Крім змін в організації діяльності суду, цікавим нововведенням стало впровадження примусового виконання його рішень
запобігти наслідкам
Відразу обмовимося, що інститут примусового виконання стосуватиметься не всіх рішень Конституційного суду, а лише виконання забезпечувальних наказів. Але і це є новинкою. При розгляді конституційної скарги суд може вжити заходів забезпечення, видавши забезпечувальний наказ, який є виконавчим документом.
Як свідчить закон, підставою для забезпечення конституційної скарги є необхідність запобігти незворотні наслідки, які можуть настати в зв'язку з виконанням остаточного судового рішення. А ось способом забезпечення конституційної скарги є встановлення тимчасової заборони чинити певну дію.
В принципі, це і все, що визначив законодавець. Далі можна і потрібно говорити про практичні аспекти застосування нововведень, які реалізуються в рамках Закону Про виконавче провадження. Але в цей закон зміни не вносилися.
1. Сторони
І перше питання, яке виникає відразу, - хто в виконавче провадження по примусовому виконанню забезпечувального наказу буде стягувачем і боржником. Без цих сторін виконавець взагалі не зможе відкрити виробництво.
Нагадаємо, що в конституційній скарзі розглядається питання відповідності виданих парламентом законів Конституції. Суб'єктів застосування не злічити: закон застосовують як органи влади, так і юридичні і фізичні особи, а в сукупності їх в десятки разів більше, ніж державних виконавців в Україні. Якщо боржник не буде конкретизований або визначений неправильно, виконавець просто не відкриє виконавче провадження.
Тому визначення суб'єкта застосування закону (боржника у виконавчому провадженні) буде головною проблемою виконання забезпечувальних наказів.
2. Пред'явлення до виконання
Далі виникає проблема пред'явлення забезпечувального наказу до примусового виконання.
Пред'являти наказ до виконання повинен стягувач, яким може бути тільки суб'єкт подачі конституційної скарги - юридична або фізична особа.
Цікавим нюансом тут є те, що ініціатором забезпечувальних заходів, відповідно до закону, може бути тільки Конституційний суд, але ніяк не суб'єкт подачі конституційної скарги. Таким чином виходить, що суб'єкт подачі конституційної скарги змушений буде самостійно ініціювати виконавче провадження по забезпечувального наказом, який видавався без його ініціативи.
Можливість відкриття виконавчого провадження з виконання забезпечувального наказу на підставі ініціативи самого суду, закон України Про виконавче провадження просто не передбачає. І, крім того, потрібно пам'ятати, що в даному випадку стягувач не звільнені від сплати обов'язкового анісової внеску при відкритті виконавчого провадження.
3. Механізм виконання
Ще одним відкритим питанням можна вважати сам механізм виконання забезпечувального наказу, чітко визначено в цьому законі.
Так, при виконанні рішення про заборону вчиняти певні дії виконавець доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складання акту виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. І все! На цьому процедура виконання закінчилася.
Але якщо суть примусового виконання полягає тільки в доведенні до відома боржника інформації про прийняття Конституційним судом рішення, то в чому ж тут примусовість? І можна таку процедуру виконання рішень називати примусової?
Боржник, як і будь-який суб'єкт правозастосування в Україні, вважається повідомленою про прийняття Конституційним судом рішення з моменту його опублікування. У чому ж тут примусовість і для чого зобов'язати суб'єкта подачі конституційної скарги самостійно звертатися до виконавця? А якщо цей суб'єкт не звернеться до виконавця (адже це його право, а не обов'язок), як тоді виглядатиме Конституційний суд зі своєю особистою ініціативою в вжиття забезпечувальних заходів?
Крім того, якщо боржник не їстиме орган влади, то такий наказ крім державних виконавців, відповідно до закону також зможуть виконувати і приватні виконавці, які вже почали з'являтися на юридичному ринку. А такого історія правової системи України об'єктивно ще не бачила!
4. Відповідальність
Але найцікавіше це те, що відповідно до закону, забезпечувальний наказ не є рішенням КС, за невиконання якого настає кримінальна відповідальність. Іншими словами, юридична відповідальність за невиконання забезпечувального наказу законодавством не передбачена і все залежить від рівня правосвідомості суб'єкта застосування закону, оскаржується.
Хоча в будь-якому випадку, при відкритті виконавчого провадження, навіть якщо боржник сумлінно виконує забезпечувальної наказ, він вже повинен буде сплатити виконавчий збір або винагороду для приватного виконавця в разі звернення до останнього. В даному випадку, закон спочатку визначає боржника винним - підстав для скасування стягнення з нього виконавчого збору або винагороди закон не передбачає. Якщо не суб'єкт подачі конституційної скарги, то виконавець уже точно відчує вигоду від видачі забезпечувального наказу. І чим більше буде боржників, тим вигідніше для виконавця - він зможе отримати більшу кількість виконавчого збору або винагороди.
Фактично впровадження інституту примусового виконання рішень Конституційного суду поки тільки відкрило безліч питань, які не були враховані при прийнятті цього закону.
І подаючи конституційну скаргу, фізичній або юридичній особі необхідно пам'ятати про можливу необхідність примусового виконання забезпечувального наказу про винесення якого вони навіть не просили суд в тому числі, зі сплатою обов'язкового авансового внеску.
І напевно досить незвичайної буде виглядати ситуація, якщо виконанням рішення Конституційного суду буде займатися приватний виконавець.