Оцінку досягненням України, її залежності від Газпрому та ставленню Обами до Києва дає американський професор Андерс Аслунд

23 березня 2016, 19:30
Радник найвідоміших американських інституцій дає чесну оцінку досягненням і невдачам України і радить, куди і з якою швидкістю рухатися далі

Днями в Україну навідався доктор Андерс Аслунд, один з найдосвідченіших експертів з економіки пострадянських держав, старший радник однієї з найавторитетніших американських інституцій Atlantic Council. Після зустрічей з українськими президентом і прем’єром професор Аслунд зустрівся з представникам міжнародних компаній, що працюють в Україні, на прохання US-Ukraine Business Council, радником якої він також є, та KPMG в Україні. За півтори години американський професор виклав власне бачення того, що встигла, а що ні Україна в минулому році, і куди вона рухається:

Відео дня

Вчора мені пощастило зустрітися з президентом Петром Порошенком, прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком, ще декількома людьми, тож я отримав краще розуміння поточної ситуації.

Я хотів би поговорити з вами про те, що вже вдалося досягти країні за минулий 2015 рік.

Як на мене, Україна досягла немало, але в чомусь трохи запізнюється. Хоча я б не погодився, що не зроблено нічого. Неправильно казати і те, що реформи надто повільні. Просто якісь реформи йдуть непогано, але деякі зупинилися.

Ви, напевно, зауважили, що в лютому промислове виробництво виросло на 7,6% порівняно з таким самим період минулого року. Можливо, це короткочасний стрибок, а можливо щось краще.

Що ж було досягнуто? По-перше, відмічу плаваючий обмінний курс і те, що вдалося збалансувати поточні рахунки порівняно з тим, якими вони були 2014 року.

Енергетична реформа доволі успішна. Минулого року вдалося на 20% зменшити споживання природного газу, і цього року сподіваємось на схожий результат.

Потім – бюджетне вирівнювання. Було закрито 65 з 180 банків. Власне так і треба було робити, хоча їх власники не згодні, але то вже інша річ. Зате ми бачимо зростання прозорості, транспарентності.

Далі. Іде значна дерегуляція, хоча вона ще не завершена до кінця. Електронні закупівлі – значне досягнення. Ну і фінансування і реструктуризація боргу МВФ.

Щодо фінансової стабільності. Було схвалено програму співпраці з МВФ. На тепер виділено $6,7 млрд. Є затримки, хоча це не є чимось винятковим. Якщо ми тут подивимось на досягнення, то не можна не погодитись з тим, що вони значні в частині бюджетного вирівнювання. 53% ВВП видатки бюджету в 2014 році – це дуже високі за Європейськими мірками показники. Через таке бюджетне вирівнювання свого часу пройшли країни Балтії. Бюджетний дефіцит зменшився з 10% до трохи більше 2% ВВП. Це величезне досягнення. Ну і реструктуризація боргу дозволила відтермінувати обслуговування $15 млрд. Іншими словами в України тепер є 4 роки на відновлення.

Не можна не сказати про значні зрушення в податковій реформі. Зменшено ставку податку на фонд заробітної платні.

Друга значна реформа – це, як я вже говорив, реформа в сфері енергетики. Ціни для домогосподарств вчетверо зросли. В той же час зменшились світові ціни на газ. Тож можна говорити що ціна на газ ще не на бажаному рівні, але на дуже близькому до нього. Можна сказати що уряд позбавив відомих людей великих грошей – Курченко, Коломойського, Фірташа. Не думаю, що це їм сподобалось. Одночасно держава забезпечила компенсації великій кількості господарств. І зрештою слід сказати що закупівлі газу в РФ зменшилися до 6 млрд кубометрів. Іншими словами, Україна може взагалі скоро відмовитись від закупівлі газу в Росії.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Ще один великий успіх відзначу у сфері монетарної політики. Бізнесменам та і населенню це не дуже подобається. Плаваючий курс призвів до девальвації, але головне що нарешті збалансовані рахунки, а резерви України з нещасних $5 млрд зросли до $15,5 млрд. Звичайно, цього недостатньо. МВФ вимагає більшого. Але це помітний крок впред. Ну і я вже казав, що 65 банків було ліквідовано, на черзі інші, які причетні до відмивання або мають завеликий кредитний портфель.

Дерегуляція – тут успіхи не такі великі, але транспарентність збільшилася. Вдалося відкрити реєстри власників. Система електронних закупівель ProZorro – справжній прорив. Сподіваємось, що вона дозволить зекономити до 2% ВВП.

Було скасавано 15 тис. старих ГОСТів, але залишилось ще 25 тис. Я чув, що бізнесмени скаржаться на те, що бюрократична машина не покращала роботи, заважає працювати. Те саме можна сказати про різні контролюючі органи, інспекції, які ще залишаються в дії. Ну і ми всі знаємо де нічного не відбувалося – це прокуратура і суди. Це найбільшій недоліки.

Далі, я вже казав, належить завершити енергетичну реформу. Потім на черзі приватизація. В Україні 3 тисячі держпіприємств. У Франції – 50. Це страшенна невідповідповідність Європейським практикам. Далі має початися реформа держслужби з 1 квітня, реформа бюджетного процесу (поки що Мінфін нічого не міняв), подальша дерегуляція, реформа шкільної освіти, щоб залагодити все те, що сталося за Табачника.

Тепер про головні недоліки. Я вже відмітив, що судова реформа встала без руху. Як банк може стягти борги, якщо не може звернутися до суду? Банки не можуть стягнути борги з великих позичальників, тому що ті мають політичний вплив, а судова система не працює. Що робити? Я підтримую люстрацію. Просто треба звільнити 18 тис. прокурорів і 10 тис. суддів, найняти нових людей, знайти їх, є купа кваліфікованих юристів в Україні – хай вони приходять. Звичайно, за умови впровадження належної платні і умов роботи. Я вважаю, що Венеційська комісія тут відіграє шкідливу роль, вважаючи, що неідеальне люстраційне законодавство не має права на існування. Хоча як на мене, то швидкість і темпи тут важливіші, ніж доскональність.

Далі. Енергетична реформа. Необхідне створення ринку для всіх форм енергоносіїв. Реформа ринку передбачена, але не впроваджена через брак підзаконних актів. Їх треба затверджувати в Раді, щоб дозволити потім стимулювати належне виробництво електроенергії приватними компаніями. Торік це ніяк не працювало. Має відбутися лібералізація, що дозволить перестати закуповувати газ в Росії і дивитися на газ як на зброю Росії і спосіб підкупу нею українських політиків. Цьому слід покласти край.

Приватизація. Торік приватизації не було і, мабуть, правильно. Тепер я радий відзначити, що Уряд запропонував парламенту Закон про приватизацію, що передбачає приватизацію 450 компаній цього року. Як на мене всі малі державні підприємства мають бути просто ліквідовані. Їх треба приватизувати, щоб знищити джерело корупції. Всі вони контролюються корумпованими посадовцями. Найкраще – це позбутися того, що не є важливим, на аукціонах. А 100 найкращих підприємств, здебільшого у сфері транспорту і енергетики, заслуговують на пильну увагу. Спочатку треба покращити їхнє управління, а потім забезпечити прозору приватизацію. Все це допоможе знищити корупцію, стимулювати економіку ну і зрештою дати державі додаткові надходження.

Які я ще бачу світлі сторони. Перше те, що Росія намагається якщо не вийти з ситуації в Донбасі, то принаймні заморозити її.

Далі, ми бачимо значний тиск збоку громадянського суспільства і бізнесової спільноти, що спрямовані на скорочення корупції. І якщо говорити про економіку, то я сподіваюсь, що десь у третьому кварталі за умови досягнення політичної стабільності інфляція скоротиться до 10% десь на липень. Процентні ставки стануть більш прийнятними, і після рекапіталізації банків економіка отримає можливості для відновлення.

Точних прогнозів не дає ніхто. Зараз говорять про 1-2% цього року. Це означає, що дно пройдене. Згадайте Ірландію, яка після глибокої кризи досягла минулого року 8% зростання.

Тож я оптимістично розглядаю українську економіку за умови, що уряд найближчими днями прийме відповідні рішення. Але навіть якщо не всі з них вдастся реалізувати, все одно не варто говорити про скорочення можливостей.

Про сценарії виходу з політичної кризи.

Перший сценарій – зміни в самому уряді.

Другий – технократичний уряд з Наталею Яресько на чолі, не так давно ймовірність цього сценарію була вищою, ніж сьогодні.

І третій – уряд під головування Володимира Гройсмана. Його ймовірність найвища на сьогодні.

Але будь-який уряд муситиме взятися за імплементацію всього, що підготовлено в законодавчому плані – реформу держслужби, реформу енергетичного ринку, приватизацію. Є ціла жменя реформ, просто потрібен Уряд, який забезпечить собі підтримку і змусить принаймні півроку працювати. Потрібні просто добрі чесні адміністратори.

Так чи інакше, ми маємо на увазі досягнення політичної стабільності. Польща і три Балтійські країни в перші 10 років незалежності ледь не раз на два роки міняли уряди. Якщо є корупція, то політична нестабільність є зрозумілою.

Можливі й дочасні вибори. Питання станеться це восени чи наступного року. Я б казав, що якщо і так, то принаймні наступного року – щоб можна було хоч якісь реформи, якісь рішення втілити в життя. Плюс 1 січня набере чинності новий Закон про фінансування політичних партій, що дозволить партіям меншою мірою залежати від багатих бізнесменів.

Все в руках українського Уряду. Україна вже виконала всі умови МВФ у бюджетній частині, тому слід почекати, поки з’явиться новий уряд і почнеться боротьба з корупцією – тоді можна сподіватися на нові надходження від МВФ. Тобто все в руках українського уряду.

Якщо подивитися на рівень життя, то маємо падіння ВВП на 6% у 2014 році і на 9,9 % в 2015-му. Реальна картина ще драматичніша, бо велика частина економіки в тіні. Звичайно, головна причина падіння – війна з Росією. Донбас відповідав за 7% ВВП, тепер їх нема, впала економіка і на контрольованій Україною території. 6% ВВП зникло разом з експортом в Росію, який зупинився. Плюс 2014 року Україна не отримала прямих іноземних інвестицій, які становили традиційно 3-4% ВВП. Іншими словами, рівень життя знизився, в першу чергу, через війну на сході. Але не має дивувати те, що люди невдоволені владою. Черчіль програв вибори лейбористам на тлі війни. Кожен уряд програє вибори в такій ситуації, тому що головне питання, яке лунає: хто відповідає за корупцію? Звичайно ж, той хто при владі, тому і кричать: вибираємо новий уряд.

Про те, чи має Україна підтримку у Вашингтоні

У Вашингтоні, можна сказати, найглибшим чином цікавляться Україною обидві партії в Конгресі. Минулого року два акти були ухвалені по Україні в Конгресі – це унікальний випадок. Держдепартамент і Пентагон підтримують Україну, Мінфін США наполягає на збереженні санкцій. Віце-президент США Джозеф Байден дуже відданий Україні. Єдине що президент... Багато хто в США наполягав на тому, що Україні треба надати озброєння – але президент виступав проти. Навіть той законопроект про надання $300 млн Україні – його схвалили тільки тому, що за законом Обама не міг накласти на нього вето.

Це перший американський президент з 1971 року, який так і не приїхав і вже не приїде в Україну. Отож, підтримка України у Вашингтоні повна –окрім президента. Кожен раз, коли він зустрічається з Путіним – краще б вони зустрічалися рідше – вони говорять про Сирію і Україну. Я б не перебільшував його ставлення до України.

Думаю, що на президентській кампанії, яка йде у США зараз, є людина, яка завжди виступала на підтримку України – Хіларі Клінтон. Інші ж кандидати поки що не висловлювали своєї стурбованості щодо України.

Про конкурентні переваги України

Я зазвичай підкреслюю три речі. Перше – сільське господарство. 35% українського експорту – це сільськогосподарська продукція. Україна може подвоїти. Є всі підстави для того, щоб Україна розширила свою експортну присутність у світі.

Високі технологій. Хай обсяг поки що невеликий, але в України є потенціал.

Інтеграція, ланцюг постачання. Багато польських середніх і малих підприємств починають свою діяльність переносити в Україну. Україна може бути субпостачальником на Європейські ринки, як це сталося з Румунією і Болгарією. Це все очевидні можливості

Щодо переробних галузей – тут ситуація гірша. Офіційна зарплата в Україні становить лише 1/8 від польської. В Україні ще мало кваліфікованих працівників. Управління кульгає, але його можна покращати.

Про Газмпром і залежність від російського газу

Торік Україна використала 36 млрд кубів газу, цього року ця цифра опуститься до 22 млрд. Торік Україна мала 19 млр кубометрів газу власного видобутку. Торік Україна імпортувала трохи більше як 10 млрд кубометрів газу з Європи. Половину з нього у Statoil – це норвезький газ, а не російський. У Європі існує газовий ринок, існують непогані можливості для його транспортування.

Газпром – одна з найбільших світових компаній з найгіршим менеджментом. Вона звела на пси свій ринок в Україні, та й у Європі. Навряд чи можна собі уявити щось гірше, ніж керівництво Газпрому. Газпром то раптом пропонує Україні знизити ціни до $179, а потім за кілька днів $229. Газпром не є партнером, якого можна серйозно сприймати. Серйозні партнери так себе не ведуть. В Європі ніхто не сприймає Газпром як серйозного партнера. В Прибалтиці будують власні термінали. Дехто взагалі вважає Газмпром кримінальною організацію. $25 млрд Газпром створював через трансфертне ціноутворення і корупційні оборудки.

Україна зараз закуповує газ у Європі по $200 за тисячу кубів. Навіщо тоді мати справу з Газпромом за таких обставин?

Показати ще новини
Радіо NV
X