Співавтор: Володимир Романчук, молодший лейтенант запасу військової служби правопорядку, юрист Юридичної групи LCF.
Серед пільг пропонується, наприклад, звільнення від податку на прибуток (за умови реінвестування коштів) або ж звільнення від податку на землю та нерухомість (за умови використання у виробництві).
Трохи екскурсу в історію. У липні 2022 року українські ЗМІ повідомляли про дефіцит у росіян засобів повітряного нападу для масштабних ракетних ударів по Україні. Вирішенням, разом із масштабуванням виробництва ракет, стало придбання агресором в Ірану технологій виробництва ударних БПЛА дальньої дії. У вересні 2022 року до повітряного простору України увійшли перші передвісники майбутнього повітряного терору в кількості 4 одиниць, які в ЗМІ через характерний звук роботи двигуна зверхньо та іронічно були названі «мопедами». А 1 червня 2025 року ворог за одну ніч випустив 427 БПЛА різних типів, що уразили лікарні, пологові будинки та інші об'єкти у 6 областях України. Згодом, в липні, президент повідомив, що росіяни зможуть запускати до 1 000 БПЛА на добу.
Збільшення кількості об'єктів повітряного нападу більш ніж на 100% за місяць та на 25 000% за три роки пов’язане з функціонуванням особливої економічної зони промислово-виробничого типу «Алабуга» — це 4 000 гектарів Єлабузькому районі Татарстану. Вже станом на 2019 рік «Алабуга» приносила окупантам 59% загального виторгу усіх особливих економічних зон, наразі ж в ній розташоване ще й виробництво ударних БПЛА дальньої дії рф — десятки цехів, складів, лабораторій та дослідницьких комплексів. Федеральний закон рф «Про особливі економічні зони» надає резидентам таких зон низку податкових, митних та організаційних преференцій:
- Резиденти звільняються від сплати податків на майно, землю і транспорт
- Ставка податку на прибуток для резидентів встановлена на рівні 2% замість звичайної ставки 15%
- ПДВ та ввізне мито не сплачуються при імпорті обладнання й товарів на територію
- Імпорт обладнання й сировини резидентами зони здійснюється без сплати митних зборів та ПДВ
- При експорті продукції, виробленої з імпортованих або місцевих товарів, митні платежі та ПДВ не стягуються
Аналізуючи очевидно ефективний досвід ворога з масштабування військового виробництва, в додаток до прийнятого закону про внесення змін до Податкового кодексу, Верховна Рада розглядає низку законопроєктів із внесення змін до Митного, Бюджетного, Кримінального (КК) та Кримінального процесуального (КПК) кодексів, що мають створити в Україні особливі економічні кластери воєнного часу — зони Defence City для виробників озброєння та боєприпасів.
Варто зазначити, що більшість із них копіює положення російського закону «Про особливі економічні зони» двадцятирічної давнини, але при цьому містять низку новаторських порівняно з російським законодавством пропозицій — зокрема, в царині мита та податків:
1. Можливість релокації підприємств ОПК — право підприємств подати заяву до Міноборони про перенесення виробничих потужностей за рахунок державного бюджету. Віримо, що релокація відбуватиметься в порядку повної секретності для покращення інфраструктурних аспектів виробництва, а не слугуватиме інструментом остаточного вивезення за кордон підприємств за державний кошт. Водночас не надто зрозуміло, у зв’язку з чим в законопроєкт про зміни до Податкового кодексу включені положення без жодного стосунку до податків, але які регулюють переміщення підприємств ОПК, що реалізує Міноборони.
2. Спрощення отримання дозволу для експорту технологій та товарів військового призначення — примітно, що офіційні владні спікери суспільно чутливе питання експорту озброєння за кордон під час війни намагаються уникати, проте нормативна база, очевидно, активно адаптується.
3. Запровадження переліку резидентів Defence City — вказаний перелік буде формуватися, перевірятися, редагуватися та утримуватися Міністерством оборони та буде, звичайно ж, закритим. З одного боку, така таємничість покликана обмежити доступ ворога для сенситивної інформації. З іншого — після яєць, курток та мін, як люблять говорити наші західні партнери, викликає занепокоєння дезінтеграція усіх натяків на будь-який об'єктивний антикорупційний контроль, про що також застерігає Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики.
На додачу законотворці вирішили зрушити один із наріжних каменів, що відрізняють наше суспільство від російського — внести зміни до роботи незалежних антикорупційних органів. А тому саме проєкт закону про внесення змін до ККУ та КПК (13423) став настільки специфічним, що одразу спровокував своє корегування (13423−2). Нагадуємо, що скандальний законопроєкт 13423 мав запровадити амністію за злочини, вчинені під час виконання оборонних контрактів, а тому був «не надто» сприйнятий громадськістю.
Та, на жаль, зміни, закладені в оновлений законопроєкт 13423−2, мають легкий присмак дежавю. Складається враження, що законопроєкт 13423 просто скопіювали та зареєстрували під новим номером 13423−2.
Нова стаття 616−1, якою пропонується доповнити КПК України в рамках вищезазначеного законопроєкту 13423−2, запроваджує особливості кримінального провадження стосовно підприємств ОПК, які внесені до Переліку Defence City.
Передбачається, що виключно генеральний прокурор (а чомусь не, наприклад, його заступник-керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) буде:
- Вносити відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення службовими особами підприємств оборонно-промислового комплексу;
- Здійснювати досудове розслідування щодо цих осіб
- Погоджувати всі клопотання, що обмежують права і свободи службових осіб (наприклад, про затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсторонення від посади, обшук, негласні слідчі дії);
- Вручати повідомлення про підозру;
- Повідомляти Міністерство оборони України про початок досудового, а також про застосування запобіжного заходу або ухвалення вироку стосовно цих осіб.
Тобто усі кримінальні провадження щодо підприємств спеціальних економічних зон не просто будуть контролюватися виключно генеральним прокурором, а й відомості про початок досудового розслідування будуть направлятися до Міноборони, під контролем якого як єдиного оператора переліку підприємств Defence City імовірне правопорушення і було скоєне.
Очевидно: потенційна централізація таких виключних і широких повноважень у генерального прокурора може забезпечити зворотний ефект від антикорупційного. Адже імовірні злочини в кластері ОПК — це не вбивства та бандитизм, а корупційні правопорушення, які мали б бути під процесуальним керівництвом САП.
Генеральний прокурор повністю контролюватиме всі етапи досудового розслідування, що у цьому випадку є надмірними, оскільки без його погодження неможливо буде навіть внести відомості про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Законопроєкт потенційно нівелює будь-яку автономність і функції НАБУ і САП у розслідуванні оборонних закупівель, здійснення слідчих дій у сфері оборони та навіть їхнє право на самостійне внесення відомостей до ЄРДР — і це в момент, коли ще не усі картонки з-під театру Франка встигли забрати.
Особливо прикро, що «в пакеті» з вищезгаданими неоднозначними нормами йдуть цілком раціональні пропозиції щодо спрощення оподаткування, розмитнення, імпорту та експорту комплектуючих для української зброї, яка, зважаючи на повідомлення про майбутні 1000 шахедів за ніч, нам потрібніша за повітря.
Як висновок, симбіоз запропонованих законопроєктів, незважаючи на суперечні норми, може посилити кластер оборонних підприємств з вигідними податковими і митними пільгами. Віримо, що розвиток українського ОПК не стане ширмою для підпільного переділу підслідностей та не створить нові корупційні ризики.