Злилися і поглинулися. Хто і які активи купив в Україні в минулому році
У розпорядженні НВ Бізнес виявилося дослідження авторитетної консалтингової компанії KPMG про найбільші угоди, які мали місце минулого році в Україні. Судячи з усього, у інвесторів знову прокидається інтерес до покупок українських активів. Правда, поки в основному в одній галузі - в АПК.
Ринок злиттів і поглинань (M&A) в Україні знову зростає. За 2017 рік кількість угод зросла на 22% до 67. А їх сумарний обсяг збільшився до $1 млрд, або відразу на 37%.
Втім, поки активність угод як і раніше значно нижче, ніж в 2013 році, а обсяг все ще не дотягує навіть до 1% ВВП України. Тоді як в інших країнах він становить близько 3-4% ВВП.
Український ринок M&A в чотири рази нижче, ніж в середньому по світу, і менше однієї десятої від ринку США або Великобританії, а також набагато скромніший в порівнянні з іншими країнами Центральної та Східної Європи.
Наприклад, обсяг угод зі злиттів і поглинань в світі з початку 2018 року вже досяг $1 трлн. За даними Financial Times, це найшвидше зростання в історії.
ТОП-10 українських M&A оцінюється KPMG в $714 млн. Найактивнішим сектором в частині злиттів і поглинань є АПК - на нього припала майже половина операцій, а також металургійний і гірничодобувний сектор, енергетика та IT.
Як розповів НВ Бізнес партнер KPMG в Україні, керівник відділу корпоративних фінансів Дмитро Мусатов, угоди з ТОП-10 можна розділити на дві категорії. Це або придбання, пов'язані з експортним потенціалом підприємств, або інвестиції, зроблені всередині країни, коли вкладення в конкретний сектор є зрозумілим бізнесом для інвестора з прийнятними ризиками, і при цьому дають хороший повернення.
Вартість українського M&A в 2017 році значною мірою була сформована трьома угодами, кожна з яких перевищила $100 млн.
Так, перше місце зайняла угода Kernel, найбільшого сільськогосподарського холдингу України, який в червні 2017 направив $155 млн виручки від випуску євробондів для придбання аграрних активів в Україні, які належали російській групі Onexim.
У січні група міжнародних інвесторів на чолі з BlackRock викупила у CERCL Holdings 13% акцій Ferrexpo за $126 млн. Ця угода посідає друге місце за обсягом.
А в травні російська Evraz Group продала рудник Євраз Суха Балка групі DCH бізнесмена Олександра Ярославського за $110 млн.
Значна частина угод в ТОП-10 - це продаж своїх активів російським капіталом, який залишає Україну, укрупнення свого бізнесу українськими олігархами, а також приватизація міноритарних пакетів ряду обленерго.
На АПК припала майже половина ($452 млн або 44%) операцій M&A за минулий рік. Це в три рази більше, ніж в попередньому році. Інвестори розглядають сільське господарство як «безпечну гавань», пояснює Мусатов. «Інвестиції в цей сектор як для іноземних інвесторів, так і для локальних, пов'язані з меншими валютними ризиками в зв'язку з експортною виручкою, а також забезпечують порівняно високу прибутковість на капітал», - говорить він. Мусатов прогнозує, що аграрний сектор залишиться таким ще не один рік.
Якщо дивитися по структурі угод M&A в Україні - більше половини складають внутрішні покупки. «У нас 2/3 покупок активів під контролем тих же українських власників. Це можна порівняти з рівнем США, де більше 56% угод - внутрішньодержавні. У цьому сенсі ми дуже відрізняємося від Європи, де навпаки, внутрішніх угод істотно менше, ніж транскордонних. Всі угоди або спрямовані на покупку активів європейцями за межами ЄС, або покупку іноземцями активів в ЄС», - каже Мусатов.
Так, в лютому Миронівський хлібопродукт (МХП) повністю продав Кримську фруктову компанію, а також кримські Дружба Народів Нова та Дружба Народів. Операція оцінюється в $78 млн, ім'я покупця не розкривається.
Крім того, український Епіцентр влітку скупив по 75% акцій 10 агропідприємств у одного з найбільших в світі сировинних трейдерів, швейцарської компанії Glencore. Операція обійшлася в $55 млн.
Також в липні Kernel викупив 100% компанії Agro Invest Ukraine у MK Group за $43 млн.
У секторі енергетики та комунальних послуг вартість угод зросла в п'ять разів - до $122 млн з $27 млн в 2016-му році. Обумовлено це приватизацією 25% -вих міноритарних пакетів держави в п'яти обленерго, які контролює ДТЕК. Два з них - Київенерго і Дніпроенерго - потрапили в ТОП-10 з вартістю з $30 млн і $28 млн відповідно.
Найбільш активними іноземними інвесторами в Україні були компанії з СНД (насамперед Росії), Північної Америки, а також Європи.
Інвестори з РФ зосередилися головним чином на придбанні активів в Криму в українських акціонерів. Придбання IT-компанії IntroPro швейцарським Luxoft за $53 млн стало єдиною умовно європейською інвестицією. Умовно, оскільки Luxoft також заснований вихідцем з Росії. Угоди з участю північноамериканських інвесторів стосуються вже згаданого придбання частки в Ferrexpo. Також це покупка 10-відсоткової частки в сільськогосподарському холдингу Astarta канадською Fairfax Financial Holdings за $37 млн.
Що стосується тенденцій поточного, 2018 року, то злиттів і поглинань як за кількістю, так і за вартістю угод буде ставати все більше, розшириться і спектр секторів. За словами Мусатова, є потенціал для угод в секторі IT, фінансовому, в секторі комерційної нерухомості.
В цілому, на його думку, загальний напрямок M&A все більше буде пов'язаний з технологіями: «З точки зору венчурних інвестицій в Україні вже багато таких проектів, стартапів, де мова йде саме про рішення в сфері інноваційних технологій і бізнес-процесів. Часто, це компанії, спрямовані на розробку різних ІТ-інструментів і рішень, які можна застосувати до абсолютно різних галузей - логістики, фінансового сектору, сфери послуг, виробництва та ін., - розповідає партнер KPMG. - Компанії в даній сфері продовжують залучати інвестиції за рахунок ринку M&A і інших інструментів, а в майбутньому будуть використовувати публічні розміщення (наприклад, IPO) та інші подібні способи залучення капіталу. Це те, що можна очікувати в Україні в найближчій і середньостроковій перспективі».
Серед ризиків для інвесторів в українські активи партнер KPMG виділяє швидкість проведення реформ, неоднозначне взаємодія з державою і деструктивне втручання органів влади в діяльність компаній, нерозвинену культуру захисту прав міноритарних акціонерів і неефективну судову систему.
