Роз'їло до кісток. Як сірчана кислота може знищити українську промисловість
У серпні минулого року чотири вітчизняних підприємства, що виробляють сірчану кислоту, звернулися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) з проханням захистити внутрішнього національного виробника від "недобросовісної" конкуренції з боку "більш дешевого" імпорту, перш за все з Білорусі.
Підприємства Зоря, Східний ГЗК, Сумихімпром і Перше хімічне об'єднання стверджують, що якщо не будуть введені квоти, їм доведеться повністю зупинити виробництво, і економічні втрати складуть 110 млн грн на рік.
Промисловці в свою чергу заявили, що якщо заборонні заходи будуть прийняті, це значно збільшить їх витрати, підвищить ціни на продукцію і навіть призведе до зупинки частини потужностей. Може йтися про сукупні втрати в розмірі $700 млн.
Що такого відбувається з сірчаною кислотою і чому ця проблема важлива, розібрався НВ Бізнес.
1. Кому і навіщо потрібна сірчана кислота?
Сірчана кислота насправді потрібна не тільки для великих промислових виробництв, а й для продукції, яку кожна людина використовує щодня. Наприклад, вона використовується в миючих засобах, а також є частиною антифризів.
Розрізняють три види сірчаної кислоти, залежно від більшого чи меншого вмісту активної речовини.
Найбільш якісна кислота з найвищим вмістом сірки необхідна як реактив для створення фармацевтичних препаратів, проведення лабораторних аналізів, а також для виробництва пестицидів. Раніше Україна змушена була щорічно імпортувати цю сировину на $700 млн; в останні роки її почали виробляти і в нашій країні.
Так звана контактна кислота – найбільш поширена і затребувана – використовується у виробництві фосфорних і азотних міндобрив, двоокису титану, вибухових речовин, синтетичних миючих засобів, для утилізації парів аміаку, що утворюються в процесі виробництва коксу. У металургії і машинобудуванні – для травлення металу від іржі, а в енергетиці – для очищення котлів, трубопроводів на ТЕС і АЕС від накипу води.
Найменш поширена, низькоконцентрована технічна кислота (олеум), потрібна для виробництва капролактаму.
2. Як працює ринок?
До 2014 року – до анексії Криму та окупації частини Донбасу – сірчану кислоту в Україні виробляли 12 підприємств. Основну частку займали Кримський титан, Східний ГЗК, Сумихімпром і Костянтинівський хімзавод. Близько половини продукції споживали самі ж підприємства, іншу частину (100-110 тис. тонн) вони продавали на ринок. Ще 16-21 тис. тонн імпортувалося з-за кордону.
Після окупації Криму і Донбасу пропозиція сірчаної кислоти як товарної продукції на внутрішньому ринку впала в 2-3 рази, а ціни на неї злетіли вдвічі – з $35,2 до $62,9 за тонну.
Через різкий дефіцит підприємства змушені були використовувати накопичені запаси і збільшувати імпорт кислоти. Якщо в 2014 році він становив 24 тис. тонн, то в 2016-му довелося завезти втричі більше – 79 тис. тонн. Втім, з початку 2017 року намітився чіткий тренд на зниження імпортних поставок – за перші шість місяців було імпортовано 26 тис. тонн.
3. Яка ціна питання?
Скорочення імпорту та, як наслідок, брак ресурсу обернеться для української промисловості мільйонними збитками. А також загрожує екологічною катастрофою. За словами директора з інжинірингу Запоріжкоксу Олександра Гайдаєнка, втрати його підприємства складуть близько 10 млн грн на добу, якщо вони не зможуть купувати необхідний обсяг кислоти потрібної якості. Комерційний директор Авдіївського коксохімзаводу Євген Миндра попереджає: якщо завод змушений буде відмовитися від сірчаної кислоти, яка потрібна для виробничого процесу (утилізації парів аміаку, що утворюються в процесі виробництва коксу), це спалить котли і печі, а всі шкідливі викиди підуть в повітря. Це загрожує не тільки мільйонними штрафами самому підприємству, а й завдасть значної шкоди екології.
4. Які можливі наслідки?
Якщо Україна зважиться ввести обмежувальні заходи щодо імпорту сірчаної кислоти, то це лише призведе до дефіциту сировини, а також до її подорожчання, каже Анжела Махінова, партнер юридичної фірми Саєнко та Харенко. Більш того, підкреслює вона, введення квот загрожує Україні в кращому випадку новими розглядами в рамках СОТ, а в гіршому – введенням відповідних несиметричних санкцій з боку РФ або Євросоюзу.
Примітно, що ситуація з обмеженням імпорту сірчаної кислоти – не перша протекціоністська ініціатива, спрямована на закриття внутрішнього ринку від необхідного імпорту. Раніше підконтрольна Ігорю Коломойському Укртатнафта зажадала ввести квоти на імпорт бензину і автогазу, заявляючи про необхідність захисту внутрішнього виробника.
