IT-сектор України, або Чому в Україні домінує аутсорсинг?
Серійний підприємець, інвестор, CEO компаній UpGames і Asatria (Фото:Артур Асатрідіс)
Будь-яка криза дає нам можливість переосмислити поточний стан справ. А саме поглянути на реальний стан справ у суспільстві, побачити свої сильні і слабкі сторони, спробувати перезібрати себе. Криза — це завжди час можливостей.
Я 12 років живу в Україні, веду тут бізнес, але освіту і досвід здобув я за межами України. Це дає мені здатність ніби «спостерігати з боку» за тим, що відбувається в країні, яку, в буквальному сенсі слова, я полюбив з першого погляду.
Після наполегливих прохань моїх друзів, я вирішив спробувати себе в ролі блогера і поділитися своїми думками з ширшою аудиторією. Не заради самопіару, в цьому у мене ніколи не було потреби. Тільки з огляду на те, що комусь мій досвід може бути корисним. Поїхали!
З будь-якого роду кризи всім хочеться вийти сильнішим. Але, як правило, мало хто розуміє, що для цього необхідно робити. Просто, коли людина опиняється в скрутній ситуації, страх же тільки посилюється від того, що людина була не готова до неї ні ментально, ні фінансово, ні духовно. Але риба завжди гниє з голови. А голова, як не крути, розташована над нашими плечима. Пропоную почати саме з неї. Але, щоб зрозуміти, що в ній не так, потрібно зробити ліричний відступ.
Усьому світу, як і нам самим, відомо, що ми живемо в безмежно корумпованій країні. І країні, в якій відбуваються постійні потрясіння, якій не довіряють, і в якій неможливо будувати довгострокові відносини. Але тут важливо розуміти, що ми всі є цією країною. Керівники країни або керівники компаній не приїхали з інших країн, вони виросли тут — пили ту саму воду, їли той самий хліб. І ми начебто це розуміємо. Ми навіть розуміємо, що зміни потрібно починати з себе. Ми хочемо будувати компанії, де буде довіра і відкритість, але чомусь не вдається. Але чому не вдається? А все тому, що ми не вчимося довіряти, не відкриваємося і таким чином підживлюємо систему, в якій процвітає «забруднене середовище».
IT-сектор, як і будь-яка інша індустрія, не виняток. Ми як експортуємо вугілля, так само експортуємо код. Тому в Україні домінує аутсорсингова бізнес-модель. І все це результат цього «забрудненого середовища».
Як у політичній системі, так і в IT-індустрії, як правило, не вміють довіряти партнерам, інвесторам, співробітникам. До останніх тут ставляться, часто, як до гарматного м’яса, яке можна як придбати, так і викинути за першої ж нагоди. А все тому, що керують такими компаніями в цій індустрії такі ж керівники, як і у вищих ешелонах влади.
Розумію, що багато хто почне зараз кидати в мій бік камінням. Але пропоную зупинитися і замість того, щоб кричати «Ганьба», задуматися і спробувати щось змінити.
Почати пропоную з себе. Адже наші проблеми — результат нашого мислення. Якщо в твоїй компанії панує атмосфера недовіри, закритості, нездорова конкуренція, то винен у цьому ти і тільки ти! Почни змінювати себе! Почни безумовно довіряти, вчися бути відкритим, фокусуйся на кооперації! Все ж просто!
Мій багаторічний досвід як в офлайн-бізнесі, так і в IT-компанії, яку я створив понад 3 роки тому, говорить про одне — в Україні можна і потрібно будувати на довірі та відкритості, любові і повазі. Як результат — співробітники відповідають неймовірною лояльністю, надзалученістю, готовністю йти на жертви заради спільної мети. Співробітники, які не тікають в інші компанії, а люблять твою компанію, люблять своїх колег, допомагають, підтримують, створюють неймовірно проривні, інноваційні речі. У вільному відкритому середовищі, де до всіх і окремо до кожного ставляться як до людей, керівнику залишається лише спостерігати і захоплюватися.
Заради справедливості варто відзначити, що ставленням до співробітників, як до неживих ресурсів, грішить не тільки IT-аутсорінг, а й переважна більшість продуктових компаній. І висновок один — справа не в бізнес-моделі, а в мисленні СЕО. Про його мислення напишу пізніше, а на цьому, думаю, буде досить.
Артур Асатрідіс, серійний підприємець,
інвестор, CEO компаній UpGames і Asatria
