Як змінити український енергетичний ринок

Енергетичний ринок України починає глобальне перетворення
Фото: Pixabay / Benita

Енергетичний ринок України починає глобальне перетворення

Сьогодні енергетичнийй ринок досі працює за старою схемою. Виробники встановлюють ціни на основі спеціальних формул

Якщо казати просто, то в наших гравців енергетичних ринків через відсутність конкуренції просто немає причин знижувати ціни і дбати про якість послуг.

Ситуація повинна змінитися з реалізацією Енергетичної стратегії України на період до 2035 року, яку нещодавно ухвалив уряд. Чи є майбутнє в українського ПЕК,  чи зрозуміло, як він буде розвиватися далі і на що повинен бути схожий через 10 або 20 років – все це непрості питання. 

НВ Бізнес поставив їх провідним фахівцям і відібрав відповіді по трьох галузях. І ось що вони кажуть:

1. Про те, як  реформувати ринок електроєнергії

Олександр Нарбут, президент Київського інституту енергетичних досліджень

Будь-який формульний підхід приховує в собі вади. Будь-яка формула - це певна екстраполяція, тобто спроба змоделювати якусь справедливу модель. Але за великим рахунком ні формула, за якою визначається ціна природного газу для домогосподарств, ні формула Роттердам + не були проаналізовані після певного періоду їх використання. Тобто не було навіть фахової дискусії тих, хто виступає в якості противників. З моєї точки зору, від формульного підходу можна піти тільки одним способом - це створення тієї конкурентної моделі, яка дасть можливість для всіх сегментів енергетичного ринку споживачеві вибирати того постачальника ресурсу, який зможе запропонувати найкращу ціну або найкращі умови. Якщо говорити про ринок електроенергії, то зробити тут ще доведеться чимало. Оскільки модель функціонування ринку тільки-тільки була позначена в законі Про ринок електроенергії. І скажу, що більшість нормативних регуляторних актів  другого рівня ще не підготовлені. Тобто сам ринок треба налаштовувати.

Створення ефективно працюючого ринку має практично ті ж піделементи, які і в ринку газу. Потрібен незалежний оператор, який визначає режим функціонування системи, який ніяк не впливає на те, як використовуються ті чи інші куплені у нього потужності. Йдеться про компанії Укренерго, їй потрібен анбандлінг, тобто повне відділення функцій транспортування на дистриб'юторських компаніях. Облеенерго і енергопостачальники повинні бути розділені. Повинна бути запущена певна трейдінговая модель, яка в тому числі повинна бути забезпечена на рівні ІТ-системи. Оскільки торгівля на ринку електроенергії балансується не тільки в рамках доби, а вона балансується на рівні погодинного споживання. Повинні бути вирішені питання відповідальності за небаланси для різних сегментів генерації або для різних типів генерації. І ці всі завдання високопрофесійні. Тут проблема , з моєї точки зору, лежить в професіоналізмі сьогоднішнього складу Міністерства енергетики та вугільної промисловості, яке залишає бажати кращого. По-моєму, це один з тих викликів і ризиків, які існують, впровадження ринку.

2. Як змінити ринок енергетичного вугілля

Олександр Паращій, керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital

На жаль, наш ринок енергетичного вугілля занадто концентрований. З боку виробників ДТЕК займає 90% ринку енергетичного вугілля. З боку споживачів той же ДТЕК займає близько 80%. Фактично. ми маємо одного великого гравця, який із боку попиту, і з боку пропозиції присутній на цьому ринку. Відповідно, ринкові ціни за таких умов на нашому ринку взагалі не мають сенсу. Тому що, фактично, ДТЕК сам із собою може спокійно торгувати енергетичним вугіллям і встановлювати будь-яку ціну, яку він вважатиме за потрібне. Тому я погоджуюсь з нашими регуляторами, нашими міністрами в тому, що потрібно шукати якийсь міжнародний орієнтир для встановлення ціни на ринку енергетичного вугілля. Інше питання, як правильно використовувати цей орієнтир. Адже ми знаємо, що у нас ціни на електроенергію, яка видобувається з енергетичного вугілля, вони базуються на принципі імпортного паритету. Мабуть, що це не зовсім адекватно. Тому що на відміну від того ж ринку газу, де також діє схожий принцип, у нас структура споживачів зовсім інша. Більшість газу споживається населенням. А на ринку енергетичного вугілля такого нема. У нас все енергетичне вугілля споживається електростанціями.

Більше того, у нас якість вугілля відрізняється від того вугілля, на яке орієнтуються при визначені ціни наші урядовці. Тому що вміст сірки у вугіллі, яке видобувається в Україні, набагато вищий. І фактичне наше енергетичне вугілля не відповідає екологічним параметрам, які прийняті у Європі, які прийняті при розрахунку міжнародних орієнтирів цін. Тому, очевидно, ми повинні орієнтуватись на якісь міжнародні стандарти в ціні, але ми повинні ці стандарти приводити до нашої реальності. Реальності розподілу ринку, реальності нашої якості вугілля. Тому можна сказати, що альтернатив міжнародним орієнтирам у нас немає. Але потрібно дуже обережно і виважено підходити до того, як ці орієнтири у нас застосовувати. Які дисконти до ціни давати, виходячи з нашої якості, виходячи з нашої можливості торгувати цим вугіллям за кордоном. Якщо говорити про закупки вугілля через біржу, то у нас це не матиме сенсу. 70-80% ринку все одно контролюється одним холдингом. І в таких умовах біржа не може працювати. Якщо нам вдасться на цій біржі залучити міжнародних гравців, якщо буде велика кількість покупців і продавців саме нашій біржі, яку ми можливо створимо, тоді можна теоретично говорити про те, що ця ціна відповідатиме ринку. Допоки у нас концентрація ринку перевищує 80%, біржа нічим не допоможе.

3. Яким чином треба змінювати ринок газу

Ольга Бєлькова, член комітету Верховної Ради з ПЕК 

Перше питання щодо анбандлінгу або так званого виділення функцій транспортування. Однозначно це треба робити тому, що це є засади для конкурентного ринку у подальшому. Справа у тому, що всі видобувні компанії або імпортери, або постачальники повинні знати, що жодна з компаній-конкурентів не має якихось унікальних умов для транспортування газу. Це є засадою для конкуренції. Тому Нафтогаз у майбутньому має бути в таких самих умовах, як і всі інші компанії: і видобувні, і постачальні, і імпортери. На сьогодні ринок України є доволі конкурентний у частині саме промислового сегменту. На жаль, нам поки що не вдається досягти таких самих успіхів у частині постачання побутовим споживачам. Тому що існують так звані PSO, які визначають Нафтогаз і облгази як компанії, які забезпечують постачання газу саме цій категорії споживачів. Умови там не є конкурентні. Відповідно, ніхто з приватних компаній, з інших компаній не прийде. Тому що НАК Нафтогаз і облгази сьогодні реалізують газ по спеціальній ціні, яка нижча, ніж ринкова. І держава не компенсує за це гроші. Відповідно, ніхто не буде зацікавлений продавати дешевше той ресурс, який можна вільно продати промисловому сегменту по більш дорогій ціні.

Ми маємо поступово зближувати ці ціни. Тому що українські видобувні компанії можуть фактично продавати за ринковою ціною. Відповідно, треба їх зближувати. І таким чином, щоб не було можливостей для маніпуляцій. Бо списують на населення, а фактично реалізують у подальшому незрозуміло кому. Чи то промисловості, чи то взагалі прикритий експорт цього ресурсу. Друга частина, яка мене особисто хвилює як законодавця, це створення можливостей для українських компаній і інвесторів з-за кордону збільшити видобуток газу в Україні. Це понадзадача для України. Вона фактично зрушує питання нашої незалежності від Росії і від будь-яких інших імпортних ресурсів. Крім того, у майбутньому ми зможемо завантажити і нашу ГТС, в тому числі українським газом, який, можливо, піде на експорт.

І останнє – питання Nord Stream 2, Турецького потоку, воно є дуже загрозливим для України. Не тільки в питаннях енергетики. Тому що тільки в питаннях Нафтогазу і нинішнього нашого бюджету ми втратимо від $2 до $4 млрд. Це сума більша, ніж транші МВФ, які нам позичаються. Тому я хотіла б, щоб усі політики свідомо зрозуміли, наскільки важливе питання сьогодні. Щоб зберегти можливість транспортувати газ Україною, на моє глибоке переконання, Україна має залучити стратегічного міжнародного партнера. Про це зараз іде мова. Чи це буде у вигляді концесії, чи це буде спільне оперування, чи це оренда, чи якась часткова приватизація – ми повинні обговорювати всі ці варіанти. Щоб не сталося так, як у дуже багатьох інших країнах, де інфраструктурні проекти вважались таким національним надбанням, що дійшло до того, що вони сталі пусті і ніхто їх у подальшому не використовував. Сьогодні світ дуже динамічний, всі пов’язані між собою. І для того, щоб гарантувати, що європейські компанії будуть купувати газ із Росії через нас, ми повинні зробити цей проект цікавим.


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: