Справи насущні: Що приніс для бізнесу рік, що минає

28 грудня 2016, 09:09
1717
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Справи насущні: Що приніс для бізнесу рік, що минає - фото

Фото: Unsplash

Бізнес готовий будувати, але поки стимулів для швидкого розвитку недостатньо

Підприємці діляться думками про те, яке насправді бізнес-середовище в Україні

Від українського бізнесу все частіше можна почути про те, що у 2016 році в країні розцвіло свавілля силовиків, рейдерство і навіть з'явилася нова "сім'я".

Це співпало з поверненням злодійкуватих чинуш і сумнівних кадрів у владу і держкомпанії. Все це часто називається одним словом – реванш.

НВ Бізнес вирішив запитати у підприємців, чи насправді саме ця характеристика найкраще підходить для того, що сталося в країні у 2016 році.

Шевкі Аджунер, голова представництва Європейського банку реконструкції і розвитку в Україні
Це не реванш. Я б сказав, що це труднощі, з якими ми стикаємося в процесі проникнення реформ, ініційованих на рівні центру, на рівні Києва, по всій вертикалі до рівня областей і регіонів. Залишається безліч старих практик, також ми стаємо свідками зростання корпоративного тиску, я б не говорив про рейдерство, на яке починає скаржитися бізнес. Реформи, а також нові цінності і принципи, ще не повністю проникли в систему рівною мірою – це перше. По-друге, голови уряду, їх голови зайняті великими стратегічними реформами. А реальні промислові стратегії просування бізнесу все ще потребують уваги. Проводиться багато всього для децентралізації. Але щоб малі та середні підприємства дійсно відчули якусь різницю, влада на місцях повинна приймати ці зміни. У нас все ще залишається простір в процесуальних нормах і положеннях, щоб була можливість створювати труднощі для бізнесу, якщо комусь це буде потрібно. Саме це має стати наступним етапом реформ – повністю вичистити такий простір, щоб ніхто не міг бути суб'єктивним, неприязно ставитися до бізнес-клімату через застарілий спосіб мислення і так далі. Зараз йдуть позитивні зміни, але вони повинні бути набагато могутнішими, оскільки саме це необхідно країні.

Олександр Почкун, керуючий партнер Baker Tilly Ukraine

Це боротьба добра і зла. Фактично є ті, хто протидіє тому, щоб ті потоки, які завжди належали їм, були приватизовані, щоб вони пішли в державу. Я не вважаю це реваншем. Я вважаю це затяжною і дуже довгою боротьбою. Я не вірю в те, що реформи можуть відбуватися миттєво. Навіть всі згадки про Сінгапур в цьому питанні не вселяють оптимізму. Тому що для цього треба встановити диктатуру. Що виходить з диктатури, ми знаємо як ніхто на цій планеті. В цьому випадку той же Сінгапур – це швидше виняток з правил, ніж правило. А ми є таким собі правилом, коли диктатура тут призводить до великих проблем. Тому ці зміни органічні, вони відбуваються. Відбуваються не так швидко, як нам хотілося б, але тим не менш вони відбуваються. Я вважаю, що реформи – це зміни в культурі людей. А зміни в культурі людей не відбуваються одномоментно, вони займають покоління. На жаль, нам доведеться ще почекати одне, а то й два покоління, коли ми зможемо вважати, що наша країна відбулася. Завтра вона не відбудеться однозначно.

Микола Горбачов, директор Soufflet Group в Україні

Я думаю, що це залишки системи, які чинять опір. При будь-яких змінах потрібна критична маса людей, які будуть згодні зі змінами. На сьогодні у влади ще недостатньо тієї критичної маси народу, яка б провела ті необхідні зміни в державі, для того щоб всі це відчули. Але процес у будь-якому випадку позитивний. Його не можна назвати негативним і не можна ніяким чином порівнювати з тим, що відбувалося раніше. Я все-таки вірю в те, що зміни йдуть, і в найближчому майбутньому ми побачимо позитивні результати. Якщо взяти приклади державних підприємств і приватних підприємств, на які здійснюються то DDOS-атаки, то рейдерські захоплення, я думаю, що ці всі речі між собою дуже сильно пов'язані. Це все залишки старої системи, яка бореться за виживання. І як вихід я б запропонував термінову приватизацію всіх державних підприємств.

Юрій Яковенко, голова правління інвесткомпанії Eavex Capital

Реванш буде, безумовно, якщо реформи будуть так далі повзти і ми не будемо мати серйозних успіхів у суспільстві. Популісти набирають силу і база для них хороша. Але треба сказати, що це не реванш – це незакінчені реформи. Повертається корупція? А чи йшла ця корупція? На якийсь час вона заморожувалася. У багатьох місцях багато зроблено для боротьби з нею. В основному все зроблено під тиском міжнародних фінансових інститутів. У 1994-1995 роках була та ж ситуація. Тримають цю морквину з фінансуванням і змушують щось робити. Шлях цей довгий і складний насправді. Не можна чекати результатів дуже швидко. Проблема в тому, що влада, коли приходила, вона говорила про те, що вона знає, хто такий Лі Кван Ю, згадувала про трьох друзів. Суспільство бачить, що обіцяних результатів немає. Ось в цьому велика проблема насправді. А бажання залишити якісь фінансові потоки, не приватизувати нічого, не провести прозору приватизацію, залишити в держвласності ці підприємства. Ви впевнені, що там абсолютно все чисто, ніхто не заробляє на цих потоках? Немає у суспільства цієї впевненості. А одночасно намагатися робити реформи і намагатися зберегти якісь свої привілеї – це дуже складно, так не вийде насправді.

Томаш Фіала, генеральний директор інвесткомпанії Dragon Capital

Певний реванш є. На жаль, ті очікування, які у нас були під час Майдану і відразу після нього, вони виправдовуються дуже важко, з великим скрипом. І відчувається, що ті люди, які були при владі до Майдану, які залишилися, вони є більш лояльними до політиків, корупціонерів старого штибу, ніж ті люди, які їм допомогли зробити революцію, рухати реформи в перші роки після цього. Відчувається те, що нічого не відбулося в правоохоронних органах. І їх робота не захищає бізнес і населення, а зводиться до того, щоб тиснути і заробляти гроші собі на свою особисту кишеню. Те ж саме стосується судів та Державної фіскальної служби. Не відчуваємо політичної волі президента це якось міняти. Хоча коли ми з ним спілкувалися під час його діяльності в опозиції при Януковичі чи коли він був міністром економіки, то він сам на своєму бізнесі дуже сильно відчував той негатив, що ті перевірки, кримінальні справи, які проти його бізнесу і проти його співробітників відкривалися. І було таке розуміння, що якщо він прийде до влади, то він одразу з цим покінчить. Але виникає така проблема, що коли ти приходиш до влади, то всі справи проти тебе, проти твоїх компаній, закривають. Зараз він президент, тому він цю проблему, на жаль, не відчуває, як її відчуваємо ми як бізнесмени. І тому він не поспішає її міняти. Коли ти стаєш на верху цієї піраміди, це дає можливість використовувати її для того, щоб впливати на інших бізнесменів або на інших політиків, і таким способом ними керувати.

Алекс Ліссітса, генеральний директор Індустріальної молочної компанії

Якщо подивитися на 2016 рік, якихось грандіозних реформ не відбулося. Я б не сказав, що були серйозні зрушення вперед у плані дерегуляції, боротьби з корупцією. Але в той же час я б не сказав, що в сільському господарстві, агробізнесі були включені якісь корупційні механізми небачені раніше. Відповідно, для бізнесу дуже важко приймати рішення про довгострокові інвестиції. Тому і не було видно протягом усього року якихось інвестиційних проектів, які можна було б починати. В той же час я зазначив, що дуже багато аграріїв у цьому році досить ефективно купували нову сільськогосподарську техніку. Тобто інвестували в техніку. І продажі сільгосптехніки, особливо імпортної, зросли в рази і досягли рівня домайданного періоду. Тому я б не сказав, що зовсім все погано. Але в той же час є певні побоювання, що статус-кво залишиться ще надовго. Якщо подивитися на всю геополітичну ситуацію в світі – вибори в США, вибори у Європі, Росія, ціни на нафту – то якщо Україна не буде проводити кардинальних реформ щодо податкової системи, фіскальної системи, земельної реформи і так далі, то втриматися на плаву нам буде дуже складно. Ми опустимося до рівня країн Африканського континенту і залишимося там надовго. Світ дуже швидко змінюється. Не можна зупинятися на місці і чекати, поки прийде нове покоління або нові політики. Потрібно брати цю справу в свої руки зараз і пристосовуватися до тих змін, які на сьогодні день відбуваються на ринку.

Анна Дерев'янко, виконавчий директор Європейської бізнес асоціації

На сьогодні з практики Європейської бізнес асоціації ми не бачимо масового повернення таких маски-шоу та перевірок, які були в минулі роки. Так, до кінця року почастішали випадки більш завзятих перевірок з боку різних інстанцій. Але це не реванш, а це якоюсь мірою застій в інвестиційному кліматі. Тому що якщо дивитися на індекс інвестиційної привабливості, то його значення завмерли на плюс-мінус однаковій точці. Радикальних рухів вперед в цьому році не відбулося, хоча деякі зміни сталися. Це дало підгрунтя для більш позитивного руху на наступний рік. Мені здається, що все одно щось робиться позитивного, більше позитивного, ніж було раніше. Природно, якісь перегини існують на місцях. Але в цілому ми не бачимо якихось серйозних змін у гіршу сторону. Не можна вважати, що за три роки ми повинні просто перевернутися з ніг на голову і змінити ситуацію кардинальним чином і просто здійснити чудо. Такого не відбувається навіть в інших країнах, на які посилаються часто реформатори. Тому мені здається, часом необхідно набратися терпіння для того, щоб побачити дієвість того курсу, який був обраний, або тих змін, які були продемонстровані. Природно, потрібно не збавляти темп. Необхідно просуватися далі і робити зміни. Але не треба чекати дива навіть у наступному році. Тому що чудо відбувається, коли ти озираєшся на 10 чи 15 років тому, якщо ти ці 10-15 років перманентно щось робив.

Кирило Рубинський, президент EastOne

Я не вважаю це реваншем. Дійсно, інвестиційний клімат в Україні залишає бажати кращого. Ситуація змінюється дуже повільно, але змінюється. Ми вважаємо, що ряд законів і ряд рішень приймають занадто повільно. А іноді вони доходять вже в сильно зміненому вигляді. І мета, яку вони переслідують, вона не досягнута. Тобто рішення приймаються половинчасті. На жаль, ми бачимо, що іноземні інвестиції, які так чекали в Україні, так і не прийшли сюди. На це є причини. Іноземці, як і раніше, бояться вкладати гроші в українську економіку, тому що вважають її нестабільною, вважають, що завтрашній день несе у собі дуже багато ризиків. На жаль, в цьому є певна вина уряду і нинішньої влади. Я вважаю, що є багато протиріч, які приховані в самій природі української економічної структури. Є конфлікти між великими промислово-фінансовими групами. Є конфлікт між різними політичними силами, які часто представляють ці групи в органах влади. І якщо порівнювати грузинський приклад з Україною, то ми чітко бачимо, що речі могли бути зроблені швидше, ефективніше і краще.

Андрій Гундер, голова Американської торгівельної палати

Минулого тижня приїздив колишній міністр великої європейської країни. І він каже, що половина людей, з якими він спілкувався, відзначають, що все тут чудово, великі зміни відбуваються. Інша половина, з якими він спілкувався, кажуть, що змін взагалі немає, що все пропало, що стало гірше. І він мене запитує: хто говорить правду? І я думаю, що правду кажуть обидві сторони. Ми також бачимо, що зміни є. Ми бачимо перші ознаки економічного зростання. Приймаються нові закони. І деякі компанії почуваються дуже позитивно і дуже добре. Є такі компанії, які не почуваються добре. Серед нашого опитування корупція залишається на першому місці перешкод для ведення бізнесу. Тому в 2016 році дуже багато позитивного, але все ж дуже багато того, що потрібно робити в майбутньому. Дисбаланс є в сприйнятті. І якщо частина розвивається, інша частина ще не розвивається. Зараз йде постійна боротьба між старим і новим. Якщо нові сили, які хочуть змінити систему реально, хочуть запровадити європейські норми без корупції, то є частина старої системи, яка будь-якою ціною бореться, щоб не змінитися. Тому що вони не приживуться в нових умовах. Добре, що є зрушення. Дехто каже, що це тектонічні зрушення, реально за 25 років стільки не було зроблено в роботі уряду, Верховної Ради. Але якщо порівняти з іншими європейськими країнами, то можна робити набагато більше і швидше.

Ігор Мазепа, генеральний директор інвесткомпанії Concorde Capital

Це частина нашої, на жаль, української культури. Культури ведення бізнесу, культури втручання податкових, силових органів в цей бізнес. Навіть не з політичних причин, а з причин просто доїти гроші. На жаль, мало що у нас змінилося з часів Януковича в цьому сенсі. Тому бізнесмени вже давно до цього звикли. Те, що бізнес дійсно не може зрозуміти досі, на жаль, те, що реально у нас в країні не відбувається, – це чесні реальні реформи. Саме на цій хвилі прийшла нова влада, нова економічна влада. Ми досі не побачили жодного просування в пенсійній реформі, наприклад. У нас величезна чорна діра – більше 100 млдр грн дефіцит бюджету. Поки, на жаль, ні в кого не дійшли руки зробити базові речі, які навіть вигадувати особливо не треба. Всі вони прописані. Є рекомендації МВФ, є рекомендації наших внутрішніх експертів. Просто треба мати політичну волю взяти і зробити. Те ж саме стосується земельної реформи. У нас абсолютно нічого не зрушилося з точки зору медичної реформи. Як раніше гроші у нас йдуть, як вода в пісок. Незрозуміло за що, незрозуміло кому. Бюджет прив'язаний до незрозумілого якогось міфічного ліжко-місця. У той час, коли в усьому світі і навіть у Східній Європі, навіть на пострадянському просторі гроші вже давно йдуть за пацієнтом. І ще десяток або два десятки аналогічних прорахунків, відсутність реформ, антиреформи. Та ж сама приватизація. До речі, корупція теж є частиною культури у нас в країні. Вона нікуди не поділася, вона набула нових форм, вона десь заповнила якісь порожнечі, які утворилися після втечі Януковича. Тому що люди не стали жити краще, бізнес не став більше заробляти, банки не вирішили більшості своїх проблем. Ніхто не вирішив жодної своєї проблеми, крім чиновника. Тому тут проблема не в реванші або спробі реваншу, проблема у такій нашій недолугій культурі. Корупція, популізм, відсутність реформ, що є наслідком популізму. Тобто ходимо про колу й тупцюємо на одному місці.

Олександра Альхимович, керуючий директор Luxoft Ukraine

Всесвітній економічний форум в минулому році показав, що Україна перебуває на 76 місці за рівнем конкурентоспроможності, перебуваючи біля Таджикистану. У цьому році Україна опустилася на 85 місце. Ми знаходимося біля Греції та Намібії. З 140 країн 85 місце – це вже навіть не середина. У лідерах зараз перебувають США, Нідерланди, Німеччина, Сінгапур та Швейцарія. І для того, щоб інвестиційний клімат був привабливим в країні, для цього повинні існувати певні умови, яких, на жаль, в Україні немає. Перший критерій – це стабільна правова система. Для бізнесу в нашому випадку – це захист інтелектуальних прав власності. Другий критерій – це політична стабільність. Наступне – це висока корупція, високий рівень інфляції. Наступний критерій – це доступність кредитів з низькими ставками для малого бізнесу. І один з найважливіших – це певні правила і чіткі правила гри для бізнесу. У нашому випадку це зрозуміле бачення розвитку України на 5-10 років. Стратегія розвитку країни, при якій бізнес розуміє, що нам необхідно робити, як нам необхідно розвиватися. А для наших інвесторів це розуміння певних критеріїв стабільності, то ж прозорості та розуміння, як робити бізнес.

Дмитро Крепак, голова представництва Visa в Україні, Грузії та Вірменії

З моєї точки зору, є дуже важливі позитивні зміни в окремих областях. Наприклад, в Західній Україні, у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській областях. Я б не сказав, що ситуація погіршується. Це все залежить від того, в якій області знаходиться бізнес. Якщо подивитися на результати опитування Європейської бізнес асоціації, яка опитала своїх членів, то рейтинг інвестпривабливості залишився практично незмінним – на рівні 2,88. На жаль, він ще не дотягує до позитивної території. 3 – це була б мінімальна позитивна територія. 4 з 5 – це вже був би привабливий інвестиційний клімат. Тому нам ще є над чим працювати. Мені здається, ситуація стабілізувалася принаймні. Я думаю, що дуже важливий елемент – це свобода підприємництва, свобода ринку. У нас в Україні величезна проблема зарегульованості. У нас є проблема довіри держави до громадянина. Постійно відбувається якийсь контроль цієї людини, постійно якась недовіра. І у валютному контролі, і в тому, як ведеться бізнес. Тобто дуже багато всяких моментів. Старе законодавство, ще пострадянське. Тому якраз ця зарегульованість – вона є однією з основних причин корупції. Там, де дозволено більшість дій для бізнесу, там немає місця корупції. Є конкретний приклад Грузії. Я як кантрі-менеджер відповідають зокрема й за грузинський ринок. На цьому ринку дозволено практично все. Там немає перешкод, там немає бар'єрів. Відповідно, місця для корупції фактично не залишається.

Костянтин Магалецький, партнер Horizon Capital

В цілому ми позитивно оцінюємо 2016 рік. Ми вважаємо, що за великою кількістю важливих напрямів для країни був досягнутий великий прогрес. Деякі речі, які були зроблені в Україні, вони унікальні не тільки для країни, але і в цілому для всього світу. Якщо говорити про той ступінь прозорості, який був досягнутий е-деклараціями, це просто феноменально. Це визнають багато міжнародних експертів. Якщо ми говоримо про міжнародні закупівлі – система ProZorro – це система, яка другий або третій раз отримала міжнародну нагороду за свою унікальність, ефективність та хороші результати. Діалог з державними установами став прозорішим, зрозумілішим, більш оперативним. Безумовно, потрібно ще покращувати регуляторну ситуацію з точки зору дозволу на експорт. Але навіть коли ці ситуації відбуваються, ми отримуємо позитивний і оперативний фідбек від влади, питання вирішуються оперативно і експорт розвивається. Тому ми думаємо, що певні труднощі є, але важливо розуміти, що ці труднощі в усьому світі.

Юрій Курмаз, генеральний директор компанії Укртелеком

Рік, що минає, для телеком-індустрії як раз ознаменувався істотним припливом інвестицій у галузь. Укртелеком приступив до модернізації своєї технічної інфраструктури в шести найбільших містах нашої країни. Ми, по суті, згенерували відчутний потік інвестиційних ресурсів в телеком-індустрію країни. Напевно, є галузі, які на сьогодні страждають від нестачі фінансових ресурсів для підтримки бізнесу. Але у телеком-індустрії ми якраз спостерігаємо абсолютно протилежну тенденцію, що не може нас не радувати. На мій погляд, для фінансового партнера повинен бути представлений абсолютно чіткий стратегічний план, на що планується витрачати ті фінансові ресурси. Щоб суспільство якомога швидше відчуло зміни того чи іншого сектора економіки, і ці зміни будуть відповідати очікуванням суспільства. Якщо буде переконливим бізнес, який залучає фінансові ресурси, у своїй аргументації, мені здається, багато фінансових інститутів будуть досить оперативно реагувати на такі запити українського бізнесу або сектору нашої економіки. Якщо у нас в наступному році буде спостерігатися баланс інтересів держави, бізнесу і кінцевого споживача, то це якраз буде той фундамент або та платформа, яка сприятиме притоку інвестицій.

Володимир Лавренчук, голова Райффайзен банк Аваль

Реформ має бути більше і ефективніше. Але так, як вони йдуть, це не є крок назад. Але недостатньо того, що відбувається. Виникають інші часи, яких раніше не було. Змінились умови функціонування бізнесу в банківському секторі і фінансовому секторі. Я як учасник ринку знаю, що це складно адаптуватись до нових умов. Вони навіть банкам видаються дуже складними для реалізації. У нас виникає велика кількість нових звітів, контролів. Але ці нові правила у нашому розумінні не є такими, що можна їх дебатувати або вести дискусії – їх впроваджувати чи не впроваджувати. Ті ж самі завдання в Австрії або на Балканах, або в Польщі, або в інших країнах. Тобто Україна зараз перейшла в режим провадження правил "знай свого клієнта". Може видаватися, що стає складніше. Але якщо ми всі голосували за прозорий ринок і за передбачуваність, і за чесну конкуренцію, то це шлях, який має своє не тільки юридичне пояснення, але й суспільне обґрунтування. З іншого боку Україна залишається країною високих ризиків. Це така стала фраза, але я на ній зупинюсь. Високі ризики – це політичні, військові, економічні. Якщо говорити про політичні і військові, то вони залишаються високими. Якщо говорити про економічні, то відбулась фінансова макроекономічна стабілізація. У нас інфляція доведена зараз з рівня 43% до 12%. Це героїчний процес. У нас відновилось виробництво. Є невелике зростання, але зупинилось падіння виробництва. Але для інвесторів цього мало, щоб зайти в ринок. Їм ще треба фінансова стабільність, і не дай Боже, війна. У нас в полі політичному і військовому залишаються високі ризики. Тому навряд чи можна чекати в таких умовах хвилі інвесторів.

Діалоги про бізнес

23 травня, в Києві, відомі підприємці Сергій Тігіпко, Петро Чернишов, Ігорь Смілянський і Дмитро Шимків стануть спікерами лекції НВ «Діалоги про бізнес: як досягти успіху в епоху змін».

Докладніше про подію

Вибір редакції

thumb img
Втрата позицій. Які активи в Києві може продати Еста Холдинг Ріната Ахметова
Компанії/Ринки

Вчора, 17:24

thumb img
HeidelbergCement йде з України. Хто допоміг інвестбанкіру викупити цементні заводи у німців
Фінанси

Вчора, 20:05

thumb img
Суддя Госпсуду Босий переніс справу за боргами Коломойського перед НБУ, скасувавши всі клопотання регулятора

Стань автором

Якщо Ви хочете публікувати свої колонки на НВ Бізнес, напишіть листа на адресу:

kolonka@nv.ua