 місяців — 41,1 млн тонн [агропродукції плюс інші види вантажів]. Тобто набагато ефективніше. Ми зараз [перевозимо через порти] приблизно 75−80% від довоєнного періоду [агропродукції. У 2021 році Україна експортувала близько 50 млн т агропродукції]. Ми добре йдемо.

І є відповідь на питання, чому це так. Тому що тоді РФ штучно створювала нам перепони [коли згідно з угодою, мала право на інспекцію кожного корабля]. Вони замість півгодини проводили інспекції по три-чотири години. Інспектували не просто трюми, а й список членів екіпажу. Навіщось перевіряли корабельні запаси, головний двигун тощо.

— Саме це ви мали на увазі, коли написали у себе у Фейсбуці, говорячи про Росію — «краще без них»?

-Так, звісно. І взагалі, зовсім без них — ще краще. Це ніби прихований сенс цієї фрази. Краще без них в експорті зернових і краще без них, тому що ми б не втрачали наших синів, доньок на війні і мільйони наших громадян, дружин, дітей не були б змушені тікати за кордон. Це я мав на увазі.

— На сьогодні бюджет АМПУ дефіцитний чи профіцитний?

 — Завдяки роботі нашого коридору ми почуваємося більш-менш.

— Більш-менш, це профіцит чи все ж таки маленький дефіцит?

 — Ні, це профіцит.

— Це доволі цікаво, бо лише рік тому ви говорили, що бюджет компанії дефіцитний.

 — Напевно не рік тому, а два. Тому що тоді, коли шість місяців порти були заблоковані, взагалі доходів не було.[2022 рік вийшов для АМПУ з чистим збитком 497 млн грн, а 2023-й приніс чистий прибуток 816,6 млн].

— У середині квітня порти Дунайського кластера і так званої Великої Одеси відвідала делегація міжнародної морської організації. З яким прицілом і на який результат розраховуєте?

 — У нас є стратегія, короткострокова і середньострокова. Зараз на Дунаї споруджують близько 20 нових терміналів. Тобто бізнес будує, вірить у цю опцію, і інвестує туди гроші. Це і внутрішній, і міжнародний інвестор. Внутрішній такий як Нібулон. Вони і агро-, і транспортна, і судноплавна компанія. Кернел — теж внутрішній інвестор. Є й іноземці, які там будують.

Друге джерело інвестування — наша взаємодія з міжнародними партнерами. Такими як Світовий Банк, USAID, японська агенція JICA, Buffett Foundation тощо.

Наприклад, ми зараз гостро потребуємо лоцманських катерів. Наші лоцманські катери вже у поважному віці. Навантаження було величезне на Дунаї, і нам не вистачало катерів. І ось нам французька асоціація Дюнкерка подарувала лоцманський катер. Безкоштовно. USAID будує нам ще три таких катери. Скоро будуть ходові випробування одного з них. А ці катери десь $2−3 млн коштують кожен.

І як підходить до проєктів USAID? У них же немає в політиці придбання того, що було у вжитку. Вони вибрали верфі, які це роблять, замовили, дали передоплату. Перший [лоцманський катер] буде в середині травня. Два інші - до кінця року.

Другий момент — це енергетична криза. Вони (росіяни) били по всіх підстанціях, відключали, зокрема, і порти. Японці подарували нам потужні дизель-генератори. Причому вони змонтовані на вантажівках, на МАНах. Тобто вони мобільні. Якщо що, можна послати в будь-яку точку, він швидко підключається. Для нашої однієї з філій повністю закривається її потреба.

Будівельна техніка. Щоб розгрібати завали, потрібні екскаватори. Ми відповідаємо за екологію в портах. Бороні боже розлив. Це наша головна відповідальність. Нам потрібен спеціалізований флот. Який збирає розливи [нафти], локалізує, фільтрує. Потрібні днопоглиблювальні судна. Тому що це одне з наших основних завдань — підтримувати паспортну глибину в портах. Щоб туди судна відповідних розмірів могли заходити. А цієї техніки просто немає навіть на ринку. Хочеш купити? Треба замовляти на верфі. Ось ми цю тему розвиваємо з партнерами. Щоб вони нам профінансували або купівлю, або будівництво днопоглиблювальної техніки.

— Зараз, не те що б я хотів вас запитати, а хочу саме передати вам запитання від мого товариша. Він так і сказав мені: запитай, будь ласка, про Херсонський порт: його вже неможливо відновити ніколи? Мене спантеличило слово — ніколи, але я все ж таки саме так і запитаю. І що передати моєму товаришеві?

 — Передайте йому, що ми все відновимо. Херсонський порт обов’язково відновимо. І він буде кращим, ніж був. Зараз його неможливо відбудувати, тому що він на лінії вогню. Зараз навіть важко адекватно оцінити, що там сталося. Туди потрібно послати інспекцію, яка буде все аналізувати. Але це ж пов’язано з ризиком для життя. Але ситуацію, наскільки ми можемо, ми там контролюємо.

— Я уточню. Можливо, він мав на увазі не військові ризики, а технологічні, плюс до того, це колосальні кошти.

 — Дивіться, ці ж порти, вони ж ще й у концесії. Херсонський порт у концесії. Тобто, там є іноземний концесіонер, який його взяв у концесію. І після війни 100% він буде далі продовжувати виконувати свої концесійні зобов’язання.

Але Херсон і Миколаїв — це найважливіші елементи експорту зернових України. Що робила держава всі ці роки? Ми знімали вантажі з автодоріг, із залізничних доріг і переміщали на Дніпро. Дніпро — річка, це найекологічніший, найдешевший, найефективніший транспорт. Усі вантажі з верхів'я Дніпра спускаються вниз баржами і там перевантажуються на морські судна. Тому цей регіон брав на себе 40% експорту зернових.

Будували елеватори вздовж Дніпра. Туди фермери, агрохолдинги звозили вантажі. Вони будували свій флот і розвивали цю тему. Це найважливіший елемент. Тому ще раз: Херсон обов’язково буде відновлений. У цьому немає жодних сумнівів. І вже, звісно, він буде відновлюватися в новому, технологічному баченні.