Економіка терору. Хто фінансує ХАМАС і Сектор Гази та як Ізраїлю не вдалося змінити життя анклаву

У 2012 році ця країна припинила фінансування ХАМАС після того, як той відмовився підтримувати режим Асада в громадянській війні в Сирії.

Іран відновив фінансову допомогу ХАМАС у 2017-му. «Відносини з Іраном чудові, і Іран найбільше підтримує бригади Із ад Дін аль Кассам [військове крило ХАМАС] грошима та зброєю», — сказав Ях’я Сінвар, старший військовий лідер ХАМАС у 2017 році. У 2020 році Держдепартамент США повідомив, що Іран щорічно надавав ХАМАСу та Палестинському ісламському джихаду понад $100 млн.

Періодично до фінансування Гази доєднувався Катар. Відомі повідомлення про передачу мільйонів американських доларів готівкою, поки це не заблокував Ізраїль. Тому у 2021 році катарці ініціювали складну схему із закупівлею в Єгипті пального, гроші від продажу якого в Газі, мали йти на фінансування зарплат близько 40 тис. палестинських держслужбовців. Розмір такої допомоги оцінювався в $10 млн щомісяця.

До 2005 року більшість населення Гази працювала в сфері послуг на території Ізраїлю. Але після закриття кордонів, це стало неможливо. Вже до 2008 року частка бідних мешканців сектору зросла — 80% жителів покладалися на гуманітарну допомогу проти 63% у 2006 році.

Власна економіка спиралася на низькопродуктивне сільське господарство, невеликі підприємства, державний сектор (який фінансують донори) та торгівлю з Ізраїлем. Проте у 2020 році було закрито рух через вантажний прикордонний перехід з Ізраїлем. Припинилося постачання пального, що фактично призвело до остаточного колапсу економіки Гази. Навіть постачання більшої частини електроенергії відбувалося з ізраїльської території.

За деякими оцінками, сьогодні до 70% фінансових потреб Сектору Гази фінансує Іран. Але ХАМАС використовував фінансування від Тегерану не лише для вирішення гуманітарних питань, але й для воєнних атак проти Ізраїлю у 2008, 2009, 2014 та 2021 роках.

Нещодавно ХАМАС оголосив про зближення із Сирією за посередництва Тегерана та Хезболли (Ліван). Загалом можна виділити кілька головних каналів фінансування Гази.

• Іран (70% від загального фінансування);
• Пожертви від палестинської діаспори та непалестинців, які розділяють ідеологію ХАМАС;
• Збір коштів у країнах Перської затоки, Західній Європі, Північній Америці.

Також відомо про підтримку палестинців з боку західних урядів. Наприклад Євросоюз із 2000 року надав палестинцям у Секторі Гази та на Західному березі ріки Йордан гуманітарну допомогу на суму 700 млн євро.

Вчора Єврокомісія повідомила про зупинку фінансування всіх проєктів у сфері розвитку для палестинців на загальну суму 691 млн євро. Але раніше в ЄС заявляли, що контакти безпосередньо з ХАМАС були заморожені протягом останніх 16 років.

Jerusalem Center for Public Affairs влітку цього року повідомив, що 70% населення Сектору Гази є безробітними. Експерти констатували нестачу продовольства і відсутність електроенергії по 20 годин на добу для всього населення, окрім верхівки ХАМАС. Хоча три роки тому рівень безробіття становив лише 50%. Громадянські протести палестинців, що тоді були викликані економічними причинами, зустріли жорстокі репресії з боку лідерів ХАМАС.

Чи може Сектор Гази вирватися з бідності

В Jerusalem Center for Public Affairs вважають, що економічний розвиток Гази неможливий, доки ХАМАС перебуває при владі.

Але в Центрі все ж запропонували план економічного розвитку, який побудовано на двох припущеннях. Перше полягає в тому, що більшість простих жителів Гази більше хочуть втекти від бідності, ніж запускати ракети по Ізраїлю. Друге, якщо у жителів Сектору покращиться економічний стан та їм буде що втрачати, то вони змусять терористичну групу припинити тримати їх у заручниках.

Хоча такі припущення не позбавлені логіки. Хезболла, яка базується в Лівані, на відміну від ХАМАС, не запускає регулярно ракети в бік Ізраїлю, хоча має набагато більші можливості, з однієї причини: ліванському народу, що живе поруч, є що втрачати.

Яким чином це зробити? Раніше вже були пропозиції, включаючи створення нових виробництв, електростанції та заводу з опріснення води в самій Газі. Але їхня поява може лише посилити вплив верхівки, яка привела Газу до межі знищення. Тому від таких інвестицій відмовились.

Тому було запропоновано визначити двигуни економічного зростання, які знаходяться поза межами досяжності ХАМАС, але доступні звичайним жителям Гази. На практиці це означає розміщення цих майданчиків зростання на периферії анклаву, поза контролем терористів.

Проєкт передбачав створення на схід від палестинського анклаву, на суверенній ізраїльській території, трьох промислових зон площею 420−495 акрів сільськогосподарських угідь, які можна легко перетворити на промислові парки, створивши приблизно 25 тис. нових робочих місць.

Крім того, навпроти міста Газа можна побудувати сміттєпереробний завод потужністю переробки 1500 тонн відходів на день. Це підприємство може задовільнити всі потреби Сектору Гази в переробці відходів, оскільки Сектор продукує не менше 2000 тонн на день.

Автори плану також запропонували заохочувати Єгипет збудувати подібний промисловий парк поблизу прикордонного переходу Рафах.

У перспективі розглядається створення штучного острова з морським портом в 2,8 милях від узбережжя, щоб унеможливити влив ХАМАС.

Промислове виробництво в нових парках має підпасти під дію угод про кваліфікаційну промислову зону (QIZ) зі Сполученими Штатами, згідно з якими останні відмовляються від тарифів і обмежень квот на імпорт з Єгипту, Йорданії та палестинських територій, якщо вартість включає 10,5% ізраїльського вмісту. Програма QIZ була запроваджена в 1996 році Конгресом США для стимулювання регіонального економічного співробітництва. На думку авторів проекту, слід зосередитися на таких продуктах, як фармацевтика, пластмаси, оброблені фрукти та овочі, текстиль, для яких Сполученим Штатам необхідно зменшити свою залежність від Китаю.

Очевидно, що атака ХАМАС на Ізраїль посуне ці плани на невизначений термін. Як мінімум до тих пір, поки не буде знищено військову інфраструктуру терористів в анклаві.