У першу чергу від "зеленого" тарифу, наскільки він буде стабільний. Буде держава виконувати свої зобов’язання, не буде суттєвих провалів в енергоринку. Мається на увазі заборгованості перед джерелами відновлювальної енергетики. Вітрова і сонячна генерація найбільше беруть коштів з бюджету. Буде більш активна позиція держави у тому плані, як ми плануємо розвивати цей напрям, цей сектор. Фактично з 2014 року не прийнято жодного конкретного рішення, як ми будемо рухатись в організації відновлювальної енергетики.
Ми будемо до 11% наближатись, менше відсотків, більше розвивати. Є питання біомаси і біогазу. Яке місце вони будуть займати в генерації. Питання того, як буде відбуватись баланс енергосистеми взагалі. Набудувати сонячних електростанцій, вітрових, біомаси, біогазу, а потім виявиться, що у них не буде сировини для виробництва електроенергії або будуть провали у виробництві сонячної генерації чи вітрової і доведеться залучати додаткові обсяги з ринку електроенергії, наприклад, атомні електростанції, теплові, гідроелектростанції, і тоді сама енергосистема може цього не витримати.
Раніше були розмови про те, що ринок України може витримати 2,5 гігавати потужності відновлювальної енергетики. Навіть зараз, з урахування того, що відбулось суттєве скорочення, фактично переділ ринку. Тому що Донбас частково працює, Крим – автономно. Можна сказати, що це навіть і 2 гігавати. Якщо ми побудуємо більше цього обсягу, то ми можемо просто стикнутись з тим, що будуть і відключення віялові. Тому що треба буде просто вирівнювати баланс енергосистеми. Можливо, будуть проблеми з тим, щоб забезпечувати деякі регіони електроенергією.
Тому що доведеться забирати від того виробника, який має сонячну електроенергію, вітрову електроенергію. А потім доведеться у той район, де ці станції знаходяться, забезпечувати альтернативну – традиційну. І як це все збалансувати – це буде відкрите питання. Тому поки що такі ключові моменти, які стримують цей ринок.