Нацбанк України vs Центробанк Росії: хто працював краще
Команда експертів Центру економічної стратегії проаналізувала, як центробанк за каденції Валерії Гонтаревої відповідав на гео-політичні та економічні виклики. Щоб дати тверезу оцінку діям Національного банку в кризових умовах 2014-2017 років, аналітики порівняли заходи НБУ із діями Центрального банку Російської Федерації у той же період.
«Ми обрали Росію для порівняння, бо центральні банки обох країн стикнулись із подібними викликами: критичне скорочення експорту товарів обох країн через падіння на сировинних ринках (руди та сталі для України, нафти для Росії) та відплив іноземного капіталу (Україна – через війну на Сході, анексію Криму і внутрішньополітичну кризу, Росія – через міжнародні санкції)», – пояснюють автори.
Передумови
Так, до кризи у лютому 2014 року Україна підійшла із валютними резервами у розмірі $15,5 млрд. Гонтарева увійшла до Нацбанку у червні 2014 року із резервами, після того, як МВФ перерахував Україні у травні перший транш кредиту у $3,2 млрд (резерви складали $17 млрд). Росія, завдяки росту світових цін на нафту та стабільному профіциту зовнішньої торгівлі на початок 2014 року мала у резервах $500 млрд.
Безконтрольне нарощування державного боргу у 2008-2013 роках довело державний і гарантований державою валютний борг до $43,8 млрд або 24,4% від ВВП у кінці 2013 року. Загальний зовнішній борг Росії відносно ВВП був невеликий: наприкінці 2013 року він становив 33% ВВП, і нагальних проблем із його виплатою не було.
Обидві країни у 2014-2015 роках отримали кризу платіжного балансу. Тільки, якщо по фінансовому рахунку платіжного балансу України вдарила війна та накопичені раніше дисбаланси, то Росія потерпала від санкцій Заходу: приплив прямих інвестицій до Росії скоротився вдесятеро за 2 роки.
Крім політичних факторів та війни, ситуацію суттєво погіршила кон’юнктура на світових ринках. Перед кризою третину експорту України займали позиції, пов’язані із рудою та металами. А у Росії більше половини експорту було пов’язано із нафтою, нафтопродуктами та газом. Обидва сировинні ринки у 2014 році стрімко обвалилися. Падіння світових цін на сировину відбилося на валютах усіх сировинно-залежних країн.
Сумарний відплив капіталу з України склав у 2014 році $13,3 млрд (або 10,1% ВВП). Чистий приплив прямих інвестицій у 2014 році знизився вп’ятеро – з $4,5 до майже $1 млрд, в 2015 завдяки “примусовій” докапіталізації іноземних банків приплив інвестицій склав $3 млрд, інвестиції в інші сектори залишалися мінімальними.
Росія за 2014 рік втратила $8 млрд сумарно, відплив склав лише 0,4% ВВП. Приплив прямих іноземних інвестицій зменшився вдесятеро протягом 2014-2015 років – у 2015 вони склали 6,5 млрд доларів (0,04% від ВВП).
Методи і заходи
І Росія, і Україна у відповідь на кризовий стан платіжного балансу продавали валюту з резервів. Україна додатково мала навантаження по зобов’язаннях Нафтогазу.
Якщо російський центробанк, продавши певну кількість валюти з резервів, досить швидко дозволив рублю девальвувати, то НБУ утримував курс майже увесь 2014-й рік.
Спочатку Степан Кубів, а потім Валерія Гонтарева під впливом політичних чинників намагалися утримати курс гривні за рахунок продажу резервів та запровадження адміністративних обмежень. Орієнтиром для Кубіва були вибори Президента у травні 2014. А Гонтарева намагалася утримати гривню від падіння як мінімум до парламентських виборів у жовтні 2014 року.
Український центробанк ввів суворі обмеження на купівлю іноземної валюти її перерахування за кордон, на виведення дивідендів та імпортних операцій, видачу готівкових коштів населенню з рахунків у банках.
Повного мораторію на зняття коштів, як під час Помаранчевої революції, не запровадили, тож гривневі депозити з банків перетікали на валютний ринок, і НБУ перекривав відплив кредитами рефінансування банкам.
У 2014 році обсяги рефінансування складали 115 млрд гривень, у 2015 – 17 млрд. Зі 132 млрд гривень рефінансу, виданого у 2014-2015 роках, близько третини коштів (36%) було видано банкам, які у подальшому вивели з ринку.
І лише після розрахунків за боргами Нафтогазу НБУ пішов на радикальний крок і відпустив гривню – із 16 грн/долар до 25 грн/долар. Одночасно НБУ підвищи облікову ставку із 14% до 19,5%, а потім до 30% у березні 2015 року.
Дещо м’якшою завдяки більш сприятливим умовам була політика процентних ставок Центробанку Росії. Ставки підвищили більш вчасно, ніж в Україні. Поступовий перехід від режиму керованого плавання валюти до вільного курсоутворення відбувся у 2014 році. Обмеження на валютні операції у Росії не впроваджували. Обійшлися «наполегливим проханням» Кремля найбільших експортерів не затримувати валюту за кордоном та не тримати валютні залишки на рахунках. Таке «вмовляння» повністю замінило формальні обмеження.
Експерти навмисне не аналізували політику центробанків щодо очищення ринку. Проте за даними НВ Бізнес, станом на 1 січня 2014 року в Україні діяла 181 банківська установа. Станом на сьогодні їх лишилося 90.
Центробанк РФ за той же період прикрив 271 банк, наразі лишилося більш ніж 800 фінустанов.
