Він був здивований тим, що українські фермери не прагнуть не те, що впровадити, але й дізнатися про нові цифрові рішення, які дозволяють зробити аграрний бізнес ефективнішим. Власне, така модель поведінки властива й агрохолдингам – при тому навіть тим, які щиро декларують, впровадження передових IT інструментів. На ділі часто виявляється: що компанії кидають впровадження IT-інструментарію на півдорозі так і не домігшись результату, а тільки витративши бюджет. Або ці інструменти в їх компаніях чомусь не працюють так ефективно, як повинні були б.
"Наші аграрії не дикі, вони просто далекі від розуміння, що таке бізнес-культура і звикли орієнтуватися на чинні традиції, навіть якщо вони не є ефективними", - заступався я за своїх клієнтів. Але на мого естонського колегу мій аргумент не подіяв.
Він як і раніше наполягав, що глобальну цифровізацію агробізнесу українським аграріям треба прийняти як факт і перестати жити в дрімучому лісі.
"IT – це не просто окремі рішення, які щось покращують в роботі підрозділів. Інформаційні технології повинні бути "вшиті" в усі процеси. Ти не можеш ефективно управляти тим, чого ти не можеш порахувати і оцифрувати", - наполягав естонець.
Але кількість ефективних рішень для аграріїв навряд чи може вплинути на здатність керівників компанії "розпізнати" і усвідомити ці IT-продукти як можливості для своїх компаній.
До чого ми прийшли з моїм іноземним колегою ділячись досвідом просування IT-рішень для агро?
- IT і агро поки що не перетинаються, не дивлячись на чималу кількість івентів, які проходять для того, щоб якраз познайомити аграріїв з IT-стартапами. Проблема в тому, що ці два бізнеси говорять зовсім різними мовами. І щоб дрібному та середньому фермеру зрозуміти айтішника, йому треба пройти хоча б невелике навчання. Щоб аграрію щось продати, його треба спочатку навчити цим користуватися. Але так само програмістам потрібно уважно слухати "біль" аграріїв, зрозуміти їх логіку, щоб ефективніше вирішувати їх проблеми.
- Українські аграрії досить консервативні люди – якщо у них щось працювало до вас, то навряд чи вони захочуть щось покращувати. Наприклад, вони звикли молитися на природу і боротися з крадіжками дідівськими способами, і будуть наполягати на тому, що так ефективніше. Говорити з ними потрібно тільки мовою цифр, причому краще не в грошовому еквіваленті, а в центнерах і тоннах, в цьому сенсі їх уява працює бездоганно.
- Незважаючи на успішну "вітрину" багатьох аграрних компаній, насправді легко зіткнутися з безладом і відсутністю чітко виписаних бізнес-процесів. Будь-яке IT-рішення засноване на логіці, ключових процедурах і результатах. Іноді на впровадження рішення, яке може збільшити прибуток з одного гектара на 20%, йде багато місяців, перш ніж колектив погодитися поміняти свою корпоративну культуру. Люди не люблять зміни і починають звинувачувати IT-рішення в тому, що воно не працює. Хоча насправді, воно просто чітко показує ефективність роботи кожного співробітника. Саботаж колективу – часто ознака ефективності запропонованого рішення.
- Власники й самі не готові до змін культури ведення бізнесу. Ось був у нас клієнт, ми впроваджували йому систему обліку, поставили датчики на все обладнання, навчили операторів, трактористів, описали процеси. І ось стало зрозуміло, хто після зміни зливає бензин, і кращі трактористи стали звільнятися. Власник в паніці: "Ви мені все поламали!". А ти просто підніми людям зарплату, створи прозору і зрозумілу мотивацію, і вони перестануть красти.
- Якщо власники дрібних і середніх агрокомпаній (за рідкісним винятком) віддають перевагу дідівським методам проти нових технологій, то великі агрокомпанії уважно вивчаючи ринок аграрних стартапів, намагаються винайти своє колесо.
Їм чомусь здається, що власний IT-відділ здатний запропонувати унікальне рішення. Насправді, не думаючи про те, що перш ніж запустити якусь ідею, стартапери збирають величезну кількість інформації, висувають гіпотези і будують теорії, саме тому у них набагато більше шансів знайти унікальне рішення.
Рівень цифрової просунутості компанії залежить від топ-менеджменту. Хтось вже навчився користуватися айфоном, а хтось користується ще кнопковим телефоном. Є в агросекторі зовсім "дикі" підприємства, але серед великих холдингів таких немає. Великі компанії будуть задавати тон змінам. Уже зараз є агрохолдинги, які замовляють для своїх працівників бізнес-стимулятори, щоб навчити новим підходам і помоделювати різні моделі поведінки. Наприклад, для трактористів розроблена гра, яка наочно показує залежність між глибиною оранки та отриманим урожаєм. Або ось все той же холдинг замовив бізнес-симулятор, який підтягуючи відкриті статистичні дані допомагає прогнозувати бізнес-результати, враховуючи погоду, ціну ресурсів, ціну готової продукції. Для українського аграрія це все ще звучить як фантастика, але європейському вже давно зрозуміло – агробізнес – це управління ризиками, аналітика і прогнозування.